28 сiчня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Інтерв'ю та авторські публікації працівників РП » 2003 рік
25.03.2003

Валентин Симоненко

Доходну частину бюджету
ніхто в державі не контролює

Розмову вів Олександр ПОБІГАЙ

На зустрічі з журналістами на початку цього року в Рахунковій палаті з нагоди її шостої річниці Голова Верховної Ради В. Литвин, зокрема, наголосив, що функції цього єдиного в державі конституційного органу фінансово-економічного контролю мають повністю співпадати з тими повноваженнями, які виконує парламент. Водночас він відверто визнав, що висновки і рекомендації її працівників, на жаль, нерідко ними й залишаються - бракує механізмів реалізації ґрунтовних напрацювань аудиторів.

Про це у нашій газеті вже повідомлялося, а повернутися до теми функцій Рахункової палати та механізмів їх здійснення на практиці зумовили дві непересічні події, що збіглися в часі і безпосередньо причетні до місця і ролі цієї інституції в державі.

Перша з цих подій - звинувачення на адресу бюджетного комітету парламенту у "фальсифікації" головного фінансового документа країни на нинішній рік. Щодо цього у засобах масової інформації було обнародувано чимало різних, часом діаметрально протилежних оцінок з боку представників політичних партій і рухів. Але, як кажуть, за кадром залишилося питання про відповідність процедури та регламенту прийняття бюджету сучасним вимогам до цього процесу взагалі і чим зумовлений скандал в парламенті - зокрема. Відповісти на нього ми попросили голову Рахункової палати, доктора економічних наук, професора Валентина СИМОНЕНКА.

- Простіше кажучи, ви хочете почути від мене, чи можлива "підтасовка" бюджету або довільна зміна цифр у ньому? Чи унеможливлює існуюча технологія його прийняття подібну ситуацію? Відповім однозначно: така можливість існує. Це може бути, з одного боку, як суто технічна помилка, а з іншого - як свідоме, зумисне дійство.

При розробці, доопрацюванні бюджету і, особливо, при затвердженні закладена така процедура, як програмне його забезпечення, що має здійснюватися спільними зусиллями Мінфіну (тобто Кабінету Міністрів) і бюджетним комітетом парламенту. Нині, як і раніше, цього не сталося - Мінфін "утаємничив" свої розрахунки. Звідси - реальна можливість технічних погрішностей. Це - по-перше. А, по-друге, - бюджет-2003, при наявності чітко визначених етапів його прийняття, обговорювався із значними порушеннями. Про це свідчить, насамперед, відміна першого читання і прийняття, за нашими підрахунками, близько 30 поправок "з голосу".

Водночас, хочу підкреслити, що бюджетний комітет цього скликання працював як ніколи цілеспрямовано, професійно і, якщо відверто, досить чесно. Понад вісімдесят відсотків пропозицій Рахункової палати були ним враховані. Загалом, бюджет-2003 є реальним, обгрунтованим і в цьому я бачу незаперечну заслугу нинішнього профільного комітету. А щодо звинувачень на його адресу, то тут, певна річ, треба досконально розібратися, враховуючи і те, що існуючі регламент і процедура бюджетного процесу об'єктивно зумовлюють можливість помилок при розробці і затвердженні головного фінансового документа держави.

- Одночасно із скандалом навколо бюджету в пресі з'явилася інформація про рішення Конституційного суду щодо поправки до статті 98 Конституції України, у якій передбачалося розширити повноваження Рахункової палати. Про перебіг подій навколо цього, а він триває вже більше року, в "Демократичній Україні" теж повідомлялося. Яка ваша реакція, Валентине Костянтиновичу, на останній вердикт Конституційного суду?

- Відверто кажучи, я не побачив у ньому нічого, що б стосувалося Рахункової палати, Є висновок тільки про те, що Президент України має право накладати вето навіть на конституційний закон. Але, вибачте, не можна ігнорувати те, що текст першої поправки до Конституції, за яку проголосували 300 народних депутатів, свого часу погодив і затвердив на своєму засіданні Конституційний суд. Виникає запитання: Президент наклав вето на висновок Конституційного суду? Якщо так, то нині треба знову переголосовувати і долати вето.

Те, що вето буде подолано, у мене немає сумнівів. Однак не можна не зважати на те, що втрачено час - більше року. Знову ж таки, якщо цей прецедент розглядати як "пілотний проект" до майбутніх змін до Конституції, то, на мою думку, цей процес триватиме нескінченно. Він буде залежати від настроїв однієї людини, або її помічників, які рекомендуватимуть їй підписувати чи ні той або інший документ.

На підтвердження цього наведу ще один приклад. Майже три роки тому Президент підписав указ, що дозволяв нам створити в областях регіональні підрозділи Рахункової палати. Для цього були навіть виділені певні кошти. Однак дев'ять губернаторів звернулися до Президента з проханням відмінити пункт указу, який стосувався регіональних підрозділів. Президент задовольнив їх прохання і підписав новий указ, де про створення цих підрозділів уже не йдеться.

Яка ціна таких зволікань? Стосовно розширення повноважень Рахункової палати, то вона, за нашими підрахунками, дорівнює втратам 6 мільярдів грн., як у доходній, так і у витратній частині бюджету.

- Як відомо, висловлюючи особисту думку, голова Конституційного суду М.Селівон зауважив, що він не заперечує необхідності розширення повноважень Рахункової палати, але для цього треба внести зміни до Конституції. Отже, коло замкнулося. Поки за Рахунковою палатою залишається одна функція - контроль за використанням бюджетних коштів. Коли, на вашу думку, "відкриється" доходна частина бюджету?

- Ми послідовно відстоюємо нагальну необхідність розширення повноважень Рахункової палати, яка має бути дієвим механізмом здійснення парламентом своїх контрольних функцій у сфері фінансів та економіки.

Свого часу за рішенням Конституційного суду нас позбавили можливостей контролювати доходну частину бюджету, використання державного майна, діяльність банківської системи і реалізовувати свої висновки і пропозиції. Чи на користь це державі?

Час переконав нас, що без контролю за доходною частиною бюджету не може бути здійснений цілісний контроль. Хто сьогодні контролює цю доходну частину? Відповідь однозначна - ніхто.

Коли хтось говорить, що ці функції здійснює Державна податкова адміністрація, то це не відповідає нашим реаліям. Вона не контролює, а забезпечує надходження до бюджету. Як вона це робить - ніхто не знає. Те саме стосується і нашої митної служби.

В усіх країнах світу, де існують Рахункові палати (загалом їх 178), вони наділені державними функціями контролю за доходною частиною бюджету. У нас - унікальний випадок, виняток із загального правила.

Звідси й прагнення парламенту і його аудиторського органу - Рахункової палати стати цивілізованою інституцією, яка є одним з визначальних елементів забезпечення справжньої демократії і публічного контролю фінансів платників податків, тобто кожного з нас.

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України