16 травня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Засоби масової інформації (ЗМІ) про РП » 2003 рік
10.06.2003

Багато знань, мало наслідків

Рахункова палата прагне розширення повноважень

"Круглий стіл" "Інституційний розвиток Рахункової палати у системі міжнародних і європейських стандартів", що відбувся днями у Верховній Раді, проходив під соусом порівняльного аналізу нашої та світової практики у справі контролю за державними фінансами. Необхідність такої "примірки" пояснюється передусім євроінтеграційними прагненнями України. Як еталон, фігурувала Лімська декларація керівних принципів контролю державних фінансів, за якою живе весь цивілізований світ. Цей документ, прийнятий ще у 1977 році, визначає основні принципи незалежного аудиту державних фінансів, які застосовні у будь-якій демократичній країні.

Конституція України (стаття 98) закріпила конституційний статус Рахункової палати України як органу, який діє від імені Верховної Ради і здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету. Нагадуючи народним депутатам і зарубіжним фінансовим експертам історію перманентних змін у законодавстві, голова Рахункової палати України Валентин Симоненко використовував рефрен "але життя є життя" щоразу, коли йшлося про чергове "урізування" контрольних повноважень палати. У такому контексті це звучало як "no comment". Був, щоправда, недовгий "світлий" період, коли Рахункова палата, нарівні з іншими правами, мала можливість контролювати виконання доходної частини бюджету: саме тоді, зі слів В. Симоненка, її діяльність "на 99%" відповідала світовій "фінансовій конституції" - Лімській декларації. На жаль, нинішнє законодавче поле, у якому працює Палата, помітно віддалене від євростандартів.

Українське законодавство не передбачає владних повноважень Рахункової палати і не визначає механізму реалізації рішень за результатами проведених перевірок. На думку експертів ПРООН, Рахункова палата здійснює наглядові функції, проте результати цього нагляду ніяк практично не реалізовують. Водночас у більшості парламентів країн ЄС для цього створено спеціальні комітети. Наприклад, у Великій Британії, зі слів керівника проекту Tacis "Аудит державних фінансів" Джуліана Ватса, цими питаннями займається парламентський комітет державних рахунків. Заслухавши звіт про результати перевірок національного управління з проведення аудиту, він готує власні висновки, а уряд, керуючись ними, не пізніше ніж через два місяці звітує про вжиті заходи.

Декларація також передбачає, що контролю з боку вищого органу фінансового контролю підлягають усі операції з державними коштами, незалежно від того, відображені вони в державному бюджеті чи ні. Не маючи повноважень здійснювати контроль за формуванням доходної частини бюджету, позабюджетних фондів, використанням держмайна, Рахункова палата, вважає В. Симоненко, не може претендувати на всебічний контроль за державними коштами. Основний акцент у Лімській декларації ставиться на те, що незалежний фінансовий контроль можливий тільки за умови незалежності відповідного органу. А в Україні істотними чинниками, які впливають на роботу Палати, є доручення Президента й уряду, запити народних депутатів.

У цей час, повідомив В. Симоненко, триває робота над новою редакцією закону про Рахункову палату, в якій будуть відображені такі принципові питання, як повнота повноважень і незалежність вищого державного органу фінансового контролю, його взаємовідносини із законодавчою і виконавчою владою. Нарівні з цим, вважає голова Рахункової палати, слід ухвалити рамковий закон про систему фінансово-економічного контролю в країні, який би чітко й однозначно визначив місце чинних контролюючих органів і розмежував би їхні повноваження.

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України