16 травня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2009 рік
17.07.2009

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ АУДИТУ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ І ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

КИЇВ 2009

Бюлетень підготовлено за матеріалами Звіту про результати аудиту ефективності використання Міністерством охорони здоров'я України коштів державного бюджету на виконання завдань та функцій із забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду і дезинфекційних заходів. - Київ: Рахункова палата України, 2009.

Відповідальні за випуск:

головний контролер - директор департаменту
з питань науки та гуманітарної сфери
Фліссак Я.А.

начальник управління стандартів,
аналітики та розвитку Шах Г.А.

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов'язкове.

З М І С Т

1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ І НОРМАТИВНИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЗ УКРАЇНИ ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ З ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

3. СТАН ПЛАНУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО САНЕПІДНАГЛЯДУ

5. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УСТАНОВ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МЕДИЧНИМИ КАДРАМИ

6. ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

6.1. Аналіз планування та використання коштів на виплату заробітної плати

6.2. Планування та використання коштів на придбання спеціалізованого автотранспорту і обладнання для закладів санепідслужби

6.3. Планування та використання коштів державного бюджету на заходи по боротьбі з епідеміями

7. ОБЛІК ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАКЛАДАМИ ДЕРЖАВНОЇ САНЕПІДСЛУЖБИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

ВИСНОВКИ

Вступ

Відповідно до законодавства України, державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється органами, установами і закладами державної санепідслужби. З метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей у
системі Міністерства охорони здоров'я (далі - МОЗ) налічується 805 санепідеміологічних та дезінфекційних закладів, у складі яких функціонує 1194 санітарно-гігієнічних, токсикологічних, бактеріологічних, вірусологічних лабораторій і лабораторій особливо небезпечних інфекцій.

Водночас за даними Держспоживстандарту1, в державі не забезпечено достатній рівень контролю за якістю питної води і продуктами харчування та гармонізацію стандартів, санітарних норм і правил та атестацію методик визначення показників якості об'єктів санітарного нагляду відповідно до сучасних умов життєдіяльності. Проте ці процеси в інших країнах світу, у тому числі колишніх країнах СРСР - Росії, Бєларусі перебувають у постійному розвитку.

1Наказ Держспоживстандарту від 09.08.2007 № 183, яким затверджено Стратегічний план трансформації системи технічного регулювання та захисту прав споживачів відповідно до вимог Світової організації торгівлі та Європейського Союзу на 2007-2010 роки.

За даними ВООЗ, 25 відс. населення ризикує захворіти лише через споживання неякісної питної води. Невідповідність її нормативним вимогам є однією з причин поширення інфекційних хвороб, а також захворювань органів травлення, серцево-судинної, ендокринної систем2.

2Загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 рр. (Інтернет-версія газети "Медицинский вестник Украины" від 18.07.2008).

Погіршення екологічної та санітарно-епідемічної ситуації спричиняється забрудненням довкілля, незадовільним санітарним станом населених пунктів, об'єктів харчування, торгівлі3. Низька якість питної води, продуктів харчування, збільшення на споживчому ринку неякісної і небезпечної непродовольчої продукції, особливо в умовах радіаційної небезпеки, становлять реальну загрозу здоров'ю нації.

3Із постанови Уряду від 10.01.2002 № 14, якою затверджено Міжгалузеву комплексну програму "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки.

Водночас лабораторії санітарно-епідеміологічної служби (далі - СЕС) практично не оснащені обладнанням для дослідження вмісту радіоактивних ізотопів стронцію-90, який, потрапивши до організму, пошкоджує кісткову тканину, призводить до раку крові. Майже відсутнє лабораторне обладнання для контролю вмісту пестицидів, нітратів і харчових добавок у продуктах харчування та воді, підвищена концентрація яких вражає печінку, нирки, нервову та кровоносну системи, а також викликає ризик онкозахворювань.

У 2008 році зареєстровано 25,5 млн. випадків захворювань системи кровообігу, 8,1 - органів травлення та 1,8 - новоутворень. На інфекційні хвороби щороку хворіє майже чверть населення. Отже, в Україні питання забезпечення ефективної діяльності санітарно-епідеміологічної служби є вкрай актуальним.

1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ І НОРМАТИВНИХ АКТІВ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

Норми статті 49 Конституції України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення реалізовані в Основах законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи), законах України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон про санепідблагополуччя), "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актах та санітарних нормах.

Згідно зі статтею 6 Основ, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя території і населеного пункту, де він проживає.

Санепідблагополуччя територій і населених пунктів, відповідно до статті 27 Основ, забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, комплексом відповідних заходів та організацією державного санітарного нагляду.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, відповідно до статті 39 Закону про санепідблагополуччя, - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей.

Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженим постановою Уряду від 22.06.99 № 1109, встановлено, що держсанепіднагляд здійснюється у порядку запобіжного та поточного нагляду4. Обстеження і перевірки проводяться вибірково, за планами, що розробляються органами, установами і закладами держсанепідслужби, а також позапланово - залежно від санітарної і епідемічної ситуації та за повідомленнями підприємств, установ, організацій і за заявами громадян.

4Запобіжний держсанепіднагляд - це державне санітарно-епідеміологічне нормування, санепідекспертиза; видача висновків та дозволів; погодження проектів програм, схем передпроектної документації, санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів тощо. Поточний держсанепіднагляд - це контроль за дотриманням вимог безпеки для здоров'я і життя людини, проведення обстежень, розслідувань, лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань та ін.

За статтею 14 Закону про санепідблагополуччя, вимоги безпеки для здоров'я і життя населення є обов'язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об'єкти середовища життєдіяльності людини. Нагляд за дотриманням санітарних норм у стандартах й інших нормативно-технічних документах та відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади держсанепідслужби.

Система державної санепідслужби України, відповідно до статті 31 Закону, складається з центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установ і закладів держсанепідслужби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідних установ, закладів, частин і підрозділів центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами (далі - ДУС), Служби безпеки України (далі - СБУ); державних наукових установ санепідпрофілю.

Очолює держсанепідслужбу України головний державний санітарний лікар України, який за посадою є першим заступником керівника центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Керівництво адміністративно-територіальними, транспортними і об'єктовими санепідустановами та дезстанціями, підпорядкованими зазначеним органам виконавчої влади, здійснюють головні державні санітарні лікарі, які з питань держсанепіднагляду підпорядковуються головному державному санітарному лікарю України.

Згідно з Положенням, затвердженим постановою Уряду від 02.11.2006 № 1542, Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санепідблагополуччя населення та виконує завдання щодо: координації діяльності закладів державної санепідслужби; контролю і нагляду за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення; контролю за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; затвердження, відповідно до законодавства, державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів.

Структурним підрозділом МОЗ, що виконує функції органу державного санітарного та епідемічного нагляду в Україні, є департамент державного санітарно-епідеміологічного нагляду. У межах своїх повноважень департамент готує єдині вимоги щодо організації та здійснення держсанепіднагляду в Україні, організовує виконання законодавчих актів і здійснює державний нагляд за виконанням санітарного законодавства органами виконавчої влади, установами та суб'єктами господарювання, координує діяльність установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

Територіальні, транспортні та об'єктові заклади держсанепідслужби МОЗ, згідно з Положенням про держсанепідслужбу5, виконують функції державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підконтрольних об'єктах.

5Затверджено наказом Міністерства від 19.11.2002 № 420.

З метою подальшого підвищення ефективності функціонування системи держсанепіднагляду, постановою Уряду від 03.10.2003 № 1577 передбачено утворити Державну санітарно-епідеміологічну службу на базі департаменту державного санепіднагляду Міністерства, що ліквідується.

Постановою Уряду від 24.09.2004 № 1273 (внесено зміни до постанови від 19.08.2002 № 1218) затверджено Положення про державну санепідслужбу України та визначено, що до її системи належить Державна санітарно-епідеміологічна служба - урядовий орган державного управління, який діє у складі МОЗ, її регіональні (міжобласні) установи, установи і заклади в АР Крим, областях, містах, районах, на водному, залізничному і повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, дезінфекційні станції, установи, заклади і підрозділи вищезазначених центральних органів влади та ін.

До основних завдань Служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2004 № 1272, віднесено, зокрема, участь у реалізації державної політики та координації діяльності органів виконавчої влади в сфері забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення.

Однак згідно з листом Верховної Ради України від 12.01.2005 № 11/10‑1609, положення постанов Уряду №№ 1272 і 1273 визнано такими, що суперечать між собою та потребують додаткового опрацювання. У зв'язку з вказаним, Уряд надав МОЗ доручення від 18.01.2005 № 1093/1/1-05 розглянути питання щодо скасування зазначених постанов, проте питання до цього часу перебуває у стані вирішення.

Не виконано Міністерством і власний наказ від 22.10.2004 № 509, яким затверджено Перелік нормативних актів, які необхідно розробити для реалізації названих постанов Уряду, а також з інших питань діяльності держсанепідслужби України. Більше чотирьох років не розроблено і не затверджено Концепцію розвитку державної санепідслужби; Методичні рекомендації про порядок проведення аналізу причин і умов виникнення ситуацій санітарного неблагополуччя, підготовки пропозицій щодо запобіжних заходів і контролю за їх проведенням; Положення про державне санітарно-епідеміологічне нормування; Положення про реєстр санітарних норм. Також МОЗ не забезпечено внесення змін до ряду нормативних документів щодо визначення ліцензійних умов провадження діяльності санепідзакладів, проведення їх державної акредитації.

Державну санітарно-епідеміологічну службу, як урядовий орган державного управління у складі МОЗ, станом на кінець квітня 2009 року не створено. Продовжує діяти стара система, що не об'єднує діяльність відповідних закладів, які перебувають у структурі інших органів влади. В результаті, Міністерство не володіє інформацією щодо повноти запланованих і проведених у 2008 році заходів санепіднагляду закладами санепідслужби центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, ДУС, СБУ.

Відповідно до статті 35 Закону про санепідблагополуччя, фінансування органів, установ і закладів держсанепідслужби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів держбюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших передбачених законом джерел. Цією ж статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 № 1544 затверджено перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються установами та закладами держсанепідслужби МОЗ за плату за договорами з юридичними і фізичними особами.

Постановою Уряду від 27.08.2003 № 1351 затверджено Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги за 257 видами досліджень.

Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України, з Державного бюджету України фінансуються видатки на охорону здоров'я, зокрема, на санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями).

Законом про Державний бюджет України на 2008 рік на санітарно-профілактичні і протиепідемічні заходи МОЗ за трьома бюджетними програмами6 затверджені призначення на загальну суму 1 млрд. 345,8 млн. гривень.

6"Державний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезинфекційні заходи" -
1 млрд. 332,2 млн. грн., "Заходи по боротьбі з епідеміями" - 5 млн. грн. та "Першочергове здійснення знезаражувальних заходів на території областей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 р." - 8,6 млн. гривень.

2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЗ УКРАЇНИ ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ З ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Санітарно-профілактичні заклади, відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, є закладами охорони здоров'я.

Згідно з примірними статутами закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, затвердженими наказом МОЗ України від 22.08.2006 № 578, СЕС є закладами санітарно-профілактичного профілю і входять до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства. Мережа закладів наведена у діаграмі 1.

Порядком державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженим постановою Уряду від 15.07.1997 № 765, визначено, що усі заклади охорони здоров'я підлягають державній акредитації, яку проводить Головна акредитаційна комісія, що утворюється при МОЗ. Державна акредитація закладу охорони здоров'я (далі - акредитація) - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

На виконання вказаної постанови Уряду наказом МОЗ від 29.09.1997 № 287 "Про акредитацію закладів охорони здоров'я" (із змінами) передбачено першу акредитацію санітарно-епідеміологічних закладів провести до 01.01.2000. Фактично, Міністерством не забезпечено проведення державної акредитації санепідзакладів, що входять до системи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Схема 1. Мережа закладів і установ держсанепідслужби МОЗ

Таким чином, в порушення вимог статті 16 Основ законодавства про охорону здоров'я та Порядку, затвердженого постановою Уряду від 15.07.1997 № 765, Міністерством не забезпечено проведення державної акредитації як офіційного визнання статусу санепідзакладів та гарантії високої якості їх професійної діяльності.

До структури санітарно-епідеміологічних закладів входить 1194 лабораторії санітарно-гігієнічних, токсикологічних, бактеріологічних, вірусологічних та лабораторій особливо небезпечних інфекцій.

Придатність вимірювальної техніки зазначених лабораторій, наявність методик виконання вимірювань, приміщень та забезпеченість персоналом для проведення вимірювань фізичних величин, відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", встановлюється метрологічною атестацією лабораторій.

На реалізацію статті 37 цього Закону, для проведення атестації головними і базовими організаціями метрологічної служби МОЗ, Міністерство мало затвердити "Положення про базову організацію метрологічної служби" та "Положення про метрологічну службу закладів Державної санепідслужби України", проте затвердило їх лише у серпні 2008 року.

Через відсутність вказаних документів, Приписом від 21.06.2004 № 27‑109 ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", що здійснює державний метрологічний нагляд, заборонив Центральній санепідстанції МОЗ виконувати роботи з атестації.

В результаті, для атестації всіх лабораторій санепідзакладів мережі МОЗ України до серпня 2008 року залучено сторонню організацію - Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів. Середня вартість виконаних робіт з атестації однієї лабораторії склала 4 тис. грн., які були сплачені установами СЕС за укладеними договорами з коштів спецфонду.

Водночас наказом МОЗ від 27.08.1999 № 217, зважаючи, що атестація мала б проводитися підпорядкованою Центральною СЕС Міністерства, встановлено, що метрологічна атестація лабораторій закладів СЕС Міністерства проводиться безоплатно.

Отже, внаслідок неефективних управлінських дій посадових осіб Міністерства щодо прийняття галузевих нормативно-правових актів згідно з вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" з наділення відповідними повноваженнями Центральної СЕС Міністерства охорони здоров'я, за роботи з атестації лабораторій сторонній організації за рахунок коштів спеціального фонду сплачено близько 4,8 млн. грн., що є неефективними витратами.

При цьому відповідно до статті 7 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" Держспоживстандартом може проводитися атестація вимірювальної діяльності в частині тільки фізичних величин у діапазоні, до якого мікроорганізми - збудники інфекцій, не віднесено. За експертною довідкою Інституту метрологічної служби Укрметртестстандарту, результат арифметичного рахування певних об'єктів (мікроорганізмів) не є фізичною величиною, а сам процес їх рахування або встановлення факту наявності чи відсутності не є вимірюванням. Отже, оцінка лабораторій в частині відповідності методик лабораторних досліджень мікроорганізмів, забезпечення лабораторій спеціалістами та здійснення лабораторних досліджень збудників інфекцій не входить до компетенції Держспоживстандарту, який може атестувати лише наявне лабораторне обладнання і тільки в частині вимірювань фізичних величин.

Проте свідоцтво Держспоживстандарту є єдиним документом, що засвідчує атестацію 834 мікробіологічних лабораторій мережі МОЗ на проведення робіт з мікроорганізмами, що є збудниками інфекцій різних груп небезпеки.

В Україні на сьогодні чинним є Табель основного технічного оснащення і обладнання лабораторій СЕС, затверджений Головним Державним санітарним лікарем СРСР 03.08.1987 за № 4418‑87, який розроблено у відповідності із нормативно-технічними та організаційно-розпорядчими документами з лабораторного контролю (держстандарти, методичні вказівки, рекомендації).

Фактично, лабораторії СЕС згідно з Табелем не оснащені і атестовані лише в частині наявного обладнання та робіт, що можуть за його допомогою проводитися.

Наприклад, відповідно до Табеля, лабораторії обласних, міських і районних СЕС повинні бути оснащені газовими хроматографами. Станом на 01.01.2008 такий прилад відсутній у 470 районних та Закарпатській обласній СЕС. Внаслідок цього, ними не плануються і не проводяться лабораторні дослідження з визначення: вмісту хімічних речовин (уайт-спіріту, ацетону, спиртів - пропілового, ізопропілового, бутилового, ізобутилового) у повітрі робочої зони та в будівельно-оздоблювальних матеріалах, що використовуються на об'єктах нагляду; граничних рівнів міграції хімічних речовин, що виділяються з полімерних та інших матеріалів, які контактують з харчовими продуктами; пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ і ґрунті тощо. Необхідність виконання таких досліджень встановлено стандартами - ГОСТом 12.1.005‑88, ДСТ 201‑97, СанПіНом 42‑123‑4240‑86, які прийнято ще у 1986-1997 роках. На вказані види досліджень лабораторії не атестовані через відсутність приладів.

Далі у тексті застосовано абревіатури у значенні: ГОСТ - государственные стандарты (прийняті за часи СРСР), ДСТ і ДСТУ - державні стандарти України, ДСанПіН і СанПіН - державні санітарні правила і норми, СН - санітарні норми, ТУ - технічні умови, ДР - допустимі рівні.

Лабораторії 13 обласних СЕС (Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Черкаської та Чернівецької областей), через відсутність рідинних хроматографів, не атестовані, не планують і не здійснюють дослідження з визначення допустимих доз концентрації, кількості та рівнів вмісту пестицидів, гормонів, мікотоксинів, барвників та консервантів у харчових продуктах, сільськогосподарській сировині, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ і ґрунті. Зазначене є порушенням СанПіНу 8.8.1.2.3.4.‑000‑2001 та "Медико-біологічних вимог і санітарних норм якості продовольчої сировини і харчових продуктів".

Внаслідок відсутності обладнання жодна лабораторія та підрозділи СЕС на Південно-Західній залізниці, що забезпечують радіаційний контроль з метою попередження негативного впливу іонізуючих випромінювань на здоров'я людини, не атестовані та не здійснюють контролю за вмістом стронцію‑90 у питній воді, як це встановлено нормативом щодо "Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів цезію‑137 та стронцію‑90 у питній воді" (ДР‑97).

Водночас Міністерство не володіє інформацією щодо потреби обладнання та приладів для санепідзакладів, відповідно до затвердженого Табелю оснащення, а також інформацією щодо виду робіт, на проведення яких лабораторії не атестовані і не забезпечують контролю на об'єктах нагляду за виконанням вимог санітарних норм та правил.

За даними Центральної СЕС МОЗ, 4908 од. наявних приладів та обладнання, або третина їх загальної кількості, потребують оновлення, адже більшість експлуатується 20-30 років та вичерпали свій експлуатаційний ресурс, що може впливати на якість вимірювання. Наприклад, Славутська та Шепетівська райСЕС Хмельницької області оснащені декадно-лічильними установками 1961 року випуску для вимірювання сумарної бета-активності.

Аудитом встановлено, що Міністерством до затвердженого ще у 1987 році Табелю оснащення зміни не вносилися. Центральною СЕС МОЗ за чинними правовими, організаційними, нормативними та методичними документами розроблено проект нового Табелю основного оснащення лабораторій СЕС, яким передбачено мінімум основного обладнання для лабораторних підрозділів мікробіологічного профілю. Названий документ подано Міністерству ще у
2007 році, але до цього часу не затверджено.

Головні державні санітарні лікарі (облСЕС та СЕС у м. Києві), перевищуючи власні повноваження, затвердили довільні табелі оснащення лабораторій для своїх територій, керуються ними при оснащенні, проведенні атестації і здійсненні санепіднагляду.

В порушення вимог статті 12 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Міністерство не здійснює контроль за дотриманням законодавства санепідзакладами при здійсненні державного санепіднагляду і не володіє інформацією щодо кількості неатестованих лабораторій та відповідності видів досліджень, що ними проводяться.

Водночас лише контрольно-дослідною лабораторією Київської міської дезінфекційної станції, яка не атестована на право проведення метрологічних вимірювань, у 2008 році здійснено 898 санітарно-хімічних досліджень.

Таким чином, МОЗ України не забезпечило єдиного підходу до технічного оснащення санепідзакладів, не контролює їх фактичне оснащення. В результаті, не виконуються вимоги статті 27 Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо створення системи державних регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів та організацією державного санітарного нагляду.

ь Відповідно до статті 14 Закону про санепідблагополуччя, вимоги безпеки для здоров'я і життя населення є обов'язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об'єкти життєдіяльності людини, а проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової продукції підлягають обов'язковій санепідекспертизі.

Проте Міністерством не забезпечено створення сучасних санітарних норм та правил для проведення такої експертизи, зокрема, для харчової продукції, продукції легкої промисловості, у тому числі для дітей (одяг, взуття та матеріали для їх виготовлення), полімерних матеріалів, води, друкованої продукції тощо.

Наприклад, установами СЕС при здійсненні державного санепіднагляду використовуються "Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових продуктів" (СН 5061‑89), затверджені ще у 1989 році.

Але, наприклад, у Росії ці норми переглянуто з урахуванням сучасних технологій і сировини, які використовуються у харчовій промисловості. Так, у 2001 році затверджено "Гигиенические требования безопасности и пищевой ценности пищевых продуктов. СанПиН 2.3.2.1078‑01", до яких затверджено 11 додатків, у тому числі Додаток від 01.10.2008 регламентує контроль за вмістом меламіну в харчових продуктах (зважаючи на проблеми, що виникли з продуктами дитячого харчування у Китаї).

В порушення статті 9 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", якою встановлено, що методи вимірювань та методології досліджень харчових продуктів для перевірки обов'язкових параметрів безпечності і мінімальних специфікацій якості повинні відповідати міжнародним стандартам, інструкціям і рекомендаціям та затверджуватися Головним державним санітарним лікарем України (для харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі), МОЗ не забезпечено розробку методики проведення санепідустановами лабораторних досліджень вмісту у харчових продуктах 188 харчових добавок (барвники, ароматизатори, стабілізатори, консерванти, підсолоджувачі, підкислювачі, розрихлювачі), які, відповідно до постанови Уряду від 04.01.99 № 12, дозволені та використовуються в харчових продуктах.

Міністерством не здійснюється задеклароване, відповідно до Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі від 05.02.2008, широкомасштабне прийняття міжнародних стандартів та рекомендацій через їх впровадження Національною комісією України з питань Кодексу Аліментаріус, яке повинно забезпечити ефективний захист здоров'я населення та санітарно-епідеміологічне благополуччя.

Підготовлений МОЗ, на виконання доручення Уряду від 10.02.2008, проект Державної цільової програми з гармонізації національних нормативних документів з санітарних заходів у галузі якості та безпеки харчових продуктів та супутніх матеріалів для їх виробництва з відповідними міжнародними стандартами та Директивами ЄС на 2008-2009 роки, в рамках виконання якої передбачено гармонізувати 1498 нормативних документів (накази МОЗ, санітарні правила, інструкції) та адаптувати і валідувати аналітичні методи визначення показників якості та безпеки харчових продуктів, на що розраховано асигнування із державного бюджету у сумі 20 млн. грн., Урядом не затверджено.

В порушення вимог розпорядження Уряду від 30.10.2008 № 1381‑р
"Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ" у термін до 01.01.2009 Міністерством не приведено у відповідність із Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" власні нормативно-правові акти, не проведено, відповідно до міжнародних стандартів, модернізацію лабораторної бази державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, МОЗ фактично не здійснюється, відповідно до міжнародних стандартів, гармонізація параметрів безпеки харчових продуктів, визначених санітарним законодавством України, та впровадження і валідація методів контролю.

ь Крім того, в порушення статті 24 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"7, статті 40 Закону про епідблагополуччя, а також власних наказів, Міністерством, як органом державного регулювання ядерної і радіаційної безпеки8, не забезпечено розробку нормативно-правових актів у сфері радіаційної безпеки та здійснення санепідзакладами дієвого радіаційно-гігієнічного контролю.

7Відповідно до статті, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки розробляють норми, правила і стандарти з ядерної та радіаційної безпеки.

8Відповідно до статті 23 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

Розробку Міністерством відповідних нормативних актів передбачала і Комплексна програма здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі радіаційної безпеки України9. Проте впродовж 11 років не затверджено регламенти та інструкції зі здійснення санепідконтролю за дотриманням Норм радіаційної безпеки і Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України10.

9Комплексна програма здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі радіаційної безпеки України, радіаційного моніторингу довкілля установами та закладами Держсанепідслужби МОЗ України із залученням науково-дослідних інститутів АМН України на 2006-2010 роки затверджена наказом МОЗ від 20.03.2006 № 137.

10Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 № 62
"Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України" (із змінами від 12.07.2000 № 116), наказ МОЗ від 02.02.2005 № 54 "Про затвердження Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України", зареєстрований в Мінюсті 20.05.2005 за № 552/10832.

Зокрема, відсутні нормативні акти, які встановлюють вимоги до розміщення, проектування, будівництва та експлуатації установ із застосуванням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ-технології) та виробництвом радіофармацевтичних препаратів.

У м. Києві з 2007 року будується Центр позитронно-емісійної томографії (ПЕТ), де передбачено змонтувати обладнання для виробництва радіофармацевтичних препаратів (діагностичних радіонуклідів) з їх подальшим використанням у лікувальному процесі (із застосуванням джерел іонізуючого випромінювання). Через відсутність в Україні нормативних актів щодо розміщення, проектування, будівництва і експлуатації ПЕТ-технологій, Київською міською СЕС відмовлено ГУОЗ Київської міськдержадміністрації у погодженні Робочої документації.

Водночас протягом 2007-2008 років на відповідне будівництво і придбання обладнання витрачено 298 млн. грн., з них 228 млн. грн. коштів державного бюджету та 70 млн. грн. - бюджету м. Києва.

ь Станом на 01.04.2009 в Україні чинні Державний стандарт Союзу РСР - ГОСТ 2874‑8211 та Державні санітарні правила і норми ДСанПіН‑9712, які мають значні відмінності щодо переліку шкідливих речовин та нормативів їх вмісту у питній воді13. В порушення ст. 27 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", згідно з якою державні стандарти на питну воду переглядаються один раз на п'ять років, діючий нині ГОСТ 2874‑82 станом на 01.04.2009 Держспоживстандартом не переглянуто.

11ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

12Наказ МОЗ України від 23.12.1996 № 383 зареєстрований у Мінюсті України.

13Норматив вмісту миш'яку у питній воді згідно ГОСТ 2874-82 - 0,05 мг/дм куб., ДСанПіНу - 0,01 мг/дм куб.

15.04.1997 за № 136/1940.Міністерством, всупереч ст. 28 цього ж закону, протягом 12 років з дня затвердження ДСанПіНу не розроблено нормативну базу для здійснення досліджень вмісту в питній воді 11 шкідливих речовин14 21 хімічної речовини) та для здійснення контролю за показниками якості і безпеки фасованої питної води, а також не забезпечено оснащення лабораторій СЕС відповідним обладнанням і стандартними зразками.

14Не розроблено і не атестовано методики вимірювань вмісту шкідливих речовин у питній воді: талію, хрому, дибромхлорметану, дихлоретилену, 1,2-дихлоретану, тетрахлорвуглецю, тригалогенметанів сумарно, пестицидів та хлорфенолів сумарно, сумарної альфа та бета активності; не визначено перелік пріоритетних пестицидів, хлорфенолів, тригалометанів.

Натомість лабораторії санепідслужби атестовані та проводять дослідження на вміст шкідливих речовин лише в частині, які можна здійснити наявним у них обладнанням і методиками.

В ряді регіонів України реєструються постійні відхилення якості питної води централізованого водопостачання від встановлених нормативів. Так, у три рази більші за середні по Україні (12,7 відс.) відхилення за хімічними показниками у Луганській області (36 відс.), у 2 рази - в Харківській (24 відс.), Миколаївській (19,5 відс.), Запорізькій (18,9 відс.), Київській (17,4 відс.). У 2 рази більші за середні по Україні (4,6 відс.) відхилення якості питної води за бактеріологічними показниками у Закарпатській області (8,7 відс.), Кіровоградській та Харківській (8 відс.), Миколаївській (7,9 відс.), Луганській (7,6 відс.), Вінницькій (7,4 відсотка).

Одним з джерел водопостачання питною водою населення України багато років є бюветні комплекси, які живляться від підземних водоносних горизонтів. При цьому МОЗ не забезпечило розробку та затвердження державних санітарних правил і норм якості води, яка подається споживачам з бюветних комплексів. Вимоги ДСанПіНу (п.1.4) та ГОСТу 2874‑82 не поширюються на питну воду при її децентралізованому постачанні. У м. Києві побудовано 205 споруд бюветного водопостачання, з них у 2008 році за результатами контролю якості води призупинялась експлуатація 50 бюветів (24,3 відс.), на відповідальних осіб накладено 23 штрафи. Також відсутній оновлений ДСанПіН про експлуатацію колодязів та каптажів (діє з 1975 року).

Станом на 01.04.2009, за відсутності контролю з боку Уряду, МОЗ, який є одним з виконавців Загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 роки15, не забезпечено виконання жодного з її заходів у частині удосконалення нормативно-правового забезпечення щодо контролю за питною водою і питним водопостачанням з наближенням її до стандартів ЄС.

15Затверджена Законом України від 03.03.2005 № 2455.

Таким чином, МОЗ України не забезпечує виконання покладених законодавством функцій щодо розроблення та приведення у відповідність із сучасними вимогами санітарних норм, правил і методик санітарно-епідеміологічних досліджень об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і, як наслідок, не забезпечує державний санітарний нагляд у повному обсязі. Зазначене створює суттєві проблеми для здоров'я населення України, комплексне вирішення яких має загальнодержавне стратегічне значення.

Крім того, в порушення статті 32 Закону про епідемічне благополуччя, статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п.20 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, якими передбачено винесення посадовими особами санепідслужби приписів та покладено обов'язок контролю за їх виконанням, Міністерством впродовж 14 років не затверджено форму припису, що унеможливлює виконання повноважень державної санепідслужби.

3. СТАН ПЛАНУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

Міністерством охорони здоров'я України затверджено План основних організаційних та санітарно-епідемічних заходів закладів державної санепідслужби України на 2008 рік із забезпечення запобіжного та поточного держсанепіднагляду. У Плані на 2008 рік не конкретизовано об'єкти, за якими здійснюється державний сагнепіднагляд та на яких необхідно проводити інструментальні і лабораторні дослідження, а також кратність та спектр відповідних досліджень.

Пооб'єктні плани здійснення держсанепіднагляду затверджуються районними, лінійними на залізниці та портовими на водному транспорті санепідстанціями.

Інформація зазначених установ державної санепідслужби щодо виконання плану перевірок об'єктів державного санепіднагляду, їх кратності та спектру лабораторних досліджень у Міністерстві відсутня.

Наприклад, пооб'єктні планові заходи на 2008 рік щодо здійснення держсанепіднагляду на адміністративних територіях Запорізької області затверджувалися головними державними санітарними лікарями Запорізької облСЕС, портової, трьох міських, 25 районних та двох дезстанцій.

Головним державним санітарним лікарем Бердянської райСЕС на березень заплановано обстеження і перевірки 41 об'єкту, на II квартал - 102 об'єктів, на III - 128 та на IV квартал - 136 об'єктів нагляду. Аналогічно, кожною райСЕС області заплановано здійснення таких заходів на визначених ними об'єктах.

Водночас Міністерство не володіє даними щодо планування та виконання заходів держсанепіднагляду зазначеними СЕС, не контролює, не координує їх роботу в галузі санітарного та епідемічного благополуччя населення територій.

Фактично, звітність до Міністерства подається за двома формами. Так, санепідзаклади мережі МОЗ подають до ЦСЕС МОЗ галузеву статистичну звітність про роботу санітарно-епідемічної (дезінфекційної, протичумної) станції за ф. № 40‑здоров, затвердженою наказом МОЗ від 04.04.2001 № 132.

Також подається Звіт про фактори навколишнього середовища, що впливають на стан здоров'я людини за ф. № 18, що була затверджена наказом Мінстату України від 28.08.1992 № 139, але, за погодженням з МОЗ, наказом Держкомстату від 04.04.2006 № 130 скасована. Не затвердивши відповідну нову галузеву форму статистичної звітності, МОЗ понад два роки користується скасованою формою.

Водночас звіти за ф. № 18 містять інформацію лише щодо окремих фактично обстежених об'єктів санепіднагляду і проведених досліджень. Наприклад, у звіті за 2007 рік відсутня інформація щодо кількості перевірених об'єктів централізованого та децентралізованого водопостачання.

Аудитом виявлено також недостовірність даних поданої звітності, оскільки при співставленні аналогічних параметрів виявилося, що санітарним нормам і правилам не відповідають 43462 об'єкти нагляду, у той же час, винесено постанов і припинено експлуатацію 84332 об'єктів, як таких, що не відповідають санітарним нормам.

У звіті про роботу санепідеміологічних (дезінфекційних, протичумних) станцій за 2008 рік (ф. № 40‑здоров) замість кількості об'єктів, що підлягають обробці (дератизації) та на яких фактично проведені вказані роботи, показано кількість укладених з підприємствами, установами та організаціями договорів. Водночас зустрічною перевіркою СЕС на Південно-Західній залізниці встановлено, що за одним договором виконувалися роботи на 2-19 об'єктах.

Інформація щодо реальної кількості об'єктів, які підконтрольні і на них мають проводитися роботи з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, Міністерству невідома, оскільки такі ж роботи виконуються за договорами іншими підприємствами та організаціями, що не підпорядковуються МОЗ.

До об'єктів нагляду СЕС на залізницях України віднесено 87 пунктів екіпіровки пасажирських поїздів. Подання інформації щодо кількості вказаних об'єктів нагляду та здійснення санепідконтролю на них галузевою звітністю МОЗ не передбачено. При цьому лише СЕС на Південно-Західній залізниці у 2008 році проведено 317 досліджень у пунктах екіпіровки поїздів та встановлено, що 5 об'єктів не відповідають санітарним правилам.

Державними санітарними нормами та правилами "Транспортування продовольчої продукції залізничним, повітряним та водним транспортом", затвердженими наказом МОЗ від 20.04.2005 № 175, визначено гігієнічні вимоги і норми до повітряного, водного і залізничного транспорту щодо перевезення продовольчої продукції. Цим регламентним документом встановлено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням норм і правил всіма суб'єктами господарювання покладено на установи державної санепідслужби України.

Відповідно до Інструкції про організацію проведення на залізницях України робіт із санітарної обробки порожніх вагонів та контейнерів, призначених для перевезення продовольчої продукції, затвердженої наказом Мінтрансзв'язку України від 13.04.2005 № 137, вказані роботи є обов'язковими і здійснюються на підставі укладених договорів із закладами санепідслужби та суб'єктами підприємницької діяльності за наявності ліцензії МОЗ України на провадження господарської діяльності з дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Станом на 02.02.2009 чинними є видані Міністерством 900 ліцензій на проведення дезінсекційних, дезінфекційних та дератизаційних робіт, у тому числі підприємствам з приватною формою власності видано 168 ліцензій.

Згідно зі спільним наказом Держпідприємництва та МОЗ від 18.09.2002 № 103/346 "Про затвердження порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються", контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я здійснює МОЗ, як орган ліцензування.

У 2008 році проведено такі перевірки тільки на двох об'єктах, якими не повідомлено МОЗ про фактичне місце провадження ліцензованого виду діяльності, що є порушенням Ліцензійних умов.

Водночас інформація щодо проведення робіт із санітарної обробки вагонів та контейнерів, призначених для перевезення продовольчої продукції, у Міністерстві відсутня, адже подання такої інформації сторонніми підприємствами до державних санепідзакладів і Міністерства нормативними актами не передбачено, отже, діяльність цих об'єктів перебуває поза контролем МОЗ.

Аудитом встановлено, що самі заклади СЕС на залізницях України санітарну обробку вагонів та контейнерів під завантаження продовольчою продукцією не здійснюють. За інформацією Центральної СЕС на залізничному транспорті, у 2008 році суб'єктами підприємницької діяльності проведено обробку 238496 вагонів.

За Тарифами (прейскурантами) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затвердженими постановою Уряду від 27.08.2003 № 1351, загальна вартість вказаних робіт складає близько 25 млн. грн. на рік, отже, це втрачені для розвитку санепідслужби ресурси.

Таким чином, Міністерством не запроваджено системного і повного контролю щодо об'єктів, на яких, у відповідності із вимогами санітарного законодавства, має здійснюватися державний санепіднагляд, а також щодо фактично проведених оглядів, інструментальних і лабораторних досліджень, їх кратності та отриманих результатів. В порушення вимог ст. 27 Основ законодавства про охорону здоров'я, Міністерство не забезпечує організацію державного саннагляду з суворим дотриманням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм.

Крім того, дії МОЗ в частині розробки та застосування затверджених постановою Уряду від 27.09.2003 № 135116 тарифів на роботи і послуги, що надаються установами СЕС за плату, які були затверджені з урахуванням ПДВ, а постанова не містила інформацію з цього питання, призвели до завищення установами вартості наданих платних послуг на суму ПДВ. Зволікання МОЗ та Уряду з прийняттям в установленому порядку доповнень до зазначеної постанови (внесено лише 11.05.2006) призвели до численних і довготривалих судових процесів між Державною інспекцією з контролю за цінами та установами СЕС.

16Постановою Уряду від 11.05.2006 № 662 внесено зміни до тарифів та передбачено ціну робіт і послуг з ПДВ.

Стосовно лише Київської міської та районних СЕС винесено 10 судових рішень щодо стягнення ПДВ на загальну суму 6 млн. гривень. Рішення Верховного суду України від 11.09.2007 з цього питання прийнято на користь Інспекції та визнано незаконним нарахування ПДВ за 2004-2006 роки.

Відшкодування до бюджету економічних санкцій за вказане порушення матиме негативні фінансові наслідки для санепідустанов, адже доходи попередніх років витрачено, а поточні доходи спецфонду мають цільове призначення - витрати на забезпечення виконання платних послуг.

Отже, Міністерством організаційно не забезпечуються умови для діяльності установ і закладів санепідслужби з виконання визначених законодавством функцій державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО САНЕПІДНАГЛЯДУ

Обсяги фінансування з державного бюджету на державний санепіднагляд за останні три роки збільшились на 511,6 млн. грн. та склали у 2008 році 1 млрд. 311,5 млн. гривень.

У відповідності із визначеними законодавством функціями Міністерство, з метою попередження негативного впливу на здоров'я населення, має організаційно забезпечити виконання держсанепідслужбою досліджень з визначення вмісту небезпечних для здоров'я населення хімічних та токсичних речовин, радіоактивних ізотопів та наявності мікроорганізмів у питній воді, продуктах харчування, промислових товарах, будівельних матеріалах, в повітрі робочих зон.

Зокрема, за даними ВООЗ, невідповідність питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних хвороб, наприклад вірусного гепатиту А, хвороб системи травлення, серцево-судинної, ендокринної системи, онкологічних хвороб та захворювання крові17.

17Відповідно до доповіді Міністра охорони здоров'я В. Князевича "Якість питної води безпосередньо впливає на здоров'я громадян" на засіданні виїзної Міжвідомчої комісії з питань виконання Загальнодержавної програми "Питна вода України" на 2006-2020 рр., розміщеного на сайті Інтернет-версії газети "Медицинский вестник Украины" від 18.07.2008.

Найбільш небезпечними для здоров'я людини є підвищення у питній воді та продуктах харчування концентрації іонів тяжких металів: міді, ртуті, свинцю, цинку, кадмію, пестицидів, бензолу, фенолу. Вони є причиною захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, нервової та кровоносної систем, викликають ризик появи онкозахворювань. Цезій і стронцій - радіоактивні ізотопи, які, потрапивши до організму, пошкоджують кісткову тканину, призводять до хімічних порушень в клітинах, а потім - до раку крові і кісток.

Проте через незабезпечення Міністерством акредитації закладів санепідслужби, неналежного оснащення лабораторій, неприйняття необхідних норм і правил, відсторонення від контролю за плануванням і виконанням підпорядкованими закладами заходів державного санепіднагляду, відсутній ефективний вплив на динаміку інфекційної та неінфекційної захворюваності.

Спрямувавши у 2006-2008 роках на забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів від 1 до 1,5 млрд. грн. коштів державного бюджету, не вдалося запобігти зростанню захворюваності населення України на новоутворення, хвороби крові та серцево-судинної, ендокринної системи, органів травлення, дихання, сечостатевої і кістково-м'язової систем, однією з причин поширення яких є вживання неякісної води та продуктів харчування. Видатки державного бюджету тільки на лікування захворювань серцево-судинної системи, нирок
та на онкологію зросли за цей час удвічі і становили у 2008 році майже 420 млн. гривень.

Таким чином, Міністерством охорони здоров'я при збільшенні видатків на державний санепіднагляд не забезпечується у повному обсязі виконання санітарного законодавства з метою попередження та зменшення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей і, відповідно, зниження захворюваності населення та має наслідком необхідність збільшення видатків на лікування захворювань.

5. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УСТАНОВ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МЕДИЧНИМИ КАДРАМИ

Загальна кількість працівників закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України за останні три роки зменшилася на 1668 осіб, у тому числі лікарів - на 638, і становить 48985 фізичних осіб. Фактично укомплектованість установ санепідслужби працівниками - фізичними особами на 01.01.2009 становить 77 відс., з них, за оперативними даними, 26 відс. - особи пенсійного віку. На вказану дату 33 відс. лікарів та 22 відс. молодших спеціалістів з медичною освітою є особами пенсійного віку. Дані щодо забезпечення галузі лікарями наведено у діаграмі 1.

Діаграма 1. Дані щодо забезпечення лікарями санепідзакладів,
підпорядкованих МОЗ

Діаграма свідчить, що фізичними особами у 2005-2008 роках укомплектовувалося від 69,8 до 67 відс. посад лікарів, а з урахуванням сумісництва - 88-85 відсотків. У 2008 році кількість лікарів зменшилась на 397 осіб (темпи скорочення зросли у три рази), а укомплектованість становила 85 відс., при цьому за сумісництвом була зайнята 2651 посада або близько чверті загальної кількості. Найбільший дефіцит лікарів у СЕС Донецької
області - 431, Запорізької - 267, Дніпропетровської - 326, Луганської - 241, міста Києва - 389 та на залізничному транспорті - 284.

У 2006 році18 до інтернатури на базі санепідзакладів зараховано 358 випускників медичних ВНЗ, з них у 2007 році закінчили інтернатуру і отримали звання лікаря-спеціаліста 335 осіб19, а працювати залишилося лише 249 або 74,3 відсотка. У 2007 році до інтернатури зараховано 309 випускників, яку закінчили у 2008 році, і отримали звання лікаря-спеціаліста 292 особи, а працевлаштувалися 251 або 86 відс. молодих спеціалістів.

18Звіт про роботу санепід (дезінфекційної, протичумної) станції за 2007 рік (ф. № 40-здоров).

19У тому числі з загальної гігієни - 227, епідеміології - 90, мікробіології і вірусології (бактеріологія) - 18.

За інформацією Центральної СЕС МОЗ, однією з причин непрацевлаштування молодих спеціалістів є невідповідність Переліку спеціальностей, затвердженого наказом МОЗ від 23.02.2005 № 81, Номенклатурі лікарських спеціальностей і Штатним нормативам та типовим штатам закладів охорони здоров'я, затверджених наказами Міністерства від 19.12.1997 № 359 і від 23.02.2000 № 33.

Наприклад, до Номенклатури та Типових штатів включено 17 лікарських спеціальностей, а відповідно до наказу МОЗ від 23.02.2005 № 81 навчання в інтернатурі випускників ВНЗ передбачено лише за трьома спеціальностями. Для зарахування випускників на посади з інших спеціальностей необхідна їх додаткова перекваліфікація впродовж 4-6 місяців, вартість якої становить майже 4 тис. гривень. Вказана перепідготовка здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на утримання закладів підвищення кваліфікації або власних коштів випускників.

До того ж, особи, що направляються на перекваліфікацію, не виконуючи функції з санепіднагляду під час навчання, отримують в закладах СЕС заробітну плату. Зокрема, у СЕС м. Києва за 2006-2007 роки виплачено таким особам під час їх навчання 11,3 тис. грн. заробітної плати.

Таким чином, МОЗ не забезпечується післядипломна освіта в інтернатурі лікарів-спеціалістів з 14 лікарських спеціальностей, з яких 1525 посад в санепідзакладах є вакантними, а 1884 посади зайняті сумісниками. Водночас лікарі-спеціалісти, які здобули відповідну первинну спеціалізацію в інтернатурі за рахунок коштів державного бюджету, для зарахування на інші потрібні спеціальності мають проходити перепідготовку, на що витрачаються додатково кошти державного бюджету або власні кошти випускників. З цих причин лише у
2007
-2008 роках не працевлаштовано 127 лікарів - випускників медичних вищих навчальних закладів.

На реалізацію статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, наказом МОЗ від 19.12.1997 № 359 затверджено Положення про порядок проведення атестації лікарів, за яким лікарі, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без проходження стажування.

Наказом від 23.11.2007 № 742 "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" регламентовано атестацію лаборантів, медичних сестер та ін., спрямовану на підвищення кваліфікації та професійного рівня молодших спеціалістів з медичною освітою, яка проводиться один раз на п'ять років.

Фактично, за останні 5 років (на 01.01.2009) підвищили кваліфікацію у закладах післядипломної освіти лише 7662 лікарі санепідзакладів Міністерства або 78,7 відс. та пройшли курси підвищення кваліфікації 13905 молодших спеціалістів з медосвітою або 67,6 відсотка.

Міністерство не володіє інформацією про причини невиконання власних вимог щодо підвищення кваліфікації медичних працівників.

У той же час, зустрічними перевірками у 19 СЕС на Південно-Західній залізниці та в м. Києві встановлено, що 13 осіб, які не підтвердили кваліфікаційної категорії у термін понад 5 років, не переведені на посаду лікаря-стажиста і продовжують працювати на своїх попередніх посадах, що суперечить нормативним актам про атестацію. На підвищення кваліфікації 27 молодших спеціалістів з медосвітою установами СЕС на Південно-Західній залізниці подано заявки, проте обласні СЕС не виконали свої основні функції щодо забезпечення вказаних фахівців відповідними путівками.

Крім того, Міністерством нормативно не урегульовано порядок атестації спеціалістів з вищою немедичною освітою в системі охорони здоров`я. Водночас лише у Київській міській СЕС працює 47 спеціалістів (лікарів-лаборантів) з вищою немедичною освітою, які за весь час роботи не проходили атестацію.

Міністерством не забезпечується ефективна кадрова політика, спрямована на достатню і перспективну комплектацію установ санепідслужби кваліфікованими кадрами.

6. ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

До проекту бюджету на 2008 рік Міністерством за бюджетною програмою "Державний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезинфекційні заходи" подано Бюджетний запит з потребою видатків у сумі 1 млрд. 213,3 млн. грн., у тому числі за загальним фондом - 915,4 млн. грн. або 75,3 відс. розрахованої потреби (не забезпечено потребу в сумі 300,1 млн. гривень).

Надходження до спеціального фонду у Бюджетному запиті визначені у сумі 297,9 млн. грн., у тому числі 295,7 млн. грн. як доходи за роботи і послуги, що виконуються і надаються санепідзакладами за плату, згідно з їх функціональними повноваженнями. В порушення вимог статті 35 Бюджетного кодексу України та пункту 17 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Уряду від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228), яким визначено, що обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік, розрахунки до бюджетного запиту на 2008 рік за зазначеною бюджетною програмою щодо обсягів надходжень до спеціального фонду в розрізі їх джерел у МОЗ відсутні.

Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік (зі змінами та з урахуванням довідок про внесення змін до кошторисів за спецфондом), бюджетні призначення за вказаною бюджетною програмою затверджені у сумі 1 млрд. 332,2 млн. грн., у тому числі видатки загального фонду - 945,3 млн. гривень.

Паспорт бюджетної програми (зі змінами) затверджено спільним наказом МОЗ та Мінфіну від 20.11.2008 № 658/1396 або через 2,5 місяця від дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", чим порушено Правила складання паспортів бюджетних програм, затверджені наказом Міністерства фінансів від 29.12.2002 № 109820 (із змінами).

20Правилами визначено, що паспорти бюджетних програм затверджуються у місячний строк від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Фактично за вказаною бюджетною програмою у 2008 році надійшло 1 млрд. 309,2 млн. грн., у тому числі коштів загального фонду - 945,2 млн. грн. або майже 100 відс. затверджених призначень. Фінансування підпорядкованих установ і закладів проводилося згідно із затвердженими кошторисами. Рух коштів здійснюється відповідно до наведеної у діаграмі 1 мережі закладів.

Касові видатки за загальним фондом становили 942,3 млн. гривень. Внаслідок неефективного управління Міністерством коштами держбюджету суму 2,9 млн. грн. санепідзакладами не використано та повернуто до бюджету.

У видатках загального фонду 866,5 млн. грн. або 92 відс. заплановано і використано на заробітну плату. Штатними розписами затверджено, загалом, 53475,25 штатних посад лікарів (середня заробітна плата лікаря - 1274 грн. на місяць, середнього та молодшого медперсоналу - 915 гривень). Касові видатки на придбання реактивів, лабораторного інструментарію, поживних середовищ та інші матеріали становили 15 млн. грн. (1,6 відс.); на придбання високовартісного лабораторного, іншого медичного обладнання і автотранспорту закладами використано 14,7 млн. грн., що становить лише 1,6 відс. загальних видатків.

До спеціального фонду надійшло 364,1 млн. грн. (122,2 відс. показника, поданого у бюджетному запиті), з них 334,4 млн. грн. або 91,9 відс. за роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату, згідно з функціональними повноваженнями21. У паспорті бюджетної програми та звіті про його виконання відсутні показники щодо кількості об'єктів нагляду, лабораторних досліджень та обстежень, які заплановано і здійснено за рахунок коштів спеціального фонду. Структуру видатків проведених у 2008 році за загальним і спеціальним фондом, наведено в діаграмі 2.

21Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги затверджені постановою Уряду від 27.08.2003 № 1351, із визначенням цін на 257 видів досліджень, інших робіт і послуг.

Діаграма 2. Структура видатків
за загальним і спеціальним фондом у 2008 році

Загальний фонд

Спеціальний фонд

Як свідчить діаграма, касові видатки спеціального фонду проведено з урахуванням залишку коштів на початок року в сумі 369,2 млн. гривень.
На заробітну плату з нарахуваннями зі спецфонду спрямовано 134,6 млн. грн. або 36,5 відс. проти 92 відс. за загальним фондом, на придбання реактивів, лабораторного інструментарію - 29,2 млн. грн., лабораторного обладнання та інших основних засобів - 32,7 млн. гривень.

За відсутності у МОЗ інформації щодо загальної кількості об'єктів санепіднагляду та пооб'єктних планів здійснення державного санепіднагляду, результативні показники використання бюджетних коштів на зазначені цілі у Бюджетному запиті та паспорті бюджетної програми визначені Міністерством довільно. Передбачено використання коштів на функціонування санепідзакладів, що входять до його мережі, здійснення санепіднагляду на 1460 тис. об'єктів та проведення 36,7 млн. лабораторних досліджень, проте оцінити чи ці показники повністю охоплюють підконтрольні об'єкти та враховують вимоги санітарного законодавства щодо періодичності обстежень і спектру лабораторних досліджень, неможливо. У річному звіті про виконання паспорта бюджетної програми на 2008 рік Міністерством відображено, що фактично санепіднагляд здійснено на 1500 тис. об'єктів або 102,7 відс., при цьому лабораторних досліджень проведено 98,1 відс., враховуючи можливості лабораторій.

Таким чином, за відсутності контролю з боку МОЗ щодо пооб'єктного планування та виконання вимог законодавства за здійсненням державного санепіднагляду, визначені Міністерством результативні показники не забезпечують здійснення, передбаченої Правилами складання паспортів бюджетних програм, затвердженими наказом Міністерства фінансів від 29.12.2002 № 1098 (із змінами), об'єктивної оцінки ефективності використання коштів із загального фонду.

6.1. Аналіз планування та використання коштів на виплату заробітної плати

Аналіз причин суттєвої різниці питомої ваги фонду оплати праці у видатках загального і спеціального фондів кошторисів санепідзакладів показав, що це пов'язано з порушеннями при плануванні фінансових показників.

Затверджені наказом МОЗ від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" (далі - Штатні нормативи № 33) із змінами, штатні нормативи санітарно-епідеміологічних станцій визначено залежно від кількості населення, а не відповідно до основних виробничих показників здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду (об'єктами, кратністю перевірок і лабораторних досліджень).

Водночас Порядком № 228 встановлено, що видатки на заробітну плату обчислюються, виходячи з виробничих показників установ, у тому числі видатки за рахунок коштів спеціального фонду - залежно від обсягу відповідної діяльності.

Більше восьми років зміни до Штатних нормативів № 33, в частині їх приведення у відповідність з вимогами Порядку № 228, який регламентує порядок виконання норм Бюджетного кодексу, Міністерством охорони здоров'я не внесено. Крім того, Штатними нормативами № 33 не унормовано штати 12 установ санепідслужби: Центральної СЕС МОЗ, центральної СЕС на повітряному транспорті (за виключенням санітарно-карантинних пунктів), Української протичумної станції (за виключенням відділу особливо небезпечних інфекцій), Українського протичумного НДІ ім. І.І. Мечнікова та восьми СЕС об'єктів з особливим режимом роботи22.

22Перелік об'єктів з особливим режимом роботи затверджено постановою Уряду від 11.07.2002 № 973.

Штатними розписами санепідзакладів на 2008 рік затверджено 62428,75 штатних одиниць, у тому числі лише 8953,5 шт. од. або 14,3 відс. за спеціальним фондом кошторису, з яких зайняті 7662,5 штатних посад. У той же час, питома вага видатків спеціального фонду у загальних видатках становить 28,1 відс., що свідчить про залучення штатів, які утримуються за рахунок загального фонду бюджету, для виконання платних послуг, що підтверджено аудитом.

Встановлено, що у 110 санепідзакладах (11 областей23) за рахунок доходів спеціального фонду виплачувалися, в основному, тільки премії.

23Вінницька область - 13 закладів, Житомирська - 3, Запорізька - 3, Луганська - 3, Миколаївська - 11, Полтавська - 25, Рівненська - 12, Тернопільська - 19, Харківська - 3, Херсонська - 1, Хмельницька - 17.

У 38 СЕС штатні розписи за спеціальним фондом не затверджено. При цьому за виконані роботи і послуги зазначеним установам надійшло 3,4 млн. грн., з яких на оплату праці заплановано і витрачено тільки 80,1 тис. грн., у тому числі 79,1 тис. грн. на виплату премії.

Наприклад, у 2008 році за вказаною бюджетною програмою 11 райСЕС Миколаївської облСЕС за платні роботи і послуги надійшло 1,1 млн. грн., однак заробітна плата працівникам виплачена лише за рахунок коштів загального фонду.

У 72 установах СЕС штатні розписи за спеціальним фондом затверджено, загалом, у кількості 186,25 шт. од., проте ці посади залишалися вакантними. З отриманих за платні послуги доходів, які становили 12,4 млн. грн., 55 установ провели витрати на заробітну плату у сумі 2,1 млн. грн., з яких 1,9 млн. грн. на виплату премії.

Наприклад, на 2008 рік по спецфонду Тернопільській міській СЕС, Тернопільській міській дезінфекційній станції та 17 районним СЕС штатними розписами затверджено 66 штатних одиниць, які фактично залишилися вакантними. Водночас від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, зазначеним закладам у 2008 році програмою надійшло майже 4 млн. гривень. Фактично 12 закладами із спецфонду використано 0,7 млн. грн. на виплату премій.

За спеціальним фондом Центральній СЕС МОЗ, Українській протичумній станції, Українському протичумному НДІ ім. І.І. Мечнікова штатні розписи не затверджено. Водночас від робіт і послуг, які виконуються і надаються за плату, згідно з функціональними повноваженнями, у 2008 році зазначеним закладам надійшло 2,7 млн. грн., з яких на виплату матеріальної допомоги та премій основному штатному складу використано 0,7 млн. гривень.

Таким чином, в порушення пункту 2024 Порядку № 228 та пункту 3 постанови Уряду від 17.05.2002 № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання"25, бюджетні кошти загального фонду бюджету, призначені для здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, закладами використані на оплату праці, пов'язану з наданням платних послуг. Документи, що підтверджують здійснення Міністерством внутрішнього контролю за використанням бюджетних коштів та виконання функціональних повноважень підпорядкованими закладами санепідслужби, відсутні.

24Порядком визначено, що головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу коштів кожної підпорядкованої установи, виходячи з основних виробничих показників. При цьому, видатки на зарплату з коштів спецфонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за їх рахунок.

25Постановою визначено, що власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, використовується на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг.

6.2. Планування та використання коштів на придбання спеціалізованого автотранспорту і обладнання для закладів санепідслужби

Для посилення боротьби з інфекційними хворобами, забезпечення населення якісною питною водою та безпечними продуктами харчування постановою Верховної Ради України від 12.01.2006 № 3339 "Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан захворюваності населення України на інфекційні хвороби та заходи щодо її зниження" рекомендовано Уряду передбачити у проектах законів про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки кошти на придбання спеціалізованого автотранспорту для здійснення установами держсанепідслужби профілактичних і протиепідемічних заходів та вжити заходів щодо забезпечення сучасним обладнанням лабораторій і підрозділів, що здійснюють епідеміологічний нагляд, діагностику та лікування хворих на інфекційні хвороби.

Відповідно до бюджетного запиту на 2008 рік, поданого Міністерством до Мінфіну 01.08.2007, кошти у сумі 12 млн. грн. заплановано використати на придбання для 29 закладів 93 од. спеціалізованого автотранспорту середньою вартістю 85 тис. грн. та 48 одиниць обладнання 16 закладам на загальну суму 4,1 млн. грн. (у тому числі комплект обладнання для імуноферментного аналізу вартістю 80 тис. грн., що використовується для діагностики інфекційних захворювань; мікробіологічний аналізатор для виявлення антибіотиків у харчових продуктах вартістю 150 тис. грн.; комплект обладнання для прискореного дослідження води - 24,6 тис. гривень).

Водночас до чинного Табелю основного технічного оснащення і обладнання лабораторій санітарно-епідемічних станцій, затвердженого Головним Державним санітарним лікарем СРСР 03.08.1987 за № 4418‑87, відповідні зміни не внесено та вказані комплекти обладнання не включено.

Кошторисами на 2008 рік за вказаною бюджетною програмою санепідзакладам на придбання обладнання і предметів довгострокового користування затверджено видатки у сумі 14,9 млн. гривень.

Економічно обґрунтовані і деталізовані за видами та кількістю обладнання і спеціалізованого автотранспорту, з урахуванням Табелю основного технічного оснащення обладнанням і Норм оснащення установ охорони здоров'я спеціальним та спеціалізованим санітарним автотранспортом, затверджених наказом МОЗ від 09.06.2006 № 383, розрахунки у Міністерстві відсутні, що є порушенням п.22 Порядку № 228, отже, кошти у сумі 14,9 млн. грн. заплановані з бюджетним правопорушенням.

Відповідно до паспорта бюджетної програми, суму 10,8 млн. грн. заплановано спрямувати на придбання 127 од. спеціалізованого автотранспорту та 4,1 млн. грн. - на закупівлю 16 од. лабораторного обладнання для закладів держсанепідслужби.

Міністерство, наказом від 03.04.2008 № 176 зі змінами, на виконання вимог постанови Верховної Ради України, доручило санепідзакладам придбати не спеціалізовані автомобілі, а транспортні засоби на 10,6 млн. грн. та обладнання на 4,3 млн. грн., відповідно до затвердженого переліку. Водночас у зв'язку із змінами обсягів коштів, зміни до паспорта бюджетної програми Міністерством не внесені.

Фактично у 2008 році санепідзакладами придбано 191 автомобіль вартістю від 45 до 219 тис. грн., у тому числі 158 легкових, 32 мікроавтобуси та один вантажний автомобіль на загальну суму 11,3 млн. грн. (з них кошти загального фонду 9,9 млн. грн.), які в органах державної автоінспекції не зареєстровані як спеціалізовані транспортні засоби. Також придбано передбачені паспортом 14 од. комплектів для дослідження води, 9 мікробіологічних аналізаторів і 10 комплектів для імуноферментного аналізу на загальну суму 2,6 млн. грн., а також непередбачені паспортом 105 од. іншого обладнання на суму 2,2 млн. гривень.

Водночас МОЗ у звіті про виконання паспорта бюджетної програми зазначило про 100-відсоткове виконання запланованих показників, отже, результативні показники звіту викривлено. При цьому наказом Мінфіну від 29.12.2002 № 1098 "Про паспорти бюджетних програм" визначено, що вказаний звіт є підставою для визначення фактичних результативних показників та аналізу ефективності виконання бюджетної програми, що підлягають урахуванню при формуванні проекту закону про Державний бюджет України на наступний період.

Наприклад, в порушення вимог наказу МОЗ від 02.10.2000 № 232, яким визначена необхідність реєстрації (перереєстрації) санітарних транспортних засобів, Харківською обласною СЕС у 2008 році придбано 11 автомобілів (ВАЗ 2170, GEELY impress Євро2 та 9 од. ВАЗ 21073) на загальну суму 0,4 млн. грн., які зареєстровані в органах ДАІ як легкові, і, за розпорядженням адміністрації облСЕС, використовуються за загальним призначенням.

Київською облСЕС закуплено автомобіль КІА Magentis вартістю 0,1 млн. грн. як спеціалізовану пересувну автолабораторію.

Як встановлено аудитом, в оголошенні про проведення процедури запиту цінових пропозицій від 25.09.2008 № 2 та у тендерній пропозиції ТОВ "Український автомобільний холдінг" пропонувався автомобіль (КІА Magentis), укомплектований спецобладнанням (ИЕЗП - вимірювач електростатичних зарядів; ТЕС-06-93 - фотометр цифровий; RST‑00026 - шумомір інтегруючий; ПЗ‑41 - вимірювач рівнів електромагнітних випромінювань; РАТ‑2П - радіометр енергетичний). В укладеній угоді про закупівлю комплектність не вказана. Фактично автомобіль спецобладнанням не укомплектований і в органах ДАІ зареєстрований як легковий.

В порушення вимог постанови Уряду від 04.04.2001 № 33226, якою вартість легкових автомобілів для бюджетних установ обмежено сумою 60 тис. грн., санепідзакладами Тернопільської, Івано-Франківської і Чернігівської областей та СЕС об'єктів з особливим режимом роботи закуплено 9 легкових автомобілів за цінами від 62,1 тис. грн. до 164 тис. грн. за одиницю на загальну суму 0,9 млн. гривень. Отже, вказані кошти державного бюджету витрачено з порушенням чинного законодавства.

26Постановою затверджені Граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.

За відсутності контролю з боку Міністерства, санепідстанціями Львівської області, яким до норм оснащення не вистачає 103 одиниці спецавтотранспорту (пересувних дезкамер, автомобілів з носилками, лабораторіями та інших), придбано 5 легкових автомобілів і 2 мікроавтобуси на загальну суму 0,4 млн. гривень.

Крім того, з дозволу головного державного санітарного лікаря України, Українським науково-дослідним протичумним інститутом ім. І.І. Мечнікова, Дніпропетровською, Чернівецькою обласними і СЕС об'єктів з особливим режимом роботи, внесені зміни до кошторисів та кошти у сумі 0,7 млн. грн., призначені для придбання спеціалізованого автотранспорту, використано на придбання лабораторного обладнання і проведення капітального ремонту приміщень.

Аналогічні дозволи надані санепідзакладам на придбання 105 одиниць обладнання, не передбаченого паспортом бюджетної програми на 2,2 млн. гривень.

Наприклад, у Чернівецькій облСЕС обладнання для діагностики інфекційних захворювань було придбано ще у 2006 році, тому закупівля мікробіологічного аналізатора, який застосовується для виявлення чутливості та наявності антибіотиків у харчових продуктах, на думку керівництва облСЕС, вважалася недоцільною. У зв'язку з цим, придбано автоматизований газовий хроматографічний комплекс вартістю 0,1 млн. грн., який використовується для дослідження полімерів, парфумерії, інших органічних речовин, трегалогенметанів, фенолів та формальдегідів, складних багатокомплексних сумішей легких органічних та неорганічних сполук.

Державним закладом "Центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті України" замість передбаченого для закупівлі обладнання, потреба проведення аналізів на якому невелика (менше двох тисяч досліджень в рік), з метою ефективного використання коштів, закуплено інше устаткування для досліджень вмісту ртуті, вимірювань електромагнітних полів та фізичних факторів.

Таким чином, Міністерство охорони здоров'я не вивчає стан оснащення і реальну потребу спеціалізованих автомобілів та обладнання для підпорядкованих закладів санепідслужби. Як наслідок, кошти у сумі 13,5 млн. грн. заплановано з порушенням чинного законодавства та неефективно використано на придбання непередбаченого обладнання і автомобілів. Водночас стан оснащення лабораторним обладнанням та спеціалізованими автомобілями установ санепідслужби не забезпечує виконання всіх функцій державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

6.3. Планування та використання коштів державного бюджету на заходи по боротьбі з епідеміями

На проведення спеціальних заходів, спрямованих на ліквідацію та попередження епідемій і масових отруєнь, у Бюджетному запиті на 2008 рік, за бюджетною програмою "Заходи по боротьбі з епідеміями", МОЗ подано потребу видатків із загального фонду у сумі 5 млн. грн., які затверджено Законом про Державний бюджет України.

Міністерством здійснено розподіл коштів та затверджені установам кошториси на загальну суму 4,9 млн. гривень. Фактично на виконання вказаної бюджетної програми у 2008 році надійшло 4,9 млн. грн., касові видатки здійснено у сумі 4,8 млн. грн., а суму 98,3 тис. грн. не розподілено і не використано, що є їх неефективним управлінням.

За вказаною бюджетною програмою 4,1 млн. грн. або 86,5 відс. використано на придбання дезінфікуючих засобів, поживних середовищ, діагностикумів, реактивів, вакцини для профілактики вірусного гепатиту А та паливо-мастильних матеріалів для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року у Вінницькій, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Згідно з наказом Міністерства від 15.12.2008 № 463‑Адм, у Івано‑Франківській області 0,2 млн. грн. спрямовано на закупівлю вакцини для профілактики вірусного гепатиту А з метою попередження його спалахів серед населення. Водночас згідно з листом Мінфіну від 22.12.2008 № 31‑19020‑12‑5/45209, на вказані цілі з державного бюджету потерпілим областям виділена субвенція.

Отже, в порушення вимог статті 8 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якою визначено, що профілактичні щеплення за епідемічними показаннями здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, Міністерством у 2008 році на закупівлю вакцини для профілактики гепатиту А витрачено 0,2 млн. грн. коштів державного бюджету, що є порушенням чинного законодавства.

В порушення Порядку № 228, за відсутності економічних розрахунків, проведених установами СЕС областей потерпілих від стихійного лиха, на виконання наказів МОЗ27 ДП "Укрвакцина" закуплено витратні матеріали та тест-системи на загальну суму 0,4 млн. грн. для прискореного дослідження води та харчових продуктів. За розподілом вказані матеріальні цінності поставлені санепідстанціям потерпілих регіонів у вересні-жовтні 2008 року. Внаслідок цього, на 16.03.2009 у залишку рахувалося тест-систем та витратних матеріалів на суму 0,2 млн. грн. або 49,2 відс. поставлених, хоча роботи з ліквідації наслідків завершено ще у 2008 році.

27Від 13.08.2008 № 453 та від 18.08.2008 № 473.

Враховуючи, що Міністерством, в порушення законодавства, не проведено розрахунок реальної потреби тест-систем і централізовано закуплено їх понад об'єктивну потребу на 0,2 млн. грн., вказану суму витрачено неефективно.

На централізоване придбання засобів знезараження, відповідно до розпорядження Уряду від 10.09.2008 № 118628, для першочергового здійснення знезаражувальних заходів на території областей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, із резервного фонду державного бюджету МОЗ виділено 8,6 млн. гривень.

28"Про виділення коштів для першочергового здійснення знезаражувальних заходів на території областей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008р".

Закупівля здійснена відповідно до Переліку витрат, пов'язаних з придбанням необхідної кількості та номенклатури засобів, для проведення першочергових протиепідемічних заходів у зоні стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року в окремих областях України.

До Переліку Міністерством включено та ДП "Укрвакцина" закуплено у ТОВ "Компанія Укравіт" засіб для боротьби з гризунами "Фосвіт" у кількості 2000 кг на суму 0,1 млн. гривень.

Аудитом встановлено, що згідно з Посвідченням про державну реєстрацію (серія А № 01310) препарат "Фосфід-цинку", призначений для приготування принад для боротьби з мишовидними гризунами на сільськогосподарських угіддях, зареєстрований Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Водночас Порядком державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженим постановою Уряду від 03.07.2006 № 908 передбачено, що засоби для знищення гризунів, які є джерелами та переносниками збудників інфекційних хвороб, підлягають державній реєстрації, яку проводить МОЗ за результатами державної санепідекспертизи.

За експертним висновком Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя та відповідно до Інструкції щодо застосування родентицидних і інсектицидних препаратів та принад від 28.11.2008 № 3/9‑А‑387, принади на основі фосфіду цинку - "Фосвіт" зареєстровані в державі для використання проти мишовидних гризунів лише на сільськогосподарських угіддях під керівництвом спеціалістів по захисту рослин.

Отже, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 908, Міністерством у 2008 році закуплено засіб для знищення гризунів, який не зареєстровано в державному реєстрі як дезінфекційний засіб. Як наслідок, кошти державного бюджету у сумі 0,1 млн. грн. використані Міністерством з порушенням чинного законодавства.

Вказані засоби, згідно з розподілом Міністерства, поставлені санепідстанціям Вінницької, Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей.

За даними бухгалтерського обліку ДП "Укрвакцина", станом на 16.03.2009 в санепідзакладах рахується в залишках засобів, придбаних за кошти резервного фонду, на суму 8,5 млн. грн. (99,9 відс.), у тому числі 1992,5 кг "Фосвіту" на 0,1 млн. гривень.

Основними причинами утворення залишків засобів для знищення гризунів є те, що переважну їх кількість поставлено у листопаді-г рудні 2008 року, коли роботи з ліквідації були завершені, крім того, їх обсяг перевищував заявлену потребу у 2-15 разів.

Івано-Франківською облСЕС заявлено препаратів "Хлорактів", "Фосвіт" та липких стрічок "Раптор" і "Аероксон" в кількостях, відповідно, 864 кг, 112 кг, 2200 шт. та 2200 штук. Фактично у листопаді 2008 року поставлено препарату "Хлорактів" 12260 кг або у 15 разів більше, "Фосвіт" - 1050 кг (9,4 раза), "Раптор" - 4000 шт. (1,8 раза), та "Аероксон" - 16000 шт. (7,3 раза). Крім того, поставлено 16200 кг хлорного вапна та 10000 шт. хлорних патронів на загальну суму 0,8 млн. грн., які взагалі не замовлялися.

Всього понад заявлену потребу санепідзакладам поставлено деззасобів на суму 3,8 млн. гривень.

Вказані залишки, з дозволу МОЗ (лист від 19.11.2008 № 05.02.01/1409), поставлено до районних та міських СЕС потерпілих територій для проведення у 2009 році профілактичних дезінфекційних заходів у закладах охорони здоров'я, навчально-виховних закладах, установах соціального спрямування тощо та для відновлення їх незнижувального запасу.

В порушення наказу МОЗ від 13.08.2008 № 454 щодо Методичних рекомендацій "Планування заходів щодо попередження епідемічних ускладнень внаслідок надзвичайних ситуацій, викликаних повенями", Міністерство не має розроблених регіональних планів заходів попередження епідемічних ускладнень внаслідок надзвичайних ситуацій, викликаних повенями на 2009 рік.

Відповідно до вказаних Методичних рекомендацій, санепідзаклади областей, міст та районів повинні створювати, періодично поповнювати й оновлювати обласний та районні (міські) незнижувальні запаси дезінфекційних засобів для проведення лікувальних, профілактичних і протиепідемічних заходів при виникненні масових епідеміологічних ускладнень в обсягах, не менше місячної потреби.

Документи щодо забезпеченості санепідзакладів потерпілих від стихійного лиха територій незнижувальними запасами дезінфекційних засобів у Міністерстві відсутні.

Аналіз показав, що об'єктивні розрахунки такої потреби також відсутні. Так, Чернівецька облСЕС потребу деззасобів для дезінфекції децентралізованих джерел водопостачання "Керамічні патрони" та для боротьби з гризунами "Бромавіт" та "Бродівіт" на вересень-грудень 2008 року подала у кількості 417 шт., 40 л та 35 л, отже, їх місячна потреба складає 104 шт., 10 л та 9 л, відповідно. Водночас залишок невикористаних вказаних засобів станом на 16.03.2009 у СЕС цієї області становив 5000 шт. (запас на 4 роки), 210 л (запас майже на 2 роки) та 210 л (запас на 2 роки), відповідно.

У закладах СЕС Чернівецької області утворилися запаси деззасобів, що відповідають трирічний потребі, адже, крім централізованої поставки, їх закуповували за кошти субвенції, епідфонду та отримали як гуманітарну допомогу.

У Івано-Франківській області при потребі деззасобів "Хлорактів" та липких стрічок для боротьби з комахами "Раптор" і "Аероксон" у кількості, відповідно, 216 кг, 550 шт. та 550 шт., їх фактичний залишок на 16.03.2009 становить, відповідно, 12660 кг, 4000 шт. та 16000 шт. або у 7-60 разів більше потреби.

Засоби для боротьби з гризунами та комахами на суму близько 1 млн. грн. передані госпрозрахунковим та бюджетним підрозділам профдезінфекції для проведення ними профілактичних заходів на об'єктах підвищеного ризику.

Дії посадових осіб Міністерства щодо забезпечення у 2009 році профілактичних дезінфекційних заходів, всупереч вимогам статті 8 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб", якою визначено, що профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та за кошти фізичних осіб, призвели до використання коштів резервного фонду державного бюджету у сумі близько 1 млн. грн. з порушенням чинного законодавства.

Отже, недотримання Міністерством норм Бюджетного кодексу щодо необхідності витрачання бюджетних коштів на підставі економічно обґрунтованих розрахунків призвело до створення на складах санепідслужб регіонів, що постраждали від стихії, залишків деззасобів кількість яких відповідає потребі на 2-5 років, тобто кошти державного бюджету у сумі 8,5 млн. грн. на їх придбання використано неефективно.

7. ОБЛІК ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАКЛАДАМИ ДЕРЖАВНОЇ САНЕПІДСЛУЖБИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 07.02.2002 № 3037-ІІІ, органам місцевого самоврядування рекомендовано до 01.10.2002 передати в установленому законом порядку у державну власність як цілісні майнові комплекси приміщення, будівлі, споруди, устаткування, обладнання, транспортні засоби тощо, що належать до комунальної власності та використовуються установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженим постановою Уряду від 21.09.1998 № 1482, ініціює передачу майна санепідустанов з комунальної у державну власність МОЗ, яке за законодавством виконує функції з управління державним майном. Мінекономіки, на підставі пропозицій, внесених з дотриманням вимог цього Порядку, має у місячний термін подати, за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Фактично до загальнодержавної власності передано майно лише 439 санітарно-епідеміологічних закладів або 54,6 відс. загальної кількості установ, що увійшли до мережі МОЗ України. При цьому санепідзакладами не оформлено право постійного користування земельними ділянками площею 34,5 га, на яких розташовані будівлі і споруди, що передані до державної власності.

Майно 365 санепідустанов (за інформацією облСЕС, їх майно обліковується за вартістю 321,9 млн. грн., у т.ч. 1288 будівель та споруд вартістю 195,7 млн. грн. та обладнання на суму 126,2 млн. грн.) продовжує перебувати у комунальній власності та за відсутності документів, що підтверджують право власності, обліковується на основних субрахунках санепідзакладів.

Водночас відповідно до Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Держказначейства України від 10.12.99 № 114, на основних субрахунках обліковується майно, яке належить бюджетній установі.

За відсутності контролю з боку Кабінету Міністрів України за виконанням власного розпорядження від 28.07.2004 № 520‑р, Міністерством не забезпечена передача до державної власності 16 будівель і споруд вартістю 2,6 млн. грн. та обладнання вартістю 1,2 млн. грн., які перебувають у використанні 6 санепідзакладів, що включені до Переліку установ, цілісні майнові комплекси яких передаються із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади
м. Севастополя у державну власність з віднесенням їх до сфери управління МОЗ.

Станом на січень 2009 року Міністерством не забезпечено підготовку, згідно з Порядком, затвердженим постановою Уряду від 21.09.98 № 1482, документів щодо передачі майна 365 санепідустанов.

Міністерство також не володіє інформацією щодо кількості орендованих санепідзакладами приміщень. У ході аудиту з'ясовано, що установи СЕС орендують 164 приміщення загальною площею 59400,46 кв. м, при цьому частина з них сплачує орендну плату більше 1 грн., що суперечить пункту 10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Уряду від 04.10.95 № 786 (із змінами).

Наприклад, майнові комплекси СЕС із комунальної власності територіальної громади м. Києва у державну не передані і така передача розпорядженням Уряду не передбачена. За наказами Головного управління комунальної власності КДМА, у 2006 році Київській міській та районним СЕС передано в безоплатне користування 21 будівлю, три земельні ділянки (міська СЕС), транспортні засоби та обладнання на загальну суму 92,9 млн. гривень. Водночас СЕС у Печерському, Голосіївському, Дарницькому, Солом'янському районах м. Києва та Київською міською СЕС укладено 12 договорів оренди нежитлових приміщень, за якими у 2008 році сплачено 76,7 тис. грн. орендної плати, з них 55,3 тис. грн. коштів загального фонду.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 16.10.2008 № 516/516, Київській міській СЕС відмовлено у продовженні з листопада 2008 року дії договору оренди приміщень КП "Київжитлоспецексплуатація" (комунальна власність), де розміщуються токсикологічна лабораторія та лабораторія атмосферного повітря. Станом на 01.04.2009 проблему з розміщенням лабораторій не вирішено. Отже, зволікання з передачею майна СЕС є передумовою для виникнення проблем із забезпеченням державного санепіднагляду.

Аудитом встановлено, що місцевими органами влади ініціюються інвестиційні проекти з використанням земельних ділянок і будівель, що перебувають у комунальній власності, де розміщені установи СЕС.

Рішенням Київської міськради від 29.05.2003 № 486‑2/646, земельну ділянку площею 0,38 га по вул. Олеся Гончара, 35, вилучено з користування Київської міської СЕС і віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови. Цим же рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування Київською міською СЕС житлового будинку з підземним паркінгом. На підставі зазначеного рішення Київської міськради, Київською міськСЕС укладено договір від 11.12.2003 № 02 з ТОВ "Роспромінвест" про пайове інвестування будівництва.

За умовами договору, ТОВ "Роспромінвест" придбаває право повної власності на площі житлового комплексу, у свою чергу, проводить ремонт двох будівель Київської міськСЕС, будує на земельній ділянці, де розташована міська СЕС, лабораторний корпус, який передається територіальній громаді м. Києва у власність, з подальшою його передачею міськСЕС.

Термін здачі в експлуатацію лабораторного корпусу, згідно з угодою та змінами до неї, заплановано на вересень 2009 року. На ремонт двох будівель СЕС за 2004-2008 роки ТОВ "Роспромінвест" витрачено 1 млн. грн., капітальні вкладення у будівництво лабораторного корпусу становили 19,1 млн. грн. проте будівництво не завершено. Водночас станом на 01.04.2009 житловий комплекс збудовано.

Стаття 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ визначає, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то, у разі їх відчуження, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Отже, договори про інвестування і будівництво складені таким чином, що за нормами ст. 120 Земельного кодексу України після здачі житлового комплексу в експлуатацію земельна ділянка буде відчужена на користь ТОВ "Роспромінвест".

КОЛЕГІЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ, ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ МАТЕРІАЛІВ АУДИТУ,ЗРОБИЛА НАСТУПНІ ВИСНОВКИ:

1. Міністерством охорони здоров'я України за відсутності належної уваги з боку Кабінету Міністрів України, в порушення вимог статті 27 Основ законодавства України про охорону здоров'я, не створено систему державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-епідеміологічних правил та норм. Не забезпечено виконання функцій з організації ефективної системи управління санітарно-епідеміологічними закладами, розроблення та приведення у відповідність з сучасними вимогами санітарних норм, правил і методик санітарно-епідеміологічних досліджень об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, не здійснюється контроль за повнотою виконання підпорядкованими закладами санепідзаходів. Внаслідок цього, не забезпечується ефективне попередження негативних факторів впливу на здоров'я населення України, комплексне вирішення яких має загальнодержавне стратегічне значення.

Спрямувавши у 2006-2008 роках на забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів від 1 до 1,5 млрд. грн. коштів державного бюджету, не вдалося запобігти зростанню захворюваності населення України на новоутворення, хвороби крові та серцево-судинної, ендокринної системи, органів травлення, дихання, сечостатевої і кістково-м'язової систем, однією з причин поширення яких є вживання неякісної води та продуктів харчування. Видатки державного бюджету тільки на лікування захворювань серцево-судинної системи, нирок та на онкологію зросли за цей час удвічі і становили у 2008 році біля 420 млн. гривень.

За відсутності контролю з боку Міністерства фінансів за використанням бюджетних коштів, Міністерством охорони здоров'я з бюджетним правопорушенням та неефективно використано 30,1 млн. грн. коштів державного бюджету, у тому числі з бюджетним правопорушенням - 1,2 млн. грн., неефективно - 28,9 млн. гривень.

2. Міністерством більше чотирьох років не виконуються вимоги постанов Уряду від 24.09.2004 №№ 1272 і 1273 щодо створення Державної санітарно-епідеміологічної служби як урядового органу державного управління у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Як наслідок, відсутня єдина система управління державним санепіднаглядом. Міністерство не володіє інформацією про здійснення заходів з держсанепіднагляду відповідними закладами центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, ДУС та СБУ.

3. Міністерство не управляє процесом планування та здійснення установами санепідслужби державного санітарного і епідеміологічного нагляду в Україні з урахуванням кількості об'єктів, що потребують санепіднагляду, та кратності лабораторних досліджень відповідно до встановлених норм, правил і стандартів.

Не затвердивши галузеву статистичну форму, Міністерство більше двох років продовжує використовувати скасовану статистичну звітність про діяльність установ СЕС, яка не передбачає усіх даних про проведені дослідження і обстеження та, крім того, містить недостовірні дані. Інших форм звітних даних закладів СЕС щодо здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду Міністерством не розроблено. В результаті, Міністерством не контролюється повнота здійснення державного санепіднагляду, а визначені результативні показники виконання бюджетної програми не забезпечують об'єктивної оцінки ефективності використання бюджетних коштів.

4. В порушення Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Уряду від 15.07.1997 № 765, Міністерством не організовано проведення державної акредитації закладів санепідслужби, яка є офіційним визнанням статусу закладу, підтвердженням його відповідності встановленим критеріям та гарантією високої якості професійної діяльності. Отже, Міністерством не забезпечено контроль відповідності санепідзакладів для виконання ними функціональних повноважень щодо дотримання санітарних норм, правил і стандартів у повному обсязі та на всій території держави.

5. Міністерством не забезпечено єдиного підходу до технічного оснащення санепідзакладів. За відсутності затвердженого МОЗ сучасного табеля оснащення лабораторій, головні санітарні лікарі санепідзакладів затвердили довільні табелі оснащення.

Фактично, лабораторії атестовані лише в частині наявного обладнання та робіт, що можуть здійснюватися за його допомогою і не виконують всіх визначених санітарним законодавством досліджень.

Через невиконання Міністерством вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" щодо організації базовою службою центрального органу виконавчої влади метрологічної атестації лабораторій, за виконані стороннім підприємством роботи з атестації сплачено за рахунок коштів спеціального фонду близько 4,8 млн. грн., що є неефективними витратами.

6. Міністерством охорони здоров'я, без вивчення стану оснащення і реальних потреб обладнання та спеціалізованих автомобілів для підпорядкованих закладів, необґрунтовано заплановано кошти у сумі 13,5 млн. грн. та власними наказами спрямовано їх на придбання непередбаченого обладнання, легкових та інших автомобілів, внаслідок чого кошти витрачено неефективно.

7. Міністерством не виконується затверджений розпорядженням Уряду План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ в частині гармонізації системи контролю параметрів безпеки харчових продуктів, впровадження і валідації методів контролю у відповідності з міжнародними стандартами. Більше року не забезпечено затвердження Державної цільової програми з гармонізації національних нормативних документів з санітарних заходів у галузі якості та безпеки харчових продуктів та супутніх матеріалів для їх виробництва з відповідними міжнародними стандартами та Директивами ЄС, яку планувалося виконати у 2008-2009 роках.

7.1. В порушення статті 9 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", якою встановлено, що методи вимірювань та методології досліджень харчових продуктів для перевірки обов'язкових параметрів безпечності та мінімальних специфікацій якості повинні відповідати міжнародним стандартам, інструкціям і рекомендаціям та затверджуватися Головним державним санітарним лікарем України, МОЗ не забезпечено розробку методики проведення санепідустановами лабораторних досліджень вмісту у харчових продуктах 188 харчових добавок, які дозволені і використовуються в харчових продуктах. Внаслідок вказаного, відповідні дослідження в Україні не здійснюються.

7.2. Міністерством, як органом державного регулювання ядерної і радіаційної безпеки, в порушення статті 24 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та власних наказів не забезпечено розробку нормативно-правових актів у сфері радіаційної безпеки та здійснення санепідустановами дієвого радіаційно-гігієнічного контролю.

Через відсутність в Україні нормативних актів щодо розміщення, проектування, будівництва і експлуатації ПЕТ-технологій, Київською міською СЕС відмовлено ГУОЗ Київської міськдержадміністрації у погодженні Робочої документації на будівництво відповідного Центру. Водночас впродовж 2007-2008 років на таке будівництво і придбання обладнання у м. Києві витрачено 298 млн. грн., з них 228 млн. грн. коштів державного бюджету.

7.3. Всупереч статті 28 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Міністерством протягом 12 років з дня затвердження Державних санітарних правил і норм "Вода питна" не розроблено нормативну базу для здійснення досліджень вмісту у питній воді 11 шкідливих речовин, та для здійснення контролю за показниками якості і безпеки фасованої питної води, а також не забезпечено оснащення лабораторій СЕС відповідним обладнанням та стандартними зразками. В результаті, лабораторії санепідслужби проводять дослідження на вміст шкідливих речовин лише в частині можливостей наявного обладнання і методик. Таким чином, контроль якості питної води є неповним.

8. Не забезпечується Міністерством ефективна кадрова політика, спрямована на достатню і перспективну комплектацію установ санепідслужби кваліфікованими кадрами.

Як результат, укомплектованість установ санепідслужби спеціалістами - фізичними особами становить 77 відсотків, з них 26 - особи пенсійного віку, а встановлене законодавством підвищення кваліфікацій пройшли лише 79 відс. лікарів та 68 відс. молодших спеціалістів з медичною освітою. Водночас не забезпечено післядипломну освіту в інтернатурі за 14 лікарськими спеціальностями, з яких 1525 посад в санепідзакладах є вакантними, а 1884 посади зайняті сумісниками, при цьому 127 лікарів, що закінчили навчання у 2007-2008 роках, не працевлаштовано.

9. Більше восьми років зміни до Штатних нормативів та типових штатів закладів охорони здоров'я, затверджених наказом Міністерства від 23.02.2000 № 33, в частині їх приведення у відповідність із вимогами Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Уряду від 28.02.2002 № 228, який регламентує порядок виконання норм Бюджетного кодексу, Міністерством охорони здоров'я не внесено, крім того, не унормовано штати 12 установ санепідслужби.

В порушення вимог пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ та пункту 3 постанови Уряду від 17.05.2002 № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання", за відсутності контролю з боку Міністерства, бюджетні кошти загального фонду, призначені для здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, санепідзакладами плануються та використовуються на оплату праці, пов'язану з наданням платних послуг.

10. Порушуючи вимоги Бюджетного кодексу і Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ щодо необхідності планування бюджетних коштів на підставі економічно обґрунтованих розрахунків, Міністерством не проведено розрахунок реальної потреби деззасобів та тест-систем для регіонів, що потерпіли внаслідок стихії 23-27 липня 2008 року. В результаті, централізовано закуплено понад об'єктивну потребу матеріальні цінності на суму 8,7 млн. грн., чим створено їх запаси на 2-5 років, а кошти використано неефективно.

За рахунок вказаних коштів Міністерством придбано засіб "Фосвіт" на суму 0,1 млн. грн., що не внесений до державного реєстру дезінфекційних засобів і який може використовується лише на сільськогосподарських угіддях під керівництвом спеціалістів по захисту рослин, отже, кошти витрачено з порушенням чинного законодавства.

Всупереч вимогам статті 8 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якою визначено, що поточні дезінфекційні заходи проводяться за рахунок коштів підприємств, установ і організацій та за кошти фізичних осіб, для ліквідації наслідків стихії за рахунок резервного фонду придбані та спрямовані для поточних потреб деззасоби на суму 1 млн. гривень.

11. Всупереч вимогам статті 8 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", згідно з якими профілактичні щеплення за епідемічними показаннями здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, та не врахувавши, що на вказані цілі з державного бюджету потерпілим областям у 2008 році виділена субвенція, Міністерством на закупівлю вакцин для профілактики гепатиту А витрачено 0,2 млн. грн. коштів державного бюджету, що є порушенням бюджетного законодавства.

12. В порушення вимог статті 35 Бюджетного кодексу, в МОЗ відсутні та до Мінфіну не подані економічно обґрунтовані розрахунки до бюджетного запиту за бюджетною програмою "Державний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезінфекційні заходи" щодо обсягів надходжень до спеціального фонду. Водночас Мінфіном, в порушення вимог статті 36 Бюджетного кодексу, неналежним чином проаналізовані бюджетні запити та включено вказані доходи до проекту закону про Державний бюджет України, що мало наслідком довільне і неефективне використання коштів спеціального фонду бюджету.

Внаслідок неефективного управління Міністерством коштами держбюджету, санепідзакладами не використано та в кінці року повернуто до бюджету 3 млн. гривень.

13. Міністерством не забезпечено упорядкування належності майна санепідзакладів. Більше 6 років не забезпечено передачу в державну власність майна, що перебуває у комунальній власності і ним користуються у своїй діяльності 365 установ СЕС. Тому мають місце факти вилучення органами місцевого самоврядування земельних ділянок та висунення ними вимог про звільнення приміщень, де розміщені санепідзаклади, що може призвести до неможливості виконання функції державного санепіднагляду.

В порушення наказу Головного управління Держказначейства України від 10.12.1999 № 114 комунальне майно на суму 321,9 млн. грн. неправомірно обліковується на основних субрахунках бухгалтерського обліку. Міністерство не володіє інформацією щодо кількості орендованих санепідзакладами приміщень. У той же час, установи орендують 164 приміщення загальною площею близько 60 тис. кв. метрів, частина з них сплачує орендну плату, що суперечить Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою Уряду від 04.10.1995 № 786.

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України