23 травня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2000 рік
22.09.2000

Про результати перевірки, проведеної у Державному комітеті будівництва, архітектури та житлової політики України,
щодо використання коштів Державного бюджету України


Про результати перевірки використання бюджетних коштів на утримання Державного департаменту України з питань виконання покарань та підвідомчих йому установ і підприємств

Київ 2000

Члени Колегії Рахункової палати України:

Симоненко В.К.

Голова Рахункової палати

Маліков В.В.

Перший заступник Голови Рахункової палати

Мельничук В.Г.

заступник Голови Рахункової палати

Хропатий Б.Ф.

Секретар Рахункової палати

Вітковська Л.В.

директор департаменту контролю видатків на державне управління

Головань М.М.

директор зведеного департаменту контролю та аналізу бюджетів України

Зіпір А.П.

директор департаменту контролю видатків на промисловість та енергетику

Іваненко Ю.В.

директор департаменту контролю державного боргу та діяльності банківських установ

Невідомий В.І.

директор департаменту контролю видатків на судову владу, оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави

Немировський В.Л.

директор департаменту контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів

Огородник В.С.

директор департаменту контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру

Пилипенко В.П.

директор департаменту контролю за дотриманням законодавства з питань бюджету

Тахтай В.Є.

директор департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах

Фліссак Я.А.

директор департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку

Про результати перевірки, проведеної у Державному комітеті будівництва, архітектури та житлової політики України, щодо використання коштів Державного бюджету України /За матеріалами Колегії Рахункової палати від 29.08.2000 року / Відпов. за випуск департамент контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру // Про результати перевірки використання бюджетних коштів на утримання Державного департаменту України з питань виконання покарань та підвідомчих йому установ і підприємств / За матеріалами Колегії Рахункової палати від 29.08.2000 року / Відпов. за випуск департамент контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів. - Київ: Рахункова палата України, 2000. - Випуск 22.

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов´язкове.


Про результати перевірки, проведеної у Державному комітеті будівництва, архітектури та житлової політики України,
щодо використання коштів Державного бюджету України

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України (далі Держбуд) створений згідно з Указом Президента України від 11.08.97 № 773/97, на базі ліквідованих Держкомітету України у справах містобудування та архітектури і Держкомітету України по житлово-комунальному господарству і діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 09.12.97 № 1342/97.

Держбуд є центральним органом виконавчої влади, який бере участь у формуванні державної житлової, науково-технічної та економічної політики у сфері містобудування, будівництва та комунального господарства.

Станом на 1 червня 2000 року у сфері управління Держбуду налічувалось 86 підприємств, установ і організацій, у тому числі 54 - з питань будівництва та архітектури, 37 з яких - науково-дослідні і пошукові організації.

Три історико-культурних заповідники: НЗ "Софія Київська", ДІАЗ у м.Збаражі Тернопільської області, ДІКЗ у м. Глухові Сумської області та Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека фінансуються безпосередньо за рахунок Державного бюджету України.


Виділення, розподіл та використання коштів, передбачених
Державним бюджетом України на виконання робіт у галузі
будівництва та архітектури

Аналіз стану бюджетного фінансування Держбуду за напрямками асигнувань на виконання робіт у галузі будівництва і архітектури показав, що у 1999 році він отримав лише 45,7 відс. коштів проти сум, передбачених у державному бюджеті (без врахування коштів, виділених з резервного фонду Кабінету Міністрів України). При цьому наукові та прикладні розробки були профінансовані на 39,5 відс., наукові частини державних, міжгалузевих і галузевих програм - на 22,9, державні контракти - на 19,5, наукові розробки з питань стандартизації - на 37,1 і розробка схем та проектних рішень лише на 14,3 відсотка. Тобто, за основними напрямками діяльності, які визначають можливості та ефективність проведення Держбудом політики у сфері будівництва і архітектури, використані ним бюджетні асигнування становлять в середньому лише третину від необхідних.

В цілому ж Держбуд був профінансований на 57,6 відс. від бюджетних призначень. Найбільш повно фінансувалися напрямки: утримання апарату управління (91,9 відс.) та відомчого житлового фонду (60,4 відсотка).

Законність, ефективність та доцільність використання бюджетних коштів, виділених Держбуду у 1999 році на виконання робіт у галузі будівництва та архітектури

1. Перевіркою встановлено, що Держбуд, як головний розпорядник коштів державного бюджету, своїми рішеннями спрямовував отримані бюджетні кошти за напрямками, які не відповідають їх призначенню, визначеному держбюджетом та законодавством України.

Так, в порушення ст.1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", якою визначено сутність науково-дослідних, дослідно-конструкторських, пошукових та проектно-пошукових робіт, до переліку фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт були віднесені розробки положень, проектів установчих документів тощо. На виконання цих робіт було укладено договори на загальну суму 32 тис. гривень.

Згідно з договором Держбуду з Гіпроцивільбудом від 29.06.98 № (98).9.0.6, за рахунок бюджетних коштів, отриманих на виконання проектно-пошукових робіт, останнім виконувалася робота на тему: "Проведення перевірок правильності визначення вартісних показників об´єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок державних капітальних вкладень, при складанні договірних цін і проведенні взаєморозрахунків", договірна ціна якої становила 20,9 тис. гривень і витрати на неї до проектно-пошукових робіт не відносяться.

2. Проведеним аналізом стану заборгованості за всіма напрямками витрачання бюджетних коштів встановлено, що поряд із значним бюджетним недофінансуванням галузі, основними причинами виникнення та зростання боргів за виконані роботи були:

  • розпорошування коштів на дрібну тематику, у більшості випадків таких, що не відповідають бюджетним призначенням;

  • постійне коригування річних планів виконання робіт із включенням для фінансування нових тем за наявності значної заборгованості за попередні роки.

Держбуд при доведеному у 1999 році ліміті фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з бюджету, в сумі 1683,9 тис. грн., протягом року збільшив обсяги робіт, що підлягали фінансуванню, до 1688,7 тис. грн., проте, фактичне фінансування було зменшено на 47,3 відсотка. Крім того, Держбуд, маючи велику заборгованість за виконані роботи у попередні роки, укладав протягом року нові договори, які фінансувалися першочергово, що стало основною причиною зростання заборгованості перед виконавцями науково-дослідних робіт (на 01.01.99 - в сумі 505,1 тис. грн., на 01.01.2000 - 653,8 тис. грн.: приріст - 29,4 відсотка).

Заборгованість по наукових розробках з проблем стандартизації та еталонної бази станом на 01.01.99 становила 108,7 тис. грн., а на 01.01.2000 171,9 тис. гривень. Держбуд, за наявності заборгованості, яка не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає, уклав договір від 14.05.99 № 424-н 99-99 (6106) з інститутом КиївЗНДІЕП про "Організацію підготовки і проведення 15-го засідання Міждержавної науково-технічної комісії із стандартизації, технічного нормування і сертифікації в будівництві (МНТКБ)". Кошторис до договору не складався, а згідно з протоколом визначено витрати, які не мають ніякого відношення до вирішення проблем стандартизації та еталонної бази, а саме: транспортні, комп´ютерні послуги, оренда приміщень для засідань, розмноження документів, одноразове харчування, кавові перерви в ході засідань, бронювання місць в готелях для поселення членів комісії тощо.

Впродовж року Держбудом п´ять разів вносилися зміни до планових показників, затверджених наказом від 08.04.99 № 91 "Про виконання Держбудом України державного замовлення на реставраційно-ремонтні роботи на пам´ятках містобудування і архітектури на 1999 рік", останній з яких видано 30.12.99 за № 316.

Так, за наказом від 21.10.99 № 254, під приводом виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.99 № 1812 "Про розподіл видатків на підготовку та проведення заходів щодо відзначення 800-річчя м. Рогатина Івано-Франківської області" були включені до плану науково-дослідних та експериментальних робіт Держбуду роботи по шести договорах з інститутом "Укрпроектреставрація", укладених 25.10.99 на суму 58 тис. грн. з тематик щодо аналізу та розробки списків архітектури та історичних населених міст, які не відносяться до робіт, визначених постановою. При цьому з переліку тем, що підлягали фінансуванню у 1999 році, були зняті роботи по шести інших виконавцях, яким передбачалося погасити заборгованість за попередні роки.

На початку грудня 1999 року (тобто, через півтора місяця після укладання договорів) за складеними актами Держбуд профінансував виконані зазначеним інститутом роботи на суму 58 тис. гривень. У свою чергу, інститут, за рахунок отриманих коштів, на підставі укладених тією ж датою (25.10.99) трьох додаткових договорів з субпідрядною організацією Всеукраїнським науково-методичним та дослідно-інформаційним центром архітектурної спадщини (штатна чисельність якого становить 8 осіб), перерахував останньому 24,6 тис. гривень. Центр для виконання робіт по двох договорах уклав трудову угоду на суму 14,7 тис. грн. з громадянином В.В.Вечерським. Привертає увагу той факт, що роботи за договорами з субпідрядниками та за трудовими угодами, згідно з актами, здійснено в термін з 25.10.99 по 07.12.99. Короткий термін реалізації робіт свідчить про те, що фінансувалося не виконання нових робіт, а раніше виконані розробки, зокрема, по книзі В.В.Вечерського.

Отже, можна зробити висновок, що зростання заборгованості обумовлювалося не тільки укладанням договорів за новою тематикою, а й за відпрацьованою. Крім того, це свідчить про відсутність кваліфікованої експертизи виконаних робіт на предмет не тільки їх пріоритетності та актуальності, а й обгрунтованості витрат на виконання цих робіт.

Міністерство економіки листом від 15.04.99 № 12-31/300 довело Держбуду обсяги видатків з фінансування державних контрактів у сумі 38 тис. грн. на розроблення і впровадження технології використання низькосортного твердого палива та паливовмісних відходів у виробництві будівельних матеріалів, хоча за цим напрямком на початок року за Комітетом числилась заборгованість у сумі 66 тис. гривень. Фактично, на підставі примітки до зазначеного листа Мінекономіки про необхідність першочергового погашення боргів, Держбудом було проведено оплату боргів за контрактами попередніх років з Інститутом технічної теплофізики за рахунок отриманих коштів у сумі лише приблизно 10 тис. гривень.

Таким чином, Міністерство економіки, в свою чергу, доводячи завдання щодо фінансування державних контрактів, не контролює і не враховує стан з погашенням боргів за раніше укладеними контрактами, що сприяє зростанню бюджетної заборгованості.

3.Держбуд України своїми рішеннями створив, шляхом відокремлення від основних організацій, нечисленні підприємства (від 5 до 10 штатних одиниць), спрямовуючи їм значні суми бюджетних коштів на виконання науково-дослідних та реставраційних робіт.

Так, 13.02.91 рішенням колегії Держбуду УРСР було створено мале підприємство виробничо-інформаційний центр "Містобудівель­ник", основним завданням якого є надання допомоги місцевим радам, головним архітекторам областей та міст силами тимчасових трудових колективів у вирішенні складних містобудівельних завдань; організація та проведення експертних висновків для найважливіших містобудівельних проектів, а також проектів реставрації пам´яток архітектури та забудови районів історичного середовища; виконання робіт по формуванню інформаційного банку даних законодавчих та нормативних документів, перспективних науково-технічних розробок, досліджень та проектів у галузі містобудування, здійснення послуг у розповсюдженні інформації серед містобудівельних органів та зацікавлених організацій і підприємств тощо.

Перевіркою ВІЦ "Містобудівельник", штатна чисельність якого 5 одиниць, встановлено, що у 1999 році згідно з укладеними 52 договорами на розрахунковий рахунок малого підприємства від 10 замовників надійшла 591тис. грн., у т. ч. від інституту "Діпромісто" - 290 тис. грн. (33 договори), Держбуду - 68 тис. грн. (9 договорів), НДЕІ Мінекономіки України - 70 тис. грн. (1 договір). Для виконання проектно-пошукових робіт мале підприємство уклало 40 договорів з 28 різними приватними підприємствами і перерахувало їм 519 тис. гривень. Тобто, фактично ВІЦ "Містобудівельник" виконував функції посередника.

Крім того, із 26 тис. грн., що надійшли від Держбуду за виконані науково-дослідні роботи по трьох договорах, 8 тис. грн. використані на оплату праці, 10 тис. грн., відповідно до листа Держбуду від 24.06.99 № 13-25/238, за підписом заступника Голови О.П. Горбатовського, перераховано Секретаріату Міжнародної Ради по співробітництву в будівельній діяльності країн СНД, отже, зазначені кошти використано ВІЦ "Містобудівельник" не за цільовим призначенням.

Аналогічно, наказом Держбуду України від 30.03.95 № 62 було створено Державний науково-дослідний пошуковий та інформаційний центр архітектурної спадщини штатною чисельністю 10 одиниць, який до 1995 року був відділом у складі інституту "Укрпроектреставрація". Центр утворено з метою організації інформаційно-архівного фонду для удосконалення обліку, захисту, належної експлуатації, реставрації та популяризації пам´яток містобудування й архітектури.

Отримані цим Центром у 1999 році бюджетні кошти, в сумі 27 тис. грн., від інституту "Укрпроектреставрація", були спрямовані ним в сумі 15 тис. грн. на виконання договірних робіт за бюджетною тематикою із позаштатними особами, тоді як борг по оплаті праці основного штату складав понад 8 тис. гривень.

Укладання договорів на виконання робіт з виконавцями, які, не маючи можливості власними силами виконувати роботи за договорами, надалі укладали договори та трудові угоди з приватними підприємствами і окремими особами, створило умови для непрозорого і неконтрольованого використання бюджетних коштів.

Отримавши у свою підпорядкованість значну кількість науково-дослідних і проектних організацій, Держбуд не здійснив їх структурної перебудови у напрямку концентрації та раціонального і ефективного використання науково-технічного потенціалу з урахуванням зміни соціально-економічної ситуації. Навпаки, діяльність спрямовувалася на створення додаткових дрібних підприємств, робота яких належним чином не координується та не контролюється. Було створено зайві ланки, через які відбувається перерозподіл бюджетних коштів посередникам. Як результат, актуальні проблемні питання розпорошуються на дрібну тематику, а виділені бюджетні кошти використовуються неефективно і неекономно.

Про подрібненість тематики свідчить те, що середньорічна вартість оплати однієї теми науково-дослідних робіт складає близько 7 тис. грн., стандартизації та пошукових робіт по реставрації 6 тис. грн., а проектних робіт лише 1,6 тис. гривень.

4. Держбуд не здійснював належного контролю за правильністю та достовірністю застосування вексельних розрахунків між замовниками та виконавцями робіт, що призвело до порушень вимог Інструкції "Про застосування Порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів", затвердженої наказом Мінфіну України від 16.07.99 № 151.

У 1999 році Заповідником у м. Збаражі проведено розрахунки векселем Держказначейства на суму 77 тис. грн. за поставлені будівельні матеріали, які передано постачальникам на відповідальне зберігання. Їх до цього часу не використано на ремонтно-реставраційні роботи. В результаті таких дій керівництво Заповідника штучно збільшило обігові кошти на зазначену суму.

Перевіркою Управління містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації встановлено, що станом на 01.01.99 обраховувалась заборгованість за виконані роботи перед чотирма підприємствами на загальну суму 83 тис. грн., на погашення якої Держбуд надав дозвіл Управлінню, як кредитору, використати вексель Державного казначейства України. До реєстру замість кредиторів - підрядних організацій, за якими числилась заборгованість, включено Управління, як розпорядника коштів. В результаті вексель оформлено на одну підрядну організацію - МП "Збруч", на суму 83 тис. гривень. На час проведення перевірки документи щодо проведення розрахунків МП "Збруч" з іншими підрядними організаціями в справах Управління облдержадміністрації були відсутні.

Отже, відповідальність у фальсифікуванні заборгованості МП "Збруч" на суму 49 тис. грн. покладається на Управління архітектури Тернопільської області (начальник управління Заліщук О.Ю.)

5. Проведеними зустрічними перевірками підприємств, які одержували від головного розпорядника бюджетні кошти на виконання робіт по реставрації пам´яток архітектури, розробці перспективних технологій і пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу, встановлено, що аналітичний облік бюджетних коштів не ведеться, вартість науково-технічної продукції не відображається в бухгалтерському обліку по оприбуткуванню та передачі її замовнику, не складається Звіт про використання цих коштів. Тобто, порушується Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 250.

Бюджетні кошти зараховувалися регіональними відділеннями Держказначейства України всім перевіреним підприємствам на їх поточні та позабюджетні рахунки. При цьому підприємства, маючи заборгованість за госпрозрахунковою тематикою і не здійснюючи відокремленого обліку за бюджетною, використовували бюджетні кошти на проведення поточних розрахунків.

Крім того, перевірені підприємства не ведуть обліку фактичних витрат по кожній темі, що не відповідає вимогам п.40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.96 № 830.

Слід зазначити, що недотримання порядку калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт допускається з відома посадових осіб Держбуду, які, при затвердженні кошторисної вартості робіт, не вимагають від виконавців здійснювати розрахунки згідно з вказаним порядком.

Так, перевіркою Державного українського спеціального науково-реставраційного проектного інституту "Укрпроектреставрація" встановлено, що на виконання проектно-пошукових робіт кошториси складаються не відповідно до зазначеного вище Положення, а на підставі "Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам´ятках історії та культури України (ТЗЦНПР-91)", нормативи якого не відповідають реальній структурі витрат на ці роботи. За вказаним збірником розмір заробітної плати повинен складати 45,7 відс., матеріалів - 7,5, накладних витрат - 34,8 та планових накопичень - 12 відс. від вартості роботи. Водночас перевірка свідчить, що структура фактичних видатків не відповідає нормативам зазначеного збірника цін. Наприклад, по оплаті праці при розрахунках зі штатними працівниками цей відсоток становить 46,1, а при розрахунках за укладеними трудовими угодами - 15,8 вартості робіт. Решта видатків (матеріали, накладні витрати, інші) по конкретних виконаних роботах у аналітичному обліку інституту взагалі не відображаються.

Варто відмітити, що назване Положення, яке прийняте пізніше тимчасового збірника цін, виключає застосування останнього при визначенні вартості робіт.

Таке недотримання порядку калькулювання та обліку собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт створило умови для непрозорого і неконтрольованого використання бюджетних коштів.

6. Аналіз стану фінансування з державного бюджету робіт на утримання заповідників та проведення ремонтно-реставраційних робіт свідчить про відсутність чіткого законодавчого поля щодо розмежування державних і місцевих видатків на зазначені цілі.

Основні положення про пам´ятки історії та культури до 08.06.2000 регламентувалися Законом УРСР "Про охорону і використання пам´яток історії та культури" від 13.07.78 № 3600, який не відповідав на ряд важливих питань в умовах сучасної соціально-економічної ситуації, зокрема, з проблем розмежування бюджетних видатків. Названий закон втратив силу із введенням у дію Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805. Проте і новий Закон не дає чітких орієнтирів щодо вирішення порушених проблем, у тому числі, відносно критеріїв, якими необхідно керуватися при оцінці "особливої" чи "визначної" ролі заповідника для обгрунтування його утримання за рахунок Державного бюджету України.

Так, у м.Глухові Сумської області, місцезнаходженні резиденції гетьманів Лівобережної України у ХVІІІ столітті, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 80, було створено Державний історико-культурний заповідник з фінансуванням витрат на його утримання за рахунок бюджету Сумської області.

Кабінет Міністрів України, "враховуючи особливу історико-культурну цінність комплексу пам´яток стародавнього міста Глухова місцезнаходження гетьманів Лівобережної України у ХVIІ столітті, (довідково: у постанові допущена помилка у ХVІІ столітті місто Глухів не було резиденцією гетьманів) необхідність їх збереження та раціонального використання", постановою від 02.10.98 № 1576 передав заповідник з власності територіальної громади міста у державну власність з віднесенням його до сфери управління Держбуду. Фінансування заповідника передбачено за рахунок і в межах коштів, що виділяються Держбуду з Державного бюджету України. При цьому Держбуду було доручено затвердити положення про заповідник, склад його наглядової ради та перелік об´єктів нерухомої історико-культурної спадщини.

Наказом Держбуду України від 19.10.98 № 235 затверджено зазначений вище перелік об´єктів заповідника в кількості 15 одиниць, з яких лише один об´єкт - Київська брама Глухівської фортеці побудована у ХУІІІ столітті і зареєстрована як пам´ятка архітектури державного значення . Решта об´єктів це забудови, в основному, кінця ХІХ і ХХ століття, які зареєстровані як пам´ятки архітектури місцевого значення. Так, до переліку пам´яток історії та культури включено водонапірну вежу міського водогону, побудовану у 1927 році, і навіть будинок міськвиконкому 1957 року побудови.

З огляду на те, що основна частина об´єктів заповідника не має особливої історико-культурної та архітектурної цінності, в умовах, коли перед державним бюджетом стоять проблеми з фінансуванням більш важливих напрямків, передача утримання заповідника з місцевого до державного бюджету була недоцільною.

Тим більше, що майже всі комплекси (за винятком комплексу у м. Чигирин, що підпорядкований Мінкультури), які, за рішенням Кабінету Міністрів України, оголошені державними історико-культурними заповідниками, підпорядковані обласним державним адміністраціям і фінансуються з місцевих бюджетів.

У 1999 році заповіднику на проведення ремонтно-реставраційних робіт було перераховано 300 тис. грн., хоча на початку року (наказ від 08.04.99 № 91) ці видатки не передбачалися. Крім того, на утримання заповідника Держбудом було перераховано 63 тис. грн., які, фактично, були використані на утримання її дирекції.

Згідно з наказом Держбуду від 30.12.99 № 316, кошти в сумі 300 тис. грн. повинні були спрямовуватися на проведення ремонтно-реставраційних робіт на будинку "Дворянське зібрання" - 261 тис. грн. та на об´єкті "Будинок поміщика П.П. Лютого" - 39 тис. гривень. Проте, кошторис на виконання робіт було направлено Комітетом заповіднику тільки на загальну суму (300 тис. грн.), без розподілу його по об´єктах.

На проведення реставраційно-ремонтних робіт по пам´ятках архітектури під виділені кошти заповідником було укладено з БМУ "Шостхімбуд - 3" контракти на суму 283 тис. гривень. При цьому всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.98 № 1369 "Про проведення торгів (тендерів) у будівництві" на виконання ремонтно-реставраційних робіт тендери не проводилися.

Фактично у 1999 році БМУ "Шостхімбуд-3" було перераховано 262 тис. грн. за роботи по будинку "Дворянське зібрання" і 21 тис. грн. по будинку "Лютого". З отриманої суми (300 тис. грн.) на розробку науково-проектної документації Сумській комплексній архітектурно-реставраційній майстерні інституту "Укрпроект­реставрація" сплачено 17 тис. гривень.


Підсумовуючи вищевикладене,
Колегія Рахункової палати вважає, що:

  • аналіз і результати перевірки фактичного використання Держбудом отриманого бюджетного фінансування свідчать про неефективне та неекономне використання ним бюджетних коштів, спрямованих на розвиток галузі будівництва та архітектури. З одного боку, значне недоотримання коштів стає своєрідним прикриттям практичної бездіяльності у цій сфері, з іншого призводить до того, що за умов невизначеного фінансування порушуються договірні угоди з оплати виконаних робіт, і як результат, з´являється суб´єктивізм при використанні бюджетних коштів;

  • запроваджений механізм організації та фінансування науково-технічних і проектно-пошукових робіт свідчить про перевагу екстенсивного підходу. Науково-технічні роботи, які здійснюються в Держбуді та у підвідомчих установах і організаціях, у більшості знаходяться на узбіччі від головних напрямків науково-технічного прогресу, не спрямовані на одержання та використання нових знань і не забезпечують науково-технічного прогресу в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів і опанування новітніх технологій;

  • в результаті недостатнього контролю з боку Держбуду за використанням коштів у межах отриманого бюджетного фінансування, щорічного недофінансування Держказначейством у значних обсягах потреб Держбуду на виконання робіт за укладеними ним договорами і контрактами та неефективності механізму лімітування Мінфіном бюджетних видатків щодо запобігання зростанню заборгованості, Держбудом накопичена кредиторська заборгованість за роботи, виконані у попередні роки, розмір якої сягає майже суми річного бюджетного фінансування і має тенденцію до зростання. Як наслідок, у наступні роки практично більша частина бюджетного фінансування буде використовуватися Держбудом не на розвиток, а на розрахунки з боргами;

  • Держбуд, як головний розпорядник коштів Державного бюджету України, своїми рішеннями спрямовував бюджетні кошти, отримані на виконання науково-дослідних та проектних робіт, не за призначенням;

  • роздрібнення робіт по дрібних виконавцях, які, в свою чергу, не маючи можливості власними силами виконувати роботи надалі укладали договори з приватними підприємствами і окремими особами, призвело до того, що бюджетне фінансування здійснюється через зайві ланки, розпорошується між посередниками, а використання бюджетних коштів стає непрозорим і, в багатьох випадках, неконтрольованим;

  • Держбуд не забезпечив дієвого контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, виділених ним за договорами виконавцям робіт з науково-дослідних, проектних, реставраційних та інших робіт у галузі будівництва та архітектури. Проведеними зустрічними перевірками підприємств, які одержували від нього бюджетні кошти на виконання робіт, встановлено, що аналітичний облік цих коштів не вівся, науково-технічна продукція не відображалася в бухгалтерському обліку з оприбуткування та передачі її замовнику, звіти про використання цих коштів не складалися;

  • Держбуд не здійснював належного контролю за правильністю та достовірністю застосування вексельних розрахунків між замовниками та виконавцями робіт, що призвело до порушень вимог Інструкції "Про застосування Порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів", затвердженої наказом Мінфіну України від 16.07.99 № 151;

  • порядок фінансування з державного бюджету робіт на утримання заповідників та проведення ремонтно-реставраційних робіт свідчить про невизначеність законодавчого поля в період, що підлягав перевірці, щодо розмежування державних і місцевих видатків на зазначені цілі.

Про результати перевірки використання бюджетних коштів, виділених Держбуду України, Рахунковою палатою надіслано інформацію Прем´єр-міністру України Ющенку В.А. з пропозиціями:

  • здійснити заходи щодо усунення недоліків, виявлених перевіркою стану розподілу і використання бюджетних коштів, виділених Держбуду на розвиток будівництва та архітектури;

  • проаналізувати стан фактичної заборгованості, що склалася у Держбуді за виконані науково-дослідні та проектні роботи за попередні роки, і здійснити заходи щодо її ліквідації;

  • розглянути питання щодо внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 в частині визначення чітких критеріїв віднесення об´єктів культурної спадщини до державної або комунальної власності та доцільності подальшого утримання за рахунок Державного бюджету України державного історико-культурного заповідника у м. Глухові Сумської області;

  • провести інвентаризацію договорів з науково-дослідних, проектних та інших робіт, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, на предмет актуальності та відповідності визначених асигнувань на їх проведення передбаченим бюджетним призначенням;

  • удосконалити систему обліку та контролю за проходженням бюджетного фінансування від розподілу до фактичного використання бюджетних коштів, забезпечивши при цьому роздільний облік цих коштів виконавцями робіт від отриманих за рахунок госпрозрахункової діяльності;

  • реформувати структуру науково-дослідних та проектних організацій у напрямку ліквідації зайвих ланок і посередників.



Про результати перевірки використання бюджетних коштів на утримання Державного департаменту України з питань виконання покарань та підвідомчих йому установ і підприємств


І. Правові підстави утворення і функціонування Державного департаменту України
з питань виконання покарань, органів та установ кримінально-виконавчої системи

Парламентська Асамблея Ради Європи, розглядаючи підстави вступу України до Ради Європи, висновком № 190 від 26.09.95 рекомендувала Україні "передати відповідальність за управління пенітенціарною системою Міністерству юстиції до кінця 1998 року". Згідно з Законом України від 31.10.95 № 398/95-ВР "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" Україна приєдналася до Статуту Ради Європи.

24 квітня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 456 " Про концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ", якою передбачив, що "поетапно, згідно з Концепцією судово-правової реформи1 вирішуватиметься питання про можливість виведення із складу органів внутрішніх справ органів виконання покарань і передання їх до Мін´юсту або створення на їх базі самостійної державної структури".

1До цього часу Верховною Радою України не затверджено нову Концепцію судово-правової реформи.

Таким чином, у 1998 році були створені передумови і перед державою постало питання початку реформування цієї системи.

В загальну структуру кримінально-виконавчої системи входять Державний департамент України з питань виконання покарань, 23 управління і 3 відділи в Автономній Республіці Крим та областях, 703 інспекції виправних робіт, 3 навчальні заклади, 1 установа матеріально-технічного постачання, 127 виправно-трудових установ, 11 виховно-трудових колоній, 33 слідчі ізолятори, 4 спеціалізовані лікарні для засуджених, 8 лікувально-трудових профілакторіїв.

Державний департамент України з питань виконання покарань утворено Указом Президента України від 22.04.98 № 344/98 "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань" на базі Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ.

Указами Президента України від 31.07.98 № 827/98 затверджено Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, а від 12.03.99 № 248/99 Департамент виведено з підпорядкування МВС України.

Відповідно до Положення Департамент є центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.99 № 653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань" затверджено тимчасові нормативи штатної чисельності персоналу кримінально-виконавчої системи, граничної чисельності управлінського персоналу і штатної чисельності інспекцій виправних робіт.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України до сфери управління Департаменту передано підприємства, установи, організації, які підпорядковувалися і перебували на балансі ліквідованого Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ та фінансувалися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи.

Реорганізація кримінально-виконавчої системи відповідно до вимог Указів Президента України мала забезпечити не тільки вдосконалення управління системою виконання покарань, але і суворого дотримання вимог виправно-трудового законодавства щодо режиму відбування засудженими покарання, забезпечення їх роботою, надання можливості одержати загальну освіту та спеціальність, а також створення належних умов для їх утримання в ізоляції від суспільства. Зазначена реорганізація мала метою приведення виправно-трудового законодавства у відповідність з нормами міжнародного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 №73 "Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування" передбачені заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування. Іншою постановою Кабінету Міністрів України, від 20.06.2000 № 986 "Про заходи щодо зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально виконавчої системи на 2000 2004 роки" затверджено Програму зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи на 2000-2004 роки, яка направлена лише на створення умов для подальшого реформування цієї системи.


ІІ. Аналіз стану планування та фінансування кримінально-виконавчої системи

Департамент, як головний розпорядник коштів державного бюджету, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи, розподіляє кошти органам і установам виконання покарань в межах затверджених асигнувань та коштів, одержаних від виробничо-господарської діяльності, організовує роботу з ведення бухгалтерського та статистичного обліку, а також є державним замовником поставки (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг для забезпечення потреб оборони і безпеки, проектування і будівництва об'єктів кримінально-виконавчої системи.

Відповідно до вимог Закону України "Про бюджетну систему України" та Указу Президента України від 07.05.98 № 422/98 "Про забезпечення своєчасного складання проекту Державного бюджету України на 1999 рік" Департаментом, виходячи з планової чисельності спецконтингенту в кількості 255 тис. осіб, діючих норм і нормативів була визначена потреба в бюджетних коштах на утримання установ кримінально-виконавчої системи в 1999 році у сумі 698,4 млн. гривень.

Потреба в бюджетних коштах по окремих кодах економічної класифікації врахована в таких розмірах.

№ п/п

 

КЕКВ

Потреба за обрахунками Департаменту

Затвердж. у Держав-ному бюджеті на 1999 рік

У відс. до потреби

1.

Оплата праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями

1110

1120

132863,6

105404,0

78.3

2.

Придбання предметів постачання і матеріалів

у тому числі:

медикаменти та перев`язувальні матеріали

1130

 

 

1132

400711,0

 

 

40868,0

73540,0

 

 

10000,0

18,4

 

 

24,5

 

продукти харчування

1133

276681,0

54305,0

19,6

3.

Витрати на відрядження

1140

2040,0

790,0

38,7

4.

Оплата послуг з утримання бюджетних установ

1150

15145,8

3101,0

20,5

5.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

1160

61082,0

17701,0

29,0

6.

Трансферти населенню

1340

32616,3

11964,0

36,7

7.

Придбання обладнання і предметів довгострокового користування

2110

38376,0

1000,0

2,6

8.

Капітальний ремонт

2130

15568,0

1500,0

9,6

 

Разом

 

698402,7

215000,0

30,8

Міністерство фінансів України (Буковинський С.А.) довідкою про зміни лімітів асигнувань з Державного бюджету України від 25.11.99 № 577/1 збільшило ліміт видатків з державного бюджету на утримання установ Департаменту на 1,6 млн. гривень.

Зазначене збільшення ліміту видатків було пов´язане з передачею від внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до органів та установ виконання покарань функції охорони установ кримінально-виконавчої системи з відповідним фінансуванням згідно з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.99 № 653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань", яка видана на підставі Указу Президента України від 12.03.99 № 248/99 "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України" і здійснено у відповідності зі статтею 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік".

Таким чином, видатки з Державного бюджету України на утримання кримінально-виконавчої системи України у 1999 році були визначені у сумі 216,6 млн. гривень.

Крім того, в межах загального ліміту асигнувань, в розпис видатків протягом 1999 року Міністерством фінансів України вносилися зміни по окремих статтях, а саме:

Код еконо-мічної кла-сифі-кації видат-ків

Держ-бюджет України на 1999 рік

Зміни від 30.06.
1999

Зміни від 25.11.
1999

Зміни від 09.12.
1999

Зміни від 30.12.
1999

Зміни від 30.12.
1999

Зміни від 31.12.
1999

Всього зміни

Ліміт видат-ків з ураху-ванням змін

1110

97904,0

 

+954,7

+7300,0

 

 

 

+8254,7

106158,7

1120

7500,0

 

 

 

 

 

 

-

7500,0

1132

10000,0

 

+12,7

-1300,0

-1172,0

-3211,7

 

-5671,0

4329,0

1133

54305,0

-335,0

+92,0

 

+1172,0

+750,0

 

+1979,0

56284,0

1139

9235,0

-900,0

+82,8

-2000,0

 

-348,3

 

-3165,5

6069,5

1140

790,0

 

+11,1

 

 

-704,1

 

-693,0

97,0

1150

3101,0

-90,0

+29,5

 

 

-2094,0

 

-2154,5

946,5

1161

1000,0

 

+15,4

 

 

-1015,4

 

-1000,0

-

112

915,0

 

+4,2

 

 

 

-178,7

-174,5

740,5

1163

6931,0

 

+103,0

 

 

+9236,0

 

+9339,0

16270,0

1164

3055,0

 

 

 

 

 

 

 

3055,0

1165

5800,0

 

 

 

 

-1552,0

+178,7

-1373,3

4426,7

1170

-

+1325,0

 

 

 

-1060,5

 

+264,5

264,5

1340

11964,0

 

+20,0

-4000,0

 

 

 

-3980,0

7984,0

2110

1000,0

 

 

 

 

 

 

 

1000,0

2130

1500,0

 

 

 

 

 

 

 

1500,0

Всього

215000,0

-

+1625,4

-

-

-

-

+1625,4

216625,4

(збільшення +, зменшення -)

Видатки на утримання кримінально-виконавчої системи у 1999 році профінансовані з Державного бюджету України в сумі майже 226 млн. грн., що на 9,4 млн. грн. більше затверджених асигнувань за кошторисом. Фінансування видатків понад встановлений ліміт здійснено шляхом проведення взаємозаліку за продовольство та енергоносії відповідно до ст.43 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік", а також постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.99 № 439 "Про проведення заліку згідно із статтею 43 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік".

Аналіз асигнувань з Державного бюджету України на утримання кримінально-виконавчої системи у 1999 році свідчить, що грошові операції в їх структурі займають 67,2 відс., взаємозаліки 15,7 і розрахунки казначейськими векселями 17,1 відсотка (див. діаграму). Централізовані проплати в загальній сумі грошових операцій займають 11 відсотків.

Структура асигнувань з Державного бюджету України на утримання кримінально - виконавчої системи України у 1999 році

Слід зазначити, що кошти з Державного бюджету України на утримання кримінально-виконавчої системи впродовж 1999 року Міністерством фінансів України виділялися нерівномірно. Так, з передбачених на перше півріччя 1999 року 102 млн. грн. видатків, фактично профінансовано 53,6 млн. грн., або 52,5 відс., у тому числі, з запланованих на харчування 23,3 млн. грн. та придбання ліків 4,5 млн. грн. фактично профінансовано, відповідно, 6 млн. грн. і 1 млн. гривень. За 9 місяців 1999 року загальні видатки профінансовані на 75,3 відс., у тому числі продукти харчування на 74,5 і медикаменти та перев`язувальні матеріали на 19,9 відсотка.

Середньоспискова чисельність спецконтингенту у 1999 році по установах Департаменту склала 220,5 тис. осіб, що на 34,5 тис. менше (за рахунок амністії), ніж враховано Департаментом в розрахунках потреби коштів на його утримання.

Загальна сума фактичних видатків установ і підприємств кримінально-виконавчої системи за 1999 рік, що відображена у зведеному по Департаменту Звіті про виконання кошторису установи по бюджетних асигнуваннях, склала 288,6 млн. гривень. При складанні звітності Департамент керувався "Инструкцией по бухгалтерскому учету в учреждениях и организациях системы МВД СССР, состоящих на союзном балансе" від 21.12.1987 № 72. Згідно з вказаною інструкцією фактичні видатки відображаються по обліку без врахування отриманих доходів від працевикористання спецконтингенту. Одночасно по кредиту рахунку 230 "Фінансування з бюджету та видатки установ" відображаються як надходження коштів заробітна плата спецконтингенту та нарахування на неї.

Внаслідок застосування застарілої інструкції у звітності показано збільшення фактичних видатків на утримання установ Департаменту на 46,6 млн. грн. (у т.ч. заробітна плата спецконтингенту 31,1 млн. грн., нарахування на неї 15,6 млн. грн.) без зміни взаємовідносин з Державним бюджетом України.

Фактичні видатки за рахунок коштів Державного бюджету України, що відображені по формі № 2, повинні скласти 241,9 млн. грн., замість зазначених у звітності 288,6 млн. гривень.

Витрати на харчування засуджених за 1999 рік склали 60,5 млн. гривень. Водночас потреба витрат на харчування фактичної чисельності засуджених згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 336 "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм", складала 238,7 млн. гривень.

Отже, фактичні витрати на харчування засуджених у 1999 році за рахунок бюджетних коштів були на рівні 25,4 відс. від потреби. Таким чином, ще на стадії планування видатків Мінфіном були свідомо закладені порушення конституційних прав засуджених, передбачених ст.48 Конституції України, на достатній життєвий рівень.

Перевіркою в Білоцерківській виправній колонії № 35 встановлено, що на фактичні видатки в 1999 році по цьому коду безпідставно віднесена заробітна плата засуджених та обслуговуючого персоналу в сумі 303 тис. гривень.

Ще більш загрозливим є стан медичного обслуговування засуджених в установах кримінально-виконавчої системи України. Результати перевірки свідчать про пряме порушення, з тих же причин, прав засуджених на медичну допомогу, гарантованих ст.49 Конституції України.

Потреба в медикаментах та перев`язувальних матеріалах у 1999 році складала 35,3 млн. грн., а фактичні витрати 4 млн. грн. або 11,4 відс. від потреби. Фактично з державного бюджету на ці потреби надійшло лише 2,9 млн.грн. із затверджених за кошторисом 5,7 млн. грн., тобто, в середньому по 13 грн. на одного засудженого на рік. Станом на 01.01.2000 року в установах виконання покарань утримувалось 13548 хворих на туберкульоз в активній формі, 1344 - загальносоматичних хворих, 213 осіб - дерматовенерологічних хворих, 147 осіб - хворих на психічні розлади. Крім того, в установах виконання покарань утримуються 2030 інвалідів І та ІІ груп, з яких близько 10 відс. потребують стаціонарного лікування. Зазначена категорія засуджених повністю утримується за рахунок видатків державного бюджету, оскільки є непрацездатною, а видатки на її утримання складають близько 13 млн. гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.99 № 653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань" встановлено, що джерелами фінансування кримінально-виконавчої системи поряд з бюджетними асигнуваннями, є доходи від працевикористання спецконтингенту, які складаються з нарахувань на заробітну плату засуджених та осіб, які утримуються у лікувально-трудових профілакторіях, у розмірі 50 відс. і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг). Необхідно зазначити, що доходи від працевикористання спецконтингенту до 2000 року в розрахунках до Державного бюджету України враховувалися, але в Законі про Державний бюджет України не відображалися. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ці доходи враховано у спеціальному фонді. Перевірка підтвердила, що заходи щодо зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи протягом тривалого часу не здійснювалися через недостатність щорічного фінансування, та неможливості отримання кримінально-виконавчою системою додаткових коштів від використання праці близько 39 відс. засуджених, внаслідок відсутності для них роботи.

Статтею 49 Виправно-трудового кодексу України встановлені вимоги, згідно з якими кожний засуджений повинен працювати. Адміністрація виправно-трудової установи зобов´язана забезпечувати залучення засуджених до суспільно-корисної праці з урахуванням їх працездатності. Засуджені залучаються до праці, як правило, на виробництві цих установ, а в окремих випадках на контрагентній основі, на державних або інших форм власності підприємствах, за умови забезпечення належної їх охорони та ізоляції.

Однак, адміністрація виправно-трудових установ, маючи значні виробничі потужності, не забезпечує повною мірою засуджених роботою, вони не мають заробітку і не відшкодовують за свій рахунок вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг, як це передбачено ст. 53 ВТК України, а їх утримання перекладається на державний бюджет.

Працевикористання спецконтингенту у 1999 році
характеризується наступними даними

 

За планом

Фактично

У відс. до плану

Чисельність працюючих на оплачуваних роботах, тис.чол.

131,5

59,5

45,2

Не працювало через ненадання роботи, тис. чол. (не включаються хворі, інваліди, інші категорії непрацездатних)

Х

67,5

Х

Загальна сума заробітної плати спецконтингенту, тис. грн.

111671,4

30774,3

27,6

50-процентні нарахування (доход), тис.грн.

55589,6

15133,5

27,2

Середньомісячна заробітна плата спецконтингенту, грн.

70,76

43,12

60,9

Недоотримано доходу від працевлаштування спецконтингенту, тис.грн.

Х

40456,1

Х

у тому числі внаслідок:

 

 

 

- невикористання праці засуджених через ненадання роботи;

 

30566,1

 

- зменшення середньомісячної заробітної плати

 

9890,0

 

Наведені дані свідчать, що у 1999 році фактично працювало лише 59,5 тис. чоловік (45,2 відс.) спецконтингенту, який повинен був працювати на оплачуваних роботах, 68 тис. осіб не працювали через ненадання роботи, а заробітна плата тих, що працювали, на 39 відс. була нижчою ніж доведена Департаментом, внаслідок чого недоотримано проти запланованого 40,5 млн. грн. доходу, у тому числі через ненадання роботи 30,6 млн. гривень.

Згідно із статтею 53 Виправно трудового кодексу України, особи, які відбувають покарання у виправно трудових колоніях і тюрмах, з нарахованого їм заробітку або іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг. У 1999 році ці витрати склали майже 44 млн. гривень. Через відсутність заробітку у спецконтингенту, фактично відшкодовано лише 5,1 млн. гривень.

Таким чином, невідшкодовані витрати Державного бюджету України через незадовільне використання праці спецконтингенту в 1999 році склали 38,9 млн. гривень. Крім того, внаслідок незабезпечення роботою працездатних засуджених і зменшення середньомісячної заробітної плати серед працюючих, Департамент недоотримав 40,5 млн. гривень.

По установах Чернігівської області, в результаті ненадання роботи, не працювало 975 осіб або більше половини працездатних. Доходи від працевикористання спецконтингенту в 1999 році склали лише 190 тис. грн. або 23 відс. від запланованого. Із 1267 працездатних засуджених, які в 1999 році утримувалися в Бучанській виправній колонії № 85, працювало тільки 514 чоловік. Доходи від працевикористання спецконтингенту в 1999 році становили 122 тис. грн., що складає 20 відс. від запланованого.

Загальна сума доходів від працевикористання спецконтингенту у 1999 році склала 15 млн. грн. і їх частка в загальній сумі коштів, використаних на утримання установ кримінально-виконавчої системи, становить лише 6,3 відс., а за умови забезпечення їх роботою згідно з вимогами виправно - трудового законодавства вони б мали скласти - 23,2 відсотка. У Державному бюджеті України на 2000 рік доходи від працевикористання передбачені в сумі 24,4 млн. грн., що складає 10,7 відс. загального обсягу асигнувань. Все це свідчить про недосконалість системи планування і фінансування пенітенціарної системи.

Однією з основних причин такого використання праці засуджених є відсутність замовлення на продукцію, яка може вироблятися на підприємствах установ кримінально-виконавчої системи за умови більш повного використання їх виробничих потужностей.

Тривалий час підприємства установ кримінально-виконавчої системи здійснювали випуск швейних виробів та взуття для забезпечення потреб військових формувань та інших державних структур, що гарантувало працевлаштування значної кількості засуджених. Але в останні роки обсяги замовлень цих структур значно зменшилися. У 1999 році обсяг державного замовлення підприємствам установ кримінально-виконавчої системи склав 11млн. грн., а через відсутність фінансування фактично виконано на 4,5 млн. гривень.

Статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" установлено, що при формуванні державного замовлення з виготовлення речового майна та постільних речей у 2000 році для установ та організацій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, органів і установ виконання покарань в першу чергу враховуються можливості виробничих потужностей щодо виконання цих замовлень на підприємствах пенітенціарної системи України.

Проте, підприємствами кримінально-виконавчої системи укладено угод на виконання державного замовлення у 2000 році на загальну суму лише 8,3 млн. грн., у тому числі з Державним департаментом України з питань виконання покарань на 7,8 млн. грн. і Державним комітетом у справах охорони державного кордону України 540 тис. гривень. У той же час, виробничі потужності підприємств цих установ тільки з швейним профілем виробництва дозволяють виготовити швейних виробів та взуття на суму 87 млн. гривень. Отже, виробничі потужності підприємств для виконання держзамовлення використовується менше ніж на 10 відсотків.

Причинами такого стану справ є відсутність цілеспрямованої діяльності МО, МВС, СБУ, ДМС, ДПА та Держкордону щодо формування державного замовлення на продукцію в обсягах, які передбачали б максимальне навантаження виробничих потужностей. Слід відмітити, що норма ст. 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" фактично носить рекомендаційний характер "в першу чергу враховуються" і, як наслідок, не зобов´язує головних розпорядників до належного формування держзамовлення.

За 1999 рік промисловими підприємствами кримінально-виконавчої системи реалізовано товарної продукції на суму 257,8 млн. грн. (у І кв. 2000 року 67 млн. грн.) і отримано балансовий прибуток від виробничої діяльності на суму 8,1 млн. грн., чистий прибуток у І кв. 2000 року склав 1,1 млн. гривень. Зазначені результати фінансово-господарської діяльності свідчать про незадовільне використання як виробничих потужностей, так і робочої сили.

Протягом останніх років йде постійне скорочення видатків, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування кримінально-виконавчої системи, про що свідчать наступні дані.

Роки

Нормативна потреба за розрах. Департаменту (млн.грн.)

Передбачено державним бюджетом (млн.грн.)

У відсотках до:

нормативної потреби

попереднього року

1997

633,2

237,0

37,4

Х

1998

621,9

227,5

36,6

96,0

1999

698,4

216,6

31,0

95,2

2000

813,8

204,3

25,1

94,3

З наведених даних видно, що видатки з Державного бюджету України на утримання кримінально-виконавчої системи за останні три роки скоротилися майже на 14 відсотків. І це при сталій чисельності спецконтингенту та значній інфляції.

Останнім часом, внаслідок збільшення у місцях позбавлення волі кількості засуджених і ув`язнених, значно загострилася проблема створення передбачених законодавством умов їх утримання. Якщо у 1992 році в 172 установах кримінально-виконавчої системи утримувалося 146,5 тис. осіб, то на 1 травня 2000 року у 178 установах їх кількість збільшилася майже у 1,5 раза і становила понад 228 тис. осіб. У слідчих ізоляторах за наявності 32,8 тис. місць на зазначену дату утримувалося 48,4 тис. ув´язнених. Порушуються вимоги статті 74 Виправно-трудового кодексу України щодо розміщення засуджених, особливо у колоніях посиленого режиму та в лікарнях, де понад наявну кількість місць на 1 травня 2000 року утримувалось відповідно 10,5 та 6,3 тис. осіб.

У зв`язку з прийняттям 23 лютого 2000 року Закону України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України", яким замість смертної кари запроваджено довічне позбавлення волі, гостро постало питання щодо утворення спеціалізованих установ з максимальним рівнем безпеки для утримання засуджених до смертної кари і засуджених до довічного позбавлення волі (на 1 травня ц.р. таких осіб налічувалося, відповідно, 424 і 11). Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 № 73 "Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування" (п.2) Міністерству економіки України і Міністерству фінансів України доручено передбачати на 2000 рік Департаменту кошти для пайової участі в будівництві слідчих ізоляторів. Проте це доручення Кабінету Міністрів України Мінфіном та Мінекономіки не було виконано і відповідні пропозиції не увійшли до Закону України "Про Державний бюджет на 2000 рік".

Перевіркою встановлено, що в порушення ст.19 Закону України "Про бюджетну систему", 4487 працівників органів та установ кримінально-виконавчої системи, які мають спеціальні звання рядового та начальницького складу, утримуються за рахунок коштів підприємств установ виконання покарань. Щорічно на це витрачається понад 20 млн. гривень. Кабінетом Міністрів України до цього часу не здійснюються певні кроки щодо поетапного переведення їх на утримання за рахунок коштів держбюджету з одночасним упорядкуванням організаційно-штатної структури Департаменту.

Видатки на утримання кримінально-виконавчої системи у 2000 році забезпечують потребу в медикаментах і перев`язувальних матеріалах на 4,2 відс., а в продуктах харчування для спецконтингенту - на 14,5 відс., що значно нижче навіть рівня 1999 року.

Видатки на продукти харчування за кошторисом на 2000 рік, в розрахунку на одну особу на добу, складають 0,38 грн., в той час коли згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.92 № 336 "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм", вартість харчування однієї особи на добу повинна складати в середньому 2,08 гривні.

Видатки на медичне забезпечення у 2000 році проти 1999 року зменшені на 70 відс. і на одну особу на рік складають близько 11 гривень.

Неповне фінансування цих видатків поряд з незадовільним станом працевлаштування засуджених значно погіршує умови їх утримання і може призвести до надзвичайних подій з тяжкими наслідками.

Дебіторська заборгованість в цілому по кримінально виконавчій системі станом на 01.01.2000 склала 30,1 млн. грн., з неї прострочена 21,2 млн. гривень. Найбільша заборгованість за продукти харчування 11,7 млн. грн., придбання матеріалів і послуг 6,2 млн. грн., оплата послуг з утримання бюджетних установ та комунальних послуг - майже 12 млн. гривень.

Обмеження видатків з державного бюджету в попередні роки призвело до значної кредиторської заборгованості за одержані матеріальні цінності та надані послуги, яка станом на 01.01.99 склала 83,3 млн. гривень. Внаслідок недостатнього фінансування у 1999 році з державного бюджету видатків на утримання спецконтингенту кредиторська заборгованість зросла ще на 31 млн. грн. і станом на 01.01.2000 склала понад 114,3 млн. грн. (прострочена 94,5 млн. грн.) або 50 відс. від передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" видатків з бюджету у сумі 228,6 млн. грн. на утримання всіх підрозділів Департаменту на 2000 рік.

Проте в кошторисі так і не передбачено коштів на погашення кредиторської заборгованості ні за видатками з державного бюджету на 2000 рік, ні від працевикористання засуджених, що є свідомим недофінансуванням витрат на утримання спецконтингенту у сумі 114,3 млн. гривень. Ці дії Уряду ставлять під загрозу забезпечення утримання установ кримінально-виконавчої системи у 2000 році.


ІІІ. Обгрунтованість та ефективність використання коштів
Державного бюджету України

1. Утримання центрального апарату Департаменту

Кошторис доходів і видатків на утримання центрального апарату Департаменту на 1999 рік затверджено заступником Голови Департаменту Голіковим Ю.І. у сумі 37,2 млн. грн., з них майже 29 млн. грн. передбачено на централізоване забезпечення установ по виконанню покарань (закупівля продуктів харчування, палива, медикаментів). На безпосереднє утримання центрального апарату у 1999 році передбачені видатки з державного бюджету в сумі 8,3 млн. гривень.

Відповідно до вимог "Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 № 164, Департамент повинен подати Міністерству фінансів України на затвердження кошторис і штатний розпис центрального апарату. Проте у 1999 році зазначені документи не подавалися. Розрахунки до кожної із статей кошторису не здійснювалися.

Витрати на утримання центрального апарату за 1999 рік профінансовано на 96,8 відсотка. Фактичні витрати склали 34,6 млн. гривень.

Кошторисом на 1999 рік передбачено фонд оплати праці у сумі 1,27 млн. гривень. Фактичні витрати по цій статті за рік склали 1,15 млн. гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 286 "Про затвердження граничної чисельності працівників центрального апарату Державного департаменту з питань виконання покарань" затверджено граничну чисельність працівників у кількості 320 одиниць особового складу, у тому числі 254 одиниці осіб рядового і начальницького складу, та його структуру (13 управлінь та 7 відділів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.99 № 653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань" надано право Голові Департаменту встановлювати у межах асигнувань, виділених на утримання кримінально-виконавчої системи, посадові оклади, надбавки, доплати та премії працівникам системи у розмірах та порядку, що передбачено Указом Президента України від 04.10.96 № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ".

На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.99 № 286 і від 22.03.99 № 653 Державним департаментом України з питань виконання покарань була затверджена штатна чисельність працівників у кількості 304 одиниці, у тому числі 243 одиниці осіб рядового і начальницького складу. Фактична середньоспискова чисельність на 1999 рік становила 208 штатних одиниць, у тому числі 169 одиниць начальницького складу.

Штатний розпис центрального апарату Департаменту на 1999 рік складений за довільною формою, а не за єдиною формою штатного розпису бюджетної установи, організації, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.02.98 № 38 згідно з вимогами Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 № 164.

Розміри окладів рядового і начальницького складу у штатному розписі визначені межами мінімального та максимального значення, а не в конкретній сумі, як цього вимагає єдина форма штатного розпису бюджетної установи.

По посадах спеціалістів та службовців, замість конкретних розмірів посадових окладів, проставлені коефіцієнти шкали співвідношень посадових окладів (мінімум максимум) до мінімального розміру заробітної плати.

Місячний фонд заробітної плати у штатному розписі не обрахований і розрахунок фонду оплати праці за посадовими окладами з урахуванням надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством, як цього вимагає Положення (п. 13), за формою, встановленою Міністерством фінансів України, до кошторису видатків центрального апарату Департаменту, не додавався.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.08.99 № 1510 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи", якою було передбачено нові схеми посадових окладів та затверджено перелік підвищень надбавок і доплат до посадових окладів осіб рядового і начальницького складу за умови проходження служби у кримінально-виконавчій системі. Новий штатний розпис з конкретними розмірами посадових окладів по центральному апарату Департаменту, на виконання зазначеної постанови, не складався.

Не змінювався штатний розпис центрального апарату і у зв`язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.99 № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів".

В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 № 17 "Про Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій" на 2000 рік штатний розпис центрального апарату Департаменту взагалі не складено і розрахунок фонду оплати праці не зроблено.

Внаслідок недотримання вимог Положення щодо складання кошторису і штатного розпису, та відсутності контролю з боку Міністерства фінансів України, за рахунок бюджетних коштів, передбачених на оплату праці працівників центрального апарату, здійснювалася оплата праці працівників газети "Закон і обов`язок", комунально-експлуатаційного відділу та інформаційно-технічного центру, які не входять до структури центрального апарату Департаменту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 286.

Протягом 1999 року за рахунок коштів центрального апарату Департаменту працівникам названих установ та організацій необгрунтовано виплачено 62 тис. гривень.

Зазначені порушення у використанні бюджетних коштів на утримання центрального апарату стали можливими не тільки завдяки адміністративно-управлінським помилкам на стадії початку реорганізації системи , але і в результаті неналежного виконання працівниками фінансового управління (Споришев А.М., Комаров П.А.) і управління економіки та оплати праці (Забродський В.М.) вимог Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації, Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій.

2. Законність укладання договорів та стан виконання договірних зобов`язань

За перевірений період від імені Департаменту його головою, Штаньком І.В., було укладено 23 угоди (договори) на поставку продовольства (21 угода в 1999 році і 2 угоди в першому кварталі 2000 року) на загальну суму 45,6 млн. грн. (1999 рік 43,5 млн. грн. і 2000 рік 2,1 млн. грн.), фактично отримано продовольства на суму 21,8 млн. грн. ( 1999 рік 20,5 млн. грн. і 2000 рік 1,4 млн. грн.). Також укладено 21 угоду на поставку палива, придбання засобів зв`язку і активної оборони, тканин, речового майна тощо, на загальну суму 12 млн. грн. (1999 рік 15 угод на 10,5 млн. грн. і 2000 рік 6 угод на суму 1,5 млн. гривень). Фактично отримано цінностей на 7,6 млн. грн. (1999 рік 6,8 млн.грн. і 2000 рік 0,8 млн. гривень).

В порушення вимог п.3 Положення про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 694, всі господарські угоди (договори) укладались без проведення тендерів (конкурсів).

Зустрічною перевіркою виконання умов договору № 1 від 10.01.99 в ДП "України Лан" (підписаний Головою Департаменту Штаньком І.В., від підприємства - Ключко І.О. ) встановлено, що ціна на борошно, за якою воно продавалось Департаменту, в ряді випадків була вищою від існуючої на внутрішньому ринку України. Так, у лютому 1999 року в ДП "Україна - Лан" придбано 326,2 тонни пшеничного борошна другого гатунку по 401,76 грн. за тонну, а підприємство "Призма Плюс" реалізувало таке ж борошно за ціною 300 грн. за тонну. Аналогічно, в березні та квітні поставлено такого борошна 1864,2 тонни по 428,4 гривні за тонну і в цей період підприємство "Укрекспо - Процес" реалізувало таке ж борошно по 330 грн. за тонну. У вересні придбано у ДП "Україна-Лан" 890,5 тонни житнього борошна по 509,5 грн. за тонну , а в жовтні 337,3 тонни по 520 грн. за тонну. В цей період за даними Національної асоціації бірж України на продаж було виставлено житнє борошно по 380 грн. за тонну. Аналогічно, в жовтні поставлено 610 тонн житнього борошна по 520 грн. за тонну, а в листопаді - 383,2 тонни за ціною 557 грн. за тонну. У той же час, таке ж борошно пропонувалося до продажу за ціною 400 гривень за тонну.

Порушення вимог затвердженого Урядом Положення про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів щодо закупівлі борошна на конкурсних засадах тільки у випадку закупівлі його у посередника ДП "Україна-Лан" призвело до неефективного використання бюджетних коштів на суму 407 тис. гривень.

Департамент та приватне підприємство "ТК-2000" 01.04.99 уклали договір № 8 (підписали Штанько І.В. та директор підприємства Зінченко А.О.) на поставку текстильної продукції. Згідно із специфікацією сума контракту склала 3,9 млн. гривень. Тендер на право поставки цієї продукції не проводився. Пунктом 2,5 договору передбачено, що при зміні цін на сировину і матеріали та тарифів, що підтверджені продавцем відповідними документами, ціна на товари переглядається і узгоджується сторонами протоколом узгодження цін. За відсутності документів щодо підвищення цін на сировину згідно з протоколами (№ 1, № 5) подорожчання недопоставленої продукції склало 67 тис. гривень.

У 1999 році та першому кварталі 2000 року Департаментом укладено з приватними особами (тимчасовими бригадами) кілька договорів підряду на виконання ремонтних робіт адміністративного корпусу. В договорах не всюди визначено суму винагороди за виконаний обсяг робіт. Відбір виконавця робіт здійснено не на конкурсних засадах. Департаментом, за рахунок коштів на утримання центрального апарату, цим приватним особам виплачена винагорода за виконаний ними обсяг робіт у сумі понад 11 тис. гривень.

Угоди (договори) на поставку продукції та надання послуг укладалися, як правило, з посередниками, а не з їх виробниками. Департаментом не здійснювалася належна економічно-фінансова оцінка умов і перспектив виконання договорів, які укладалися на постачання продовольства та медикаментів, відсутня система контролю за дотриманням умов їх виконання постачальниками.

Так, Департамент уклав 03.03.99 договір № 5 (підписав Штанько І.В.) з науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Промтрест" (м.Запоріжжя, директор Алексєєв О.В.), засновниками якого є троє громадян. Статутний фонд складає 400 гривень, з них майно 120 гривень. Умовами договору передбачено постачання до 1000 тонн борошна щомісячно, 325 тонн крупи та 150 тонн олії, а всього - на суму понад 4,5 млн. гривень. Поставлено за 1999 рік продукції на суму 996 тис. гривень.

Аналогічно, Департамент і АТ "СЕРТА"( виконавчий директор Цвєтков О.В.), яке не є виробником ліків, без проведення конкурсу, уклали 26.04.99 договір № 14 (підписав Штанько І.В.) на поставку медичної продукції згідно із специфікацією (забезпечення установ і лікарень системи виконання покарань протитуберкульозними препаратами). За цим договором поставлено Департаменту медпрепаратів на суму 1,6 млн. гривень.


З огляду на вищезазначене, Колегія дійшла таких висновків:

  1. Виділені у 1999 році та 1 кварталі 2000 року з державного бюджету кошти на утримання Державного департаменту з питань виконання покарань використовувалися з порушеннями чинного законодавства, у ряді випадків - неефективно і недоцільно.

  2. Практично не зазнала ніяких змін і діюча система планування потреб та фінансування установ і органів кримінально-виконавчої системи.

    Видатки на її утримання за останні три роки, при сталій чисельності спецконтингенту та в умовах інфляційних процесів, скоротилися на 13,8 відсотка. Виділені на 2000 рік кошти на медикаменти і перев´язувальні матеріали забезпечують потребу в них лише на 4,2 відс., а на продукти харчування для спецконтингенту на 14,5 відс., що нижче навіть рівня 1999 року.

    Таким чином, внаслідок незадовільного фінансування першочергових потреб, порушуються гарантовані статтями 48 та 49 Конституції України права громадян, які утримуються в установах кримінально-виконавчої системи, на достатнє харчування та необхідну медичну допомогу.

  3. Значні виробничі потужності пенітенціарної системи використовуються неефективно, в результаті засуджені мало часу працюють і не мають заробітку на відшкодування за свій рахунок вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг, як це передбачено ст. 53 Виправно-трудового кодексу. Тому державний бюджет несе додаткові витрати на утримання засуджених. Невідшкодовані витрати на їх утримання внаслідок незадовільного використання праці спецконтингенту в 1999 році склали 38,9 млн. грн., а через незабезпечення роботою працездатних засуджених і зменшення середньомісячної заробітної плати серед працюючих Департамент недоотримав 40,5 млн. грн. доходу.

  4. В порушення вимог п.3 Положення про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 694, всі господарські угоди (договори) Головою Департаменту Штаньком І.В. укладались не на конкурсних засадах.

  5. До цього часу Кабінетом Міністрів України не вирішено питання про повернення на бюджетне утримання 4487 штатних одиниць персоналу кримінально-виконавчої системи, який має спеціальні звання рядового та начальницького складу і незаконно утримується за рахунок коштів підприємств установ виконання покарань, на що витрачається понад 20 млн. грн. на рік.

  6. Пенітенціарна система фактично, навіть після виведення із підпорядкування МВС України, продовжує своє економічне існування у тому ж вигляді, що й за часів колишнього СРСР. Прийнята постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 20.06.2000 Програма зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи на 2000-2004 роки спрямована лише на створення умов для подальшого реформування цієї системи.

    Повільно здійснюються заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державної підтримки її подальшого реформування, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 73 "Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтриміку її подальшого реформування". Не виконується постанова Верховної Ради України від 21 травня 1999 року № 698-XIV "Про заходи судово-правової реформи", яка передбачає радикальне реформування кримінально-виконавчої системи.

Розглянувши матеріали перевірки, Колегія Рахункової палати прийняла рішення про доцільність інформування та внесення пропозицій Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України щодо стану фінансування Державного департаменту з питань виконання покарань бюджетних коштів та їх використання. Зазначені пропозиції, зокрема, передбачали:

  • при складанні проекту державного бюджету врахувати нормативну потребу в коштах на утримання установ кримінально-виконавчої системи, насамперед, на харчування та медико-санітарне забезпечення;

  • зобов´язати Держказначейство України забезпечити повне і рівномірне протягом року фінансування Державного департаменту з питань виконання покарань;

  • доручити Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Державному департаменту з питань виконання покарань при складанні проекту Державного бюджету України на наступні роки, разом з заінтересованими відомствами, визначати та включати до нього реальні обсяги державного замовлення на речове майно і постільні речі, які можуть бути виготовлені підприємствами пенітенціарної системи;

  • зобов´язати Державний департамент з питань виконання покарань вжити необхідних заходів щодо належного працевикористання засуджених та відшкодування ними витрат на їх утримання.

Реагуючи на інформацію Рахункової палати, Президент України доручив 20.09.2000 Прем´єр-міністру України Ющенку В.А. забезпечити більш повне врахування в проекті Державного бюджету України на 2001 рік та наступні роки потреби в коштах на утримання установ і підприємств Державного департаменту України з питань виконання покарань.

За повідомленням Першого віце-прем´єр-міністра України Ю.Єханурова від 16.10.2000 № 29-3458/4 інформацію Рахункової палати розглянуто у Кабінеті Міністрів України. На виконання доручення Президента України від 20.09.2000 № 1-14/1145 Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Державному департаменту України з питань виконання покарань, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям дано відповідні доручення щодо забезпечення поліпшення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи, розміщення на цих підприємствах виготовлення продукції за регіональним замовленням, більш ефективного використання виробничих потужностей, запобігання занепаду матеріально-технічної бази. Опрацьовується питання про поліпшення фінансування установ кримінально-виконавчої системи, насамперед, на харчування та медико-санітарне забезпечення, рівномірного впродовж року фінансового забезпечення Державного департаменту з питань виконання покарань.

За повідомленням Кабінету Міністрів України у проекті Державного бюджету України на 2001 рік передбачено, що при формуванні державного замовлення з виготовлення речового майна та постільних речей для установ і організацій Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державного комітету у справах охорони державного кордону в першу чергу будуть враховуватися можливості виробничих потужностей щодо виконання цих замовлень на підприємствах пенітенціарної системи України. Вирішується питання щодо переведення на утримання за рахунок державного бюджету 4487 штатних одиниць персоналу кримінально-виконавчої системи, який має спеціальні звання рядового і начальницького складу та незаконно утримується за рахунок коштів підприємств установ виконання покарань.

Висновок Колегії Рахункової палати про результати перевірки від 29.08.2000 № 18/16-4 розглянуто на нараді керівного складу Державного депаратменту України з питань виконання покарань. З метою усунення виявлених порушень та недоліків при використанні коштів державного бюджету Департаментом розроблено план організаційно-економічних заходів, яким, зокрема, передбачено приведення структури центрального апарату і його підрозділів у відповідність з вимогами чинного законодавства, погодження кошторису та штатів у Міністерстві фінансів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 17-2000, вдосконалення ведення бухгалтерського обліку в установах, проведення ретельного аналізу дебіторської заборгованості по бюджетній діяльності і вжиття заходів щодо її зменшення, проведення службових перевірок і притягнення до відповідальності посадових осіб, дії яких спричинили їх утворення.

За повідомленням Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.09.2000 № 8-724 зазначені організаційно-практичні заходи спрямовані на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 986 "Про зміцнення матеріально-технічної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи на 2000-2004 роки", передбачають створення додаткової кількості робочих місць на підвідомчих підприємствах, збільшення заробітку засуджених та забезпечення відшкодування спецконтингентом витрат на своє утримання.

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України