01 липня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2004 рік
09.06.2004

Про результати перевірки стану погашення заборгованості по знецінених страхових внесках громадян України,
розміщених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Укрдержстраху


Київ 2004


Члени Колегії Рахункової палати України:

 

Симоненко В.К. -

Голова Рахункової палати

Маліков В.В. -

Перший заступник Голови Рахункової палати

Мельничук В.Г. -

заступник Голови Рахункової палати

Хропатий Б.Ф. -

Секретар Рахункової палати

Вітковська Л.В. -

директор департаменту контролю видатків на державне управління

Головань М.М. -

директор зведеного департаменту контролю та аналізу бюджетів України

Зіпір А.П. -

директор департаменту контролю видатків на промисловість та енергетику

Іваненко Ю.В. -

директор департаменту контролю державного боргу та діяльності банківських установ

Невідомий В.І. -

директор департаменту контролю видатків на судову владу, оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави

Немировський В.Л.-

директор департаменту контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів

Огородник В.С. -

директор департаменту контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру

Пилипенко В.П. -

директор департаменту контролю за дотриманням законодавства з питань бюджету

Тахтай В.Є. -

директор департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах

Фліссак Я.А. -

директор департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку

 

Про результати перевірки стану погашення заборгованості по знецінених страхових внесках громадян України, розміщених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Укрдержстраху / Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 16.03.2004 № 6-2 / - Київ: Рахункова палата України, 2004. - Випуск 9.

 

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов'язкове.

 

 


ЗМІСТ

 

Вступ

1. Обставини утворення боргових зобов'язань по страхових внесках громадян України, поміщених в установах Укрдержстраху, та їх нормативно-правове врегулювання

2. Результати перевірки використання коштів Державного бюджету України на компенсацію та погашення заборгованості по страхових внесках громадян України

3. Аналіз ефективності заходів щодо використання бюджетних коштів та залучення позабюджетних джерел для погашення заборгованості по страхових внесках громадян України

Висновки

4. Резюме

 

 

Вступ

 

Однією з найгостріших і на сьогодні нерозв'язаних проблем, що дістались Україні у спадок від колишньої союзної держави, яка тісно пов'язана з захистом прав людини, залишається проблема погашення боргових зобов'язань по страхових внесках громадян України, розміщених в установах колишнього Держстраху СРСР.

Зобов'язання держави на погашення проіндексованих страхових внесків громадян, що утворилися станом на 1 січня 1992 року, становили 7,8 млрд. гривень.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР заощадження громадян віднесені на державний борг (у т.ч. компенсація страхових внесків).Вказана норма втратила чинність згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 17 січня 1997 року.

При цьому сума цієї заборгованості, визначена шляхом переведення її виміру з карбованців у гривню з коефіцієнтом 1,05, з 1996 року не індексувалася, незважаючи на те, що інфляція останніх років вже майже "з'їла" ці кошти. Страхові внески громадян України лише за останні сім років знецінені в п'ять разів.

Однак немає гарантії, що навіть ці знецінені кошти коли-небудь зможуть бути повернені громадянам, тому що нині питання відновлення заощаджень громадян України та повернення страхових внесків, на жаль, не є предметом активної роботи діяльності Уряду.

 

1. Обставини утворення боргових зобов'язань по страхових внесках громадян України, поміщених в установах Укрдержстраху, та їх нормативно-правове врегулювання

 

В колишньому СРСР до початку 90-х років існувала монополія держави у страховій галузі. Усі страхові операції здійснювала єдина державна організація - Держстрах СРСР, що підпорядковувався Міністерству фінансів СРСР, і мав розгалужену мережу республіканських та місцевих управлінь і відділень.

В Україні до 1991 року існувало Головне управління державного страхування, що діяло при Міністерстві фінансів України.

У жовтні 1991 року постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.91 № 272 на його базі була створена Українська державна страхова комерційна організація (Укрдержстрах) та одночасно звільнено Міністерство фінансів від функцій безпосереднього керівництва державним страхуванням.

У 1992 році підвідомчим установам Укрдержстраху було доручено визначити фактичну сплату внесків за кожним договором довгострокового страхування життя, що діяв на 2 січня 1992 року, згідно з даними особистих рахунків (картки картотеки).

До кінця 1993 року була визначена та зафіксована загальна сума сплачених внесків по 17 млн. 553 тис. 783 договорах довгострокового страхування життя у розмірі 7 млрд. 413 млн. 787,6 тис. радянських рублів.

Головною умовою забезпечення платоспроможності страхових компаній (страховиків) є створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Проведеною перевіркою бухгалтерської звітності встановлено, що на балансі по основній діяльності страхових органів України (Укрдержстраху) за IV квартал 1991 року (рядок 26) обліковувалися кошти резерву платежів у сумі 6 405 770 539 рублів.

Обороти коштів по резерву платежів відображалися на рахунку 62 "Розрахунки по резерву платежів", де на субрахунку 6203 зазначені наступні бухгалтерські операції:

Залишок на початок року - 5 033 070 539 руб.

Перераховано:

  • Правлінню Державного страхування СРСР на інвестиції - 1 566 000 000 руб.

Надійшло:

  • від Правління Державного страхування СРСР від інвестицій - 193 300 000 руб.

Залишок на кінець звітного періоду - 6 405 770 539 рублів.

У пояснювальній записці до бухгалтерського звіту Укрдержстраху за 1991 рік, підписаній заступником Голови Правління М.Я.Трегубом та головним бухгалтером Я.Б.Покотило, зазначено:

"Переважна частина резерву внесків в розмірі 3 834 335 тис. крб. (тобто радянських рублів), що складає 59% його загального обсягу за останні 20 років, перераховано до союзного бюджету".

З цього можна зробити висновок, що на початок 1992 року зафіксована загальна сума сплачених страхових внесків громадянами України була забезпечена страховими резервами на 86 відс., з яких 3,8 млрд. радянських рублів або понад 59 відс. створених резервів було вилучено до союзного бюджету колишнього СРСР.

Таким чином, у розпорядженні Укрдержстраху повинно було залишитися страхових резервів у сумі 2,6 млрд. радянських рублів, що становило 35 відс. до суми сплачених страхових внесків громадянами України.

У той же час, проведеною перевіркою бухгалтерських звітів колишнього Укрдержстраху та його правонаступниці з 1993 року - НАСК "Оранта" за період 1992-2002 років встановлено, що зазначені суми створених страхових резервів у розмірі 2,6 млрд. радянських рублів не знайшли документального відображення ні в активах, ні в розрахунках (дебіторська заборгованість).

Будь-яких документальних підтверджень щодо законності списання або передачі з балансу страхових резервів іншій установі у сумі 2,6 млрд. радянських рублів у ході перевірки не надано.

Основними причинами втрати страхових резервів, що зберігалися в банківській системі, були дефіцитність бюджету України та інфляційні процеси, викликані лібералізацією цін.

Довідково: постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1992 року № 2292-ХІІ звіт про виконання Республіканського бюджету Української РСР за 1991 рік затверджено з дефіцитом у сумі 28 млрд. карбованців. На державний внутрішній борг віднесено заборгованість установам банку по фінансуванню у 1991 році видатків бюджету, не забезпечених доходними джерелами, та заборгованість по виплаті різниці в цінах на сільськогосподарську продукцію, включаючи заборгованість минулих років, у загальній сумі 50,5 млрд. карбованців.

Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1994 року № 3887-ХІІ звіт про виконання Державного бюджету України за 1992 рік затверджено з дефіцитом у сумі 869,4 млрд. карбованців. На державний внутрішній борг віднесено заборгованість установам банку по фінансуванню у 1992 році видатків бюджету, не забезпечених доходними джерелами, в сумі 869,4 млрд. карбованців.

Що стосується повернення страхових резервів, централізованих до союзного бюджету, то ще у 1990 році, на звернення Ради Міністрів УРСР (лист від 19.09.90 № 18-2032/2) у листі-відповіді Міністерства фінансів СРСР від 01.11.90 № 35-05-35, за підписом Міністра фінансів СРСР В.Павлова, було зазначено, що "згідно до постанов Ради Міністрів СРСР частина резервних внесків по страхуванню життя установ державного страхування союзних республік залучались для покриття дефіциту державного бюджету Радянського Союзу.

Сума заборгованості по резервах Держстраху СРСР складає близько 22 млрд. руб. та зарахована в загальну суму внутрішнього державного боргу.

У зв'язку з тим, що дефіцит Державного бюджету СРСР і пов'язане з ним зростання державного боргу є наслідками незбалансованості бюджетів союзних республік, вважаємо, що погашення вищезазначеного боргу повинно виконуватися за рахунок коштів бюджетів союзних республік у рамках державної програми фінансового оздоровлення економіки.

Враховуючи викладене, Міністерство фінансів СРСР не має можливості задовольнити прохання Ради Міністрів УРСР щодо повернення страховим установам республіки коштів резерву внесків страхування життя".

Крім того, на звернення Правління Держстраху СРСР від 08.08.91 № 35-05-26 та від 21.08.91 № 35-07-17 до Міністерства фінансів СРСР за підписом заступника Міністра фінансів СРСР В.В.Барчука надана відповідь: "...що органами державного страхування виплату компенсації громадянам по довгостроковим договорам необхідно проводити за рахунок коштів накопиченого резерву платежів по довгостроковим видам страхування.

Відомості про загальну суму нарахованої компенсації у розрізі союзних республік необхідно надати до Міністерства фінансів СРСР.

Суми компенсаційних виплат по довгостроковим договорам особистого та майнового страхування, а також тимчасово позичені кошти резерву внесків по страхуванню життя, що розміщені в державну 3% позику, будуть оформлені як зобов'язання державного внутрішнього боргу, який необхідно розподілити між республіками, що входять до складу Союзу РСР".

13 березня 1992 року у м. Москві 11 республік колишнього СРСР підписали міждержавну Угоду про принципи та механізм обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР, згідно з якою до державного внутрішнього боргу відноситься заборгованість Уряду колишнього СРСР.

Статтею 2 цієї Угоди було, зокрема, визначено, що розподіл між сторонами заборгованості Держстраху СРСР та іншими складовими внутрішнього боргу здійснюється за інтегрованим показником, виходячи з відповідних частин кожної Сторони у виробленому національному доході та використаному обсязі централізованих капітальних вкладень із союзного бюджету на території кожної із Сторін в середньому за 1986-1991 роки.

Відповідно до статті 3 всі видатки по обслуговуванню державного внутрішнього боргу колишнього Союзу РСР за період, починаючи з 1 січня 1992 року, здійснюються Сторонами за рахунок їх державних бюджетів.

До державного внутрішнього боргу згідно з статтею 1 зазначеної Угоди відносяться, у тому числі, суми компенсації на внески громадян за довгостроковими договорами страхування, а також інша заборгованість Держстраху СРСР по коштах, використаних на фінансування видатків союзного бюджету.

Статтею 5 доручалося Мінфінам Сторін прийняти на свої баланси від Держбанку СРСР відповідні суми державного боргу колишнього СРСР перед населенням, переоформивши на борг цих держав у порядку, погодженому з центральними (національними) банками.

Порядок поділу і взаєморозрахунків щодо решти частини державного боргу колишнього СРСР (у т.ч. по довгострокових договорах страхування життя) визначається окремою угодою з урахуванням положення, що випливає із статті 2 цієї Угоди.

Однак така окрема Угода не укладалася, частка заборгованості Держстраху СРСР, що належить Україні, не визначалася, документального прийняття на свій баланс відповідної суми державного внутрішнього боргу СРСР, в частині страхових внесків, Міністерством фінансів України не здійснювалося.

Включення до складу боргових зобов'язань Уряду України частини боргових зобов'язань Уряду колишнього СРСР, прийнятої на себе Україною, було передбачено і Законом України "Про державний внутрішній борг України" від 16 вересня 1992 року № 2604-ХІІ.

Незважаючи на це, такі боргові зобов'язання у складі державного боргу України не обліковувалися.

За наданою під час перевірки інформацією, Укрдержстрах та НАСК "Оранта" (правонаступник майнових прав та обов'язків Укрдержстраху) за період 1993-1995 роки звертались до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Росдержстраху щодо повернення коштів по договорах довгострокового страхування життя страхувальникам України.

Так, у листі Укрдержстраху до Кабінету Міністрів України від 23.06.93 № 5-01 за підписом Голови Правління С.П.Груши зазначено, що: "В зв'язку з масовим припиненням із-за інфляції договорів страхування життя і додаткової пенсії та необхідністю проведення виплат за цими договорами Укрдержстрах неспроможний в поточному році виконати свої зобов'язання перед страхувальниками, якщо не одержить відповідних сум, передбачених обсягом і складом державного внутрішнього боргу України, а саме:

  • 3834,3 млн. крб. було вилучено до Державного бюджету СРСР за рішенням Уряду колишнього СРСР з коштів резерву внесків за довгостроковим страхуванням життя;

  • 296,4 млн. крб. Державний бюджет СРСР заборгував Укрдержстраху за умовами добровільного страхування додаткової пенсії громадян України.

Відповідно до протоколу № 185/5 Президії Верховної Ради України від 05.04.93 "Про Декрет Кабінету Міністрів України "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в установах Укрдержстраху" (від 17.03.93 № 21-93) виплату коштів Укрдержстраху просимо здійснити з врахуванням втрат від знецінення заощаджень в установах Укрдержстраху з урахуванням рівня інфляції та курсу українського карбованця до рубля".

У липні 1993 року Укрдержстрах звертався листом від 12.07.93 № 14263/50 до Міністерства фінансів України щодо повернення установам Укрдержстраху сум заборгованості Державного бюджету СРСР.

У листі Міністерства фінансів України від 22.07.93 № 4-103/8-3908 за підписом Першого заступника Міністра М.І.Сивульського повідомлено: "Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державний внутрішній борг" граничні розміри, структура державного боргу, джерела та строки його погашення встановлюються Верховною Радою України. Оскільки структура державного внутрішнього боргу ще досі не затверджена Верховною Радою, та сума боргу Державного бюджету СРСР Укрдержстраху не прийнята на себе Україною в ході розподілу активів і пасивів колишнього Союзу РСР, Міністерство фінансів не може погодитись з пропозицією Укрдержстраху про перерахування йому суми боргових зобов'язань колишнього Союзу РСР.

Одночасно повідомляємо, що в даний час проект постанови Верховної Ради України "Про структуру державного внутрішнього боргу України станом на 1 травня 1993 року і граничний розмір державного внутрішнього боргу на 1993 рік" погоджується з Національним банком України.

Щодо повернення Укрдержстраху вказаних сум з урахуванням рівня інфляції та курсу українського карбованця, то у зв'язку з дефіцитом державного бюджету, зростанням обсягів державного внутрішнього боргу, винайти неінфляційні джерела для цих цілей немає можливості."

Лише у 1996 році постановою Верховної Ради України від 12.07.96 № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України" було визначено, що до структури державного внутрішнього боргу відноситься заборгованість за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху і за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадбанком СРСР, та компенсаціями за ними.

Статтею 4 Закону України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" заощадження громадян були віднесені на державний внутрішній борг України, частина якого щодо компенсації страхових внесків на 1 жовтня 1996 року визначена у розмірі 7,77 млрд. гривень.

Ця сума заборгованості визначена шляхом переведення її з карбованців, у сумі 7,4 млрд.крб., у гривню, з коефіцієнтом 1,05, що склало 7,77 млрд. гривень.

Проте вже 17 січня 1997 року Законом України за № 8/97-ВР було вилучено положення про те, що заощадження громадян України відносяться на державний внутрішній борг України.

Зобов'язання держави по погашенню страхових внесків громадян не було включено також і до складу структури державного внутрішнього боргу України, яка була затверджена Законом України щодо цього від 23 січня 1997 року № 21/97-ВР. Надалі, в порушення статті 6 Закону України від 16 вересня 1992 року № 2604-ХІІ "Про державний внутрішній борг України", така структура не затверджувалася Верховною Радою України жодного разу.

Таким чином, станом на 02.01.92, загальна сума проіндексованих внесків по 17553783 договорах довгострокового страхування життя була визначена у розмірі 7784477,0 тис. грн., в тому числі за видами страхування:

  • змішане страхування життя - 3200400 тис. грн.;

  • страхування дітей - 2135700 тис. грн.;

  • страхування до одруження - 2317455 тис. грн.;

  • страхування додаткової пенсії - 44100 тис. гривень.

Перевіркою встановлено, що заборгованість по страхових внесках у бухгалтерському обліку НАСК "Оранта" не рахується і в балансі установи не відображається. Не обліковується ця заборгованість і на її забалансових рахунках.

Єдиним документальним підтвердженням заборгованості по страхових внесках є тільки особисті рахунки страхувальників (картки картотеки), що зберігаються у відділеннях страхових компаній.

Така ситуація склалася у зв'язку з тим, що Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" не було визначено порядок фіксації проіндексованих страхових внесків та їх облік установами колишнього Укрдержстраху (статтею 5 закону передбачено ведення позабалансового рахунку тільки для Ощадного банку України).

З 1994 року щорічні інвентаризації залишків знецінених страхових внесків, сплачених страхувальниками та поміщених в установи колишнього Укрдержстраху (правонаступник - НАСК "Оранта") не проводилися.

Слід зазначити, що кошти на ведення та зберігання карток картотеки обліку страхувальників НАСК "Оранта" з державного бюджету не виділялися.

Довідково: 2002 році Ощадбанку було виділено 600 тис. грн. бюджетних коштів на компенсацію втрат, пов'язаних з організацією та здійсненням компенсацій цих виплат.

Отже, головною причиною утворення заборгованості по страхових внесках громадян стала незбалансованість бюджетів колишнього СРСР і України та вилучення для їх фінансування більшої частини сформованих страховими установами страхових резервів.

Зокрема, з України до союзного бюджету було вилучено 59 відс. загального обсягу страхового резерву, що складає 3,8 млрд. рублів.

Процедура розподілу державного внутрішнього боргу колишнього СРСР в частині страхових внесків залишилася незавершеною, частка такої заборгованості, що належить Україні, не визначалася і, відповідно, документальне прийняття її на баланс України не здійснювалося.

Будь-які документальні підтвердження законності списання або передачі з балансу колишнього Укрдержстраху залишків страхових резервів, у сумі 2,6 млрд. рублів, відсутні.

Цих коштів було достатньо для повернення 35 відс. сплачених страхових внесків станом на 2 січня 1992 року, але їх було витрачено на покриття дефіциту бюджету у зв'язку з лібералізацією цін.

У той же час, і ця сума страхових резервів, що залишилася в Україні і не була повернута страховикам, у складі державного внутрішнього боргу України не обліковується.

 

2. Результати перевірки використання коштів Державного бюджету України на компенсацію та погашення заборгованості по страхових внесках громадян України

 

За результатами перевірки процес планування та використання коштів державного бюджету у 1991-2003 роках на компенсацію та погашення заборгованості по страхових внесках, виходячи із специфічних ознак, поділено на п'ять основних етапів.

Перший етап: 1991-1993 роки

На цьому етапі, згідно з рішенням Президента колишнього СРСР, Президента України та Кабінету Міністрів України здійснювалися тільки компенсаційні виплати втрат населення від знецінення грошових заощаджень за довгостроковими договорами страхування у зв'язку з їх індексацією та переоцінкою.

Так, у 1991 році згідно з Указом Президента колишнього СРСР від 6 травня 1991 року № VІІІ-1914 "Про компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень громадян за довгостроковими договорами з органами державного страхування СРСР" проведена індексація страхових сум шляхом їх збільшення на 40 відсотків.

Ці видатки профінансовано з Республіканського бюджету України у розмірі 2 710,9 млн. карбованців.

У 1992 році, згідно з Указом Президента України від 6 березня 1992 року № 138 "Про компенсацію населенню України втрат від знецінення заощаджень у зв'язку з лібералізацією цін" проведена компенсація населенню України втрат від знецінення заощаджень у зв'язку з лібералізацією цін шляхом їх переоцінки і збільшення розміру на 100 відсотків.

Сума цих компенсаційних виплат населенню склала 7 345,3 млн. карбованців.

У 1993 році, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 21-93 "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в установах Укрдержстраху" збільшено розмір страхових сум на 200 відс., але не більше 2000 карбованців.

Сума цієї компенсації склала 14 568,4 млн. карбованців.

Всього, протягом 1991-1993 років, компенсаційні виплати втрат населення України від знецінення страхових внесків у зв'язку з лібералізацією цін становлять 24 624,6 млн. карбованців. Вони у 3,5 раза перевищують зафіксований розмір заборгованості по страхових внесках громадян України станом на 2 січня 1992 року.

Джерелом цих видатків була кредитна емісія, тому ці кошти включено до складу державного внутрішнього боргу України, як заборгованість перед Національним банком України.

Законом України від 23 січня 1997 року № 21/97-ВР "Про структуру державного внутрішнього боргу України за станом на 1 січня 1996 року і граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1996 та 1997 роки" ця заборгованість перед Національним банком України щодо компенсаційних виплат населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначена у розмірі 2 133,0 тис. грн. і протягом 1997-2003 років не обслуговувалася та не погашалася.

Довідково: у зв'язку з грошовою реформою відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 "Про грошову реформу в Україні" українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Тобто, 2,133 тис.грн. до грошової реформи дорівнювали 213,3 млрд. карбованців.

Другий етап: 1994-1996 роки

На цьому етапі не здійснювалися ні компенсаційні виплати, ні видатки з погашення заборгованості по страхових внесках.

Указом Президента України від 24 листопада 1994 року № 698/94 "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадбанку України та "Укрдержстраху" передбачалося проведення індексації за всіма видами вкладів, договорів довгострокового страхування, виходячи, відповідно з їх залишку, суми сплачених страхових платежів на 2 січня 1992 року, шляхом їх збільшення відповідно до індексу зростання споживчих цін у 1992-1993 роках - у 2200 разів та видачі на суму індексації сертифікатів номінальною вартістю, кратною 1 млн. карбованців, Кабінету Міністрів України разом з Національним банком доручалось затвердити у двомісячний термін порядок і строки індексації грошових заощаджень, випуску, обігу, зберігання, обліку і погашення сертифікатів.

Постанову Кабінету Міністрів України № 161 "Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадбанку та колишнього Укрдержстраху" було прийнято 7 лютого 1996 року або на один рік пізніше терміну, встановленого Указом Президента України.

Запроваджена схема компенсації втрат від знецінення заощаджень громадян України виявилася неефективною і не мала впливу на вирішення цієї проблеми та зменшення заборгованості.

У 1996 році Верховна Рада України прийняла Закон України № 537/96-ВР від 21 листопада 1996 року "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", яким визначено зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також встановлено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року.

Третій етап: 1997-1999 роки

З 1997 року у Державному бюджеті України почали передбачалися видатки на погашення заборгованості по знецінених грошових заощадженнях громадян України.

Проте фактичне фінансування цих видатків здійснювалося вкрай незадовільно. Із передбачених законами України про Державний бюджет України на 1997-1999 роки видатків на зазначені цілі у сумі 770 млн. грн. фактично було здійснено виплат лише на 60 млн. грн. або 7,8 відсотка.

При цьому всі виділені кошти було спрямовано виключно на погашення знецінених заощаджень громадян, розміщених в Ощадному банку України, хоча бюджетними резолюціями на 1998 і 1999 роки вимагалося передбачити здійснення виплат на погашення заборгованості держави по знецінених грошових заощадженнях громадян як в установах Ощадного банку, так і державного страхування.

Четвертий етап: 2000-2001 роки

Відповідно до статті 24 Закону України від 11 лютого 2000 року "Про Державний бюджет України на 2000 рік" (додаток 2 до цього Закону) видатки на погашення заборгованості по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку і страхових внесках до колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року (КФК 250401) передбачені у сумі 200 млн.гривень.

Статтею 26 закону повернення заощаджень громадян за економічною структурою видатків відносилося до трансфертів населенню, пов'язаних з соціальним захистом і соціальним забезпеченням, та входило до переліку захищених статей видатків державного бюджету (КЕКВ 1340).

Розписом видатків Державного бюджету України на 2000 рік, затвердженим Міністром фінансів України І.О.Мітюковим 31 березня 2000 року, було передбачено здійснення фінансування зазначених видатків, починаючи з квітня, кожного місяця, відповідними сумами до кінця року.

Кабінет Міністрів України лише через три місяці після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", 17 травня 2000 року приймає постанову № 817 "Про виплату у 2000 році установами відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та колишнього Укрдержстраху грошових заощаджень і страхових внесків громадян України", якою встановив провести у 2000 році виплату громадянам України страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Укрдержстраху, а саме: Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", страхових компаній "Оранта-Дніпро", "Оранта-Січ", "Орадон", "Оранта-Лугань", "Астарта".

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на 2000 рік, здійснити виплату 1,6 млн. грн. страхувальникам або застрахованим колишнього Укрдержстраху, яким станом на 1 січня 2000 року виповнилося 80 років і більше або їх спадкоємцям, у межах суми проіндексованого страхового внеску, але не більше 48 гривень за кожним договором страхування.

Поряд з цим, постановою було доручено НАСК "Оранта", разом з іншими установами колишнього Укрдержстраху, за погодженням з Міністерством фінансів у місячний термін розробити та затвердити положення про порядок проведення компенсаційних виплат за страховими внесками. Таке Положення було затверджено Головою НАСК "Оранта" В.Бондарем та погоджено Міністром фінансів України лише 18 серпня 2000 року з порушенням встановленого Кабінетом Міністрів України терміну на два місяці.

Несвоєчасне прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" (17 січня 2000 року), Розпису Державного бюджету України (31 березня 2000 року), постанови Кабінету Міністрів України № 817 "Про виплату у 2000 році установами відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та колишнього Укрдержстраху грошових заощаджень і страхових внесків громадян України" (17 травня 2000 року) та Положення про порядок проведення у 2000 році установами НАСК "Оранта" компенсаційних виплат за договорами особистого страхування (18 серпня 2000 року) призвело до несвоєчасного та неритмічного надходження цільових бюджетних коштів на рахунок НАСК "Оранта".

Перевіркою встановлено, що Державне казначейство, у свою чергу, не дотримувалося вимог статті 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" щодо першочергового порядку фінансування видатків по захищених статтях, а також Розпису Державного бюджету України. Як наслідок, кошти на проведення компенсаційних виплат на рахунок НАСК "Оранта" надійшли тільки один раз - 15 листопада 2002 року або за 1,5 місяця до завершення року.

Несвоєчасне перерахування коштів державного бюджету на рахунок НАСК "Оранта" та недоліки організаційного характеру безпосередньо в НАСК "Оранта" призвели до несвоєчасного їх розподілу серед установ колишнього Укрдержстраху та утворенню значних залишків невикористаних коштів на кінець року як в НАСК "Оранта", так і в обласних дирекціях.

Так, із виділених у 2000 році бюджетних коштів НАСК "Оранта" було розподілено між дирекціями і компаніями тільки 639,5 тис. грн. і станом на 01.01.2001 на рахунку в АППБ "Аваль" залишилися невикористаними за призначенням 960,5 тис. грн. (або 66 відс. від отриманих коштів).

У свою чергу, дирекціями НАСК "Оранта" та страховими компаніями у 2000 році було витрачено на виплату страхових внесків громадянам України всього 67 тис. грн. або лише 10 відс. від отриманих 639,5 тис. гривень.

Перевіркою, проведеною у Сумській обласній дирекції НАСК "Оранта", встановлено, що станом на 1 січня 1997 року в області нараховувався 51 страхувальник, яким виповнилося 80 років. Загальна сума сплачених страхових внесків становить 28,1 тис. гривень. У 2000 році обласна дирекція отримала від НАСК "Оранта" 8 тис. грн., з яких було витрачено лише 2,2 тис. грн. для виплати внесків 46 особам. Решта коштів, у сумі 5,8 тис. грн., у 2000 році залишилась невикористана.

Таким чином, загальна сума невикористаних бюджетних коштів у 2000 році НАСК "Оранта" та страховими компаніями склала 1533 тис. гривень.

Протягом 2000 року проведено тільки 1,3 тис. компенсаційних виплат на загальну суму 67 тис. грн., у той час як використання всієї суми отриманих коштів дало б можливість провести 33 тисячі компенсаційних виплат.

У 2001 році видатки на погашення заборгованості по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку і страхових внесках до колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року здійснювались відповідно до статті 18 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (прийнятий 7 грудня 2000 року), якою були затверджені витрати в сумі 200,0 млн. грн. (КФК 250401).

Згідно з статтею 30 закону повернення заощаджень громадян за економічною класифікацією видатків відносилося до трансфертів населенню, пов'язаних з соціальним захистом і соціальним забезпеченням та було віднесено до переліку захищених статей видатків державного бюджету (КЕКВ 1340).

Розписом Державного бюджету України на 2001 рік, затвердженим 29 січня 2001 року Міністром фінансів України І.Мітюковим, розподілено видатки на погашення заборгованості по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку і страхових внесках до колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року помісячно, починаючи з лютого 2001 року.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2001 № 275 "Про виплату у 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку РСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху" була прийнята лише через три місяці після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", перерахування коштів на рахунок НАСК "Оранта" почалося з квітня місяця або на 2 місяці пізніше, ніж це було передбачено Розписом Державного бюджету України на 2001 рік.

Пунктом 2 постанови передбачалося, що у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на 2001 рік, здійснити виплату 3 млн. грн. - страхувальникам або застрахованим колишнього Укрдержстраху, яким станом на 1 січня 2001 року виповнилося 80 років і більше, а у разі їх смерті - спадкоємцям, за умови, якщо ці особи належать до зазначеної категорії громадян, у межах суми залишку проіндексованого страхового внеску. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1140 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2001 р. № 275" було зменшено віковий ценз страхувальників з 80 рік до 75 років.

Пунктом 6 зазначеної постанови дозволено НАСК "Оранта" разом з іншими правонаступниками установ колишнього Укрдержстраху спрямувати у 2001 році залишки коштів, які надійшли у 2000 році з державного бюджету на їх рахунки для проведення компенсаційних виплат, але станом на 31 грудня 2000 року не були виплачені громадянам за їх зверненнями, на проведення компенсаційних виплат.

У той же час, на 2001 рік Кабінетом Міністрів України був затверджений інший, ніж той. що діяв у 2000 році, механізм виплати страхувальникам коштів державного бюджету. Розмір виплат не був обмежений конкретно встановленою сумою (48 гривень), як це було у 2000 році, а визначався у розмірі суми залишку всього страхового внеску.

Запровадження такого механізму виплат дало можливість погашати у повному обсязі страхові внески, не обмежуючи ці виплати для окремих осіб, що створило нерівні умови для страхувальників в отриманні цих коштів.

Це рішення Уряду України позбавило понад 30 тисяч страхувальників можливості одержати належні компенсаційні виплати у розмірі 48 грн., не виплачені у 2000 році.

Запроваджений Кабінетом Міністрів України у 2001 році порядок погашення страхових внесків відрізнявся від порядку погашення заощаджень громадян України, розміщених в установах колишнього Ощадбанку СРСР. Якщо розмір компенсацій вкладів, розміщених в установах Ощадбанку, був фіксованим, то розмір виплат компенсацій по вкладах в установах Укрдержстраху передбачав повне погашення залишків проіндексованого страхового внеску, що створило нерівні умови також у підходах до погашення грошових заощаджень і страхових внесків громадян України.

У 2001 році Державним казначейством України були здійснені перерахування до НАСК "Оранта" у сумі 3,0 млн. грн., а саме:

27.04.2001 -

96,8 тис. грн.

22.05.2001 -

783,8 тис. грн.

25.06.2001 -

760,6 тис. грн.

25.07.2001 -

816,7 тис. грн.

22.08.2001 -

542,1 тис. грн.

Таким чином, видатки на погашення заборгованості по знецінених заощадженнях громадян, що були поміщені в установи колишнього Укрдержстраху, профінансовані за 2001 рік Державним казначейством України у повному обсязі, проте ці кошти перераховувались наприкінці місяця, чим порушувалися вимоги статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" щодо першочергового порядку фінансування цих витрат.

Розподіл бюджетних коштів НАСК "Оранта" по обласних дирекціях та страхових компаніях здійснювався вкрай непропорційно.

Так, у 2000 році із перерахованих обласним дирекціям та страховим компаніям 639 тис. грн. понад 30 відс. було виділено тільки одній ВАТ СК "Орадон". При встановленому розмірі погашення заборгованості у 48 грн. по ВАТ СК "Орадон" він склав 121 грн. на одного страхувальника, а в Севастопольській дирекції - 7 грн., Київській міській дирекції - 15 грн., АСК "Оранта-Лугань" - 27 гривень.

У свою чергу, обласні дирекції та страхові компанії, одержавши кошти майже за 1,5 місяця до закінчення бюджетного року, не забезпечили їх використання. Всього ними було використано за призначенням лише 10,4 відс. коштів. При цьому ВАТ СК "Астарта" використала 0,3 відс. отриманих коштів, АСК "Оранта-Лугань" та ВАТ СК "Орадон", відповідно, 14,1 відс. та 0,2 відсотка.

У 2001 році рівень фінансування видатків на погашення заборгованості по страхових внесках коливався від 14 відс. по АСК "Оранта-Лугань" до 520 відс. по Хмельницькій обласній дирекції НАСК "Оранта".

Необґрунтований, непропорційний розподіл бюджетних коштів призводив до їх неповного використання окремими обласними дирекціями та необхідності перерозподілу цих коштів до інших дирекцій.

Так, з 17 грудня 2001 року до 17 січня 2002 року окремими обласними дирекціями було повернуто невикористаних бюджетних коштів на рахунок НАСК "Оранта" на загальну суму 9074,97 грн., яка з 4 січня 2002 року до 27 лютого 2002 року розподілила ці кошти по інших обласних дирекціях, хоча дозвіл на використання цих коштів та порядок їх витрачання у 2002 році був відсутній.

Перевіркою встановлено, що кошти державного бюджету, які надходили від Державного казначейства України на рахунок НАСК "Оранта" № 26040164 в АППБ "Аваль" для сплати страхових внесків громадянам України, тривалий час не розподілялися по підвідомчих дирекціях і страхових компаніях (див табл. 1).

Так, з 01.01.2001 по 24.04.2001 на рахунку знаходились перехідні залишки невикористаних у 2000 році коштів у сумі 1 млн. грн.; станом на 25.06.2001 в залишках рахувалось 515,1 тис. грн.; на 21.08.2001 - 1560,4 тис. грн.; на 17.09.2001 - 1942,5 тис. гривень.

Дата перерахування коштів Держказначейством Сума Дата перерахування коштів НАСК "Оранта" обласним дирекціям і страховим компаніям Сума

Залишок на 01.01.2001 960,5    

27.04.2001

96,8

24.04.2001

401,0

22.05.2001

783,8

25.05.2001

925,0

25.06.2001

760,6    

25.07.2001

816,7

24.07.2001

532,0

22.08.2001

542,1    
   

17.09.2001

1387,0
   

12.10.2001

715,5

Разом

3960,5   3960,5

 

У ході перевірки встановлено, що за 2000 рік за користування залишком коштів на рахунку № 26040164 в АППБ "Аваль" було нараховано плату у сумі 1585,6 грн. та перерахована 28 грудня 2000 року на рахунок № 26004100 (основний рахунок НАСК "Оранта"), а за 2001 рік АППБ "Аваль" 28 грудня 2001 року перерахував НАСК "Оранта" ще 32,7 тис. грн. як плату за користування тимчасово вільними бюджетними коштами.

Всього за 2000-2001 роки АППБ "Аваль" перерахував на основний рахунок НАСК "Оранта" за користування тимчасово вільними бюджетними коштами 34,3 тис. грн., які були використані НАСК "Оранта" на власні потреби. Оскільки ці кошти є бюджетними і мали цільове призначення, доходи, отримані НАСК "Оранта" за їх зберігання на банківських рахунках, є доходами Державного бюджету України і їх витрачання на власні потреби не ґрунтувалося на відповідних рішеннях Кабінету Міністрів України.

Під час перевірки з'ясовано, що у 2001 році на погашення проіндексованих внесків страхувальників окремими дирекціями НАСК "Оранта" було витрачено, крім виділених з Державного бюджету України, власних коштів на суму 190643,96 грн., а саме:

Житомирською дирекцією - 894,24 грн.;

Одеською дирекцією - 139163,0 грн.;

Сумською дирекцією - 48843,35 грн.;

Херсонською дирекцією - 1743,37 гривень.

Ця сума (190643,96 грн.) в бухгалтерському обліку НАСК "Оранта" обліковується як дебіторська заборгованість за державою.

Перевіркою Сумської обласної дирекції НАСК "Оранта" встановлено, що станом на 1 листопада 2002 року було виплачено компенсаційних виплат страхувальникам за договорами довгострокового страхування в загальній сумі 175,4 тис. гривень. У той же час, на ці цілі їй було виділено 127 тис. грн., тобто перевитрати дирекції склали 48,8 тис. грн., з яких 47,4 тис.грн. були власні кошти, які за даними бухгалтерського обліку обліковуються на балансовому рахунку 37.7.05 "Дебіторська заборгованість з фінансування компенсаційних виплат".

Таким чином, Сумською обласною дирекцією НАСК "Оранта" порушено вимоги Положення про порядок проведення у 2001 році правонаступниками установ колишнього Укрдержстраху компенсаційних виплат за договорами довгострокового страхування, згідно з яким виплата компенсації може проводитися тільки після надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок відповідного структурного підрозділу установи колишнього Укрдержстраху.

Крім того, згідно з пунктом 6 статті 51 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Покриття таких зобов'язань не може здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету.

Рішенням Правління НАСК "Оранта" від 11.04.2002 № 40 "Про порядок відшкодування допущеної дирекціями перевитрати коштів з виплати проіндексованих сум страхових внесків за договорами довгострокового страхування в 2001 році" було визначено, вважати перевитрати коштів, допущені дирекціями НАСК "Оранта", заборгованістю дирекцій перед центральним апаратом у сумі 190,6 тис. грн. та встановлено, що джерелом погашення цих переплат є сформовані дирекціями у першому кварталі 2002 року кошти фондів преміювання та заохочення і передбачені на матеріально-технічного забезпечення. У той же час, на термін перевірки ця сума в бухгалтерському обліку безпідставно рахується як дебіторська заборгованість держави.

П'ятий етап: 2002-2003 роки

Незважаючи на те, що Бюджетною резолюцією на 2002 рік передбачалось здійснення видатків на погашення страхових внесків, законами України про Державний бюджет України на 2002 і 2003 роки видатки на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінених грошових заощаджень значно збільшені і визначені по 500 млн. грн., тоді як щорічні виплати на погашення заборгованості по страхових внесках громадян України взагалі не здійснювалися.

Причинами такого стану є недосконалість чинного законодавства щодо порядку розподілу бюджетних коштів, призначених для компенсації громадянам втрат від знецінених заощаджень за видами зобов'язань держави, а також рішення Кабінету Міністрів України щодо використання цих коштів у 2002-2003 роках.

Так, Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР визначена структура зобов'язань держави перед громадянами України щодо компенсації заощаджень, яка складається з шести видів: грошові заощадження, страхові внески, облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

У той же час, не було встановлено порядку розподілу коштів для компенсації заощаджень громадян України за цією структурою.

До повноважень Кабінету Міністрів України віднесено визначення порядку перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, а також встановлення переліку груп вкладників і черговості виплат грошових заощаджень.

Відсутність чіткого порядку розподілу бюджетних коштів за видами зобов'язань держави, з урахуванням їх питомої ваги у загальній сумі зобов'язань без конкретизації цих видатків за типом боргового зобов'язання дозволяє Кабінету Міністрів України здійснювати розподіл коштів на власний розсуд.

В результаті, рішеннями Кабінету Міністрів України, відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2002 р. № 471 "Про виплату в 2002 році грошових заощаджень громадян України, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України" за підписом Прем'єр-міністра України А.Кінаха та постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2003 р. № 382 "Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України" за підписом Прем'єр-міністра України В.Януковича, всі кошти, передбачені у Державному бюджеті України на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінених грошових заощаджень, було спрямовано виключно в установи Ощадного банку України.

Таким чином, заходи щодо компенсації та погашення знецінених страхових внесків громадян України виявилися неефективними і мало результативними.

Проведені у 1991-1993 роках компенсаційні виплати втрат населення у зв'язку з індексацією страхових внесків, спроба компенсації цих втрат шляхом видачі сертифікатів не мала впливу на зменшення заборгованості по страхових внесках.

Протягом 1991-1993 років здійснені компенсаційні виплати у 3,5 раза перевищили розмір зафіксованої заборгованості по страхових внесках. Проте ця заборгованість залишилася незмінною.

Виділення коштів на погашення заборгованості по знецінених страхових внесках відбувалося за залишковим принципом, непропорційно і було здійснено протягом семи років лише двічі.

В результаті, для вирішення цієї проблеми спрямовано бюджетних коштів у сумі 4,6 млн. грн., що складає лише 0,3 відс. видатків, здійснених на погашення знецінених заощаджень та 0,06 відс. від суми заборгованості по страхових внесках.

Незважаючи на незначний розмір видатків на погашення знецінених страхових внесків, їх витрачання здійснювалося несвоєчасно, суб'єктивно та з порушенням чинного законодавства.

Несвоєчасне перерахування бюджетних коштів до страхових організацій, а останніми - до страхувальників, у 2000 році позбавило можливості здійснити понад 30 тисяч компенсаційних виплат.

Запроваджений Урядом у 2001 році механізм погашення страхових внесків створив нерівні умови для страхувальників в отриманні цих коштів. Це призвело до значного зменшення кількості компенсаційних виплат.

Тривале невикористання НАСК "Оранта" отриманих бюджетних коштів, отримання доходів від їх зберігання на банківських рахунках у сумі 34,3 тис. грн. і використання їх на власні потреби було безпідставним і таким, що не ґрунтувалося на чинному законодавстві.

Відсутність контролю з боку НАСК "Оранта" за здійсненням компенсаційних платежів обласними дирекціями призвела до перевищення ними бюджетних асигнувань на ці цілі та безпідставного віднесення цих перевитрат у сумі 190,6 тис. грн. на дебіторську заборгованість держави.

Незважаючи на суттєве збільшення у Державних бюджетах України на 2002-2003 роки видатків на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, через недосконалість чинного законодавства та необґрунтовані рішення Кабінету Міністрів України, жодної гривні із виплачених у цей час 1 млрд. грн. не було виділено на погашення знецінених страхових внесків.

 

3. Аналіз ефективності заходів щодо використання бюджетних коштів та залучення позабюджетних джерел для погашення заборгованості по страхових внесках громадян України

 

Згідно з статтею 6 Закону України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" кошти для компенсації заощаджень громадян України визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею, починаючи з 1997 року.

Законом також встановлено, що Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами та залучення коштів з Офіційного валютного резерву Національного банку України.

Фактично, протягом 1997-2003 років, єдиним джерелом погашення знецінених грошових заощаджень громадян України були бюджетні кошти.

Всього за цей період видатки на ці цілі склали 1460 млн. грн. або 67,3 відс. від запланованої суми.

Таким чином, за рахунок цих коштів протягом семи років повернуто лише 1,1 відс. гарантованої державою суми (131,96 млрд. гривень). Здійснення видатків по роках характеризується наступними даними, зазначеними в табл. 2.

Роки План на рік,

млн.грн.
Фактичні витрати,

млн. грн.
Відсоток виконання У відс. до загальної суми знецінених заощаджень (наростаючим підсумком)
1997 200 30 15,0 0,02
1998 370 20 5,4 0,04
1999 200 10 5,0 0,05
2000 200 200 100,0 0,20
2001 200 200 100,0 0,35
2002 500 500 100,0 0,73
2003 500 500 100,0 1,1
Всього

2170

1460 67,3 1,1

 

Наведені дані свідчать, що в результаті невиконання Урядом та Міністерством фінансів України норм законів України про Державний бюджет України у 1997-1999 роках щодо фінансування видатків на погашення знецінених заощаджень громадян України, які визначалися захищеними статтями, до вирішення цієї соціальної проблеми не було залучено 710 млн. грн. бюджетних коштів.

Виходячи із середнього розміру компенсаційних виплат у розмірі 50 грн. втрачено можливості здійснення понад 14 млн. таких виплат.

Аналіз фактичних видатків на компенсаційні виплати громадянам у структурному розрізі за видами знецінених заощаджень свідчить про відсутність справедливого підходу при плануванні та витрачанні бюджетних коштів на ці цілі (див. табл. 3).

Структура знецінених заощаджень Сума, млрд. грн. Питома вага Фактичні видатки, млн. грн. Питома вага фактичних видатків
Грошові заощадження 121,90 92,4 1434,4 98,3
Страхові внески 7,77 5,9 4,6 0,3
Облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року 0,61 0,5 21,0 1,4
Облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року 1,05 0,8 0 0
Державні казначейські зобов'язання 0,21 0,1 0 0
Сертифікати Ощадного банку СРСР 0,42 0,3 0 0
Всього 131,96 100,0 1460,0 100,0

 

У разі пропорційного підходу до погашення заборгованості по страхових внесках, враховуючи їх питому вагу в загальній сумі знецінених заощаджень у розмірі 5,9 відс., видатки на їх погашення мали б скласти 86 млн. грн. (1460 млн. грн. х 0,059), що на 81,4 млн. грн. або у 18 разів більше, ніж фактично виділено.

Що стосується залучення для проведення компенсаційних виплат позабюджетних джерел їх фінансування, то ці можливості передбачені Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", взагалі не використовувалися.

У той же час, цілком реальними додатковими джерелами фінансування компенсації громадянам втрат від знецінення заощаджень, у тому числі страхових внесків, на нашу думку, є наступні:

1. Прибутки від діяльності Національної акціонерної страхової компанії "Оранта".

Аналіз результатів фінансово-господарської діяльності НАСК "Оранта", 50 відс. акцій якої належить державі, в особі Фонду державного майна України, за 1998-2003 роки, свідчить про наступне.

У 1998, 1999, 2001 роках компанія працювала прибутково і отримала прибутків, відповідно, 1803,2 тис. грн., 2719,0 тис. грн., 766,3 тис. грн., а всього - 5288,5 тис. гривень.

На частку акцій, що належать державі, було нараховано та сплачено дивідендів у сумі 1545,1 тис.гривень. З цих коштів до Державного бюджету України було перераховано 492,6 тис.грн. та на утримання АК "Держінвест України" - 1052,5 тис. грн., створеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 1998 р. № 24 за підписом Прем'єр-міністра України В.Пустовойтенка.

Довідково: передача пакету акцій НАСК "Оранта" до статутного фонду акціонерної компанії "Держінвест України" була визнана незаконною, акції повернуто Фонду державного майна України, рішення про ліквідацію Держінвесту прийнято у 2000 році, згідно з Указом Президента України від 25 березня 2000 року № 533/2000.

Таким чином, доходи держави від прибуткової діяльності Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" у розмірі 1294,9 тис. грн. могли стати додатковими джерелами фінансування компенсаційних виплат по страхових внесках громадян, але ця можливість не була реалізована.

Також привертає увагу погіршення фінансових результатів діяльності НАСК "Оранта" у 2002-2003 роках, у той час як страховий ринок України, навпаки, має значну позитивну динаміку фінансових результатів діяльності.

Забезпечення прибуткової діяльності НАСК "Оранта" та залучення частки доходів, що належать державі, дозволило б поліпшити ситуацію з поверненням страхових внесків громадян.

2. Запровадження спеціального цільового податку на доходи страхових організацій України.

Запровадження такого спеціального податку на доходи страхових компаній є обґрунтованим, оскільки саме вони є заінтересованими у відновленні довіри громадян України до страхової діяльності.

Крім того, фінансові результати діяльності страхових компаній в останні роки мають надзвичайно позитивну динаміку.

Так, у 2001 році страхові компанії одержали доходів від надходження страхових платежів 2472,4 млн. грн., у 2002 році вони досягли 3757,3 млн. грн., а у 2003 році тільки за І півріччя вони склали 3062,3 млн. гривень.

Запровадження порядку цільового спрямування на компенсацію знецінених страхових внесків частини тривідсоткового податку на доходи страхових компаній у розмірі одного відсотку дозволило б за цей період залучити для компенсаційних виплат по страхових внесках понад 90 млн. гривень.

3. Профіцит державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет України виконано з профіцитом у 2000 та 2002 роках, відповідно, у сумі 697 млн. грн. та 1119 млн. грн., а всього - 1,8 млрд. гривень.

Починаючи з 1999 року, постійно виконуються з профіцитом місцеві бюджети. Загальна сума профіцитів місцевих бюджетів за 1999-2003 роки становить 1,4 млрд. гривень.

4. Золотовалютні резерви України.

Динаміка зростання золотовалютних резервів України, що склалася за останні роки, дозволяє розглядати можливість залучення частини їх щорічного приросту (5-10 відс.) на компенсацію знецінених заощаджень громадян України. Приріст золотовалютних резервів з 1999 року склав 6,1 млрд. дол. США або понад 32 млрд. гривень.

Це є логічним у зв'язку з наявними пропозиціями використання золотовалютних резервів на дострокове повернення позик Міжнародному валютному фонду в сумі 1,8 млрд. дол. США (див. табл. 4).

Показник Приріст валових золотовалютних резервів по роках, млн. дол. США
1999 2000 2001 2002 2003 всього
Валові золотовалютні резерви  

300,7
 

381,8
 

1614,1
 

1327,3
 

2520,2
 

6143,4
 

Таким чином, можливості щодо поліпшення стану виконання державних гарантій відновлення заощаджень громадян України, у тому числі страхових внесків за рахунок збільшення бюджетних видатків та їх пропорційного розподілу, а також залучення до вирішення цієї соціальної проблеми позабюджетних коштів, реалізуються незадовільно.

Така оцінка підтверджується і Верховною Радою України, яка, за результатами парламентських слухань "Про Рекомендації парламентських слухань "Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи" зазначила, що робота Кабінету Міністрів України щодо розробки механізму повернення заощаджень, проводиться надзвичайно низькими темпами (постанова Верховної Ради України від 3 лютого 2004 р. № 1427-ІV).

 

Колегія Рахункової палати, розглянувши матеріали перевірки, зробила наступні висновки:

 

1. Стан реалізації державних гарантій щодо компенсації громадянам втрат від знецінення страхових внесків є ганебним та не враховує показників середньої тривалості життя в Україні.

З часу встановлення державних гарантій протягом 1997-2003 років на погашення заборгованості по знецінених страхових внесках Кабінетом Міністрів України передбачено лише 4,6 млн. грн., що становить 0,06 відс. від суми заборгованості по страхових внесках, а з 2002 року їх виконання взагалі припинено.

2. Система фінансування видатків з погашення заборгованості по знецінених страхових внесках через недосконалість чинного законодавства не забезпечує виконання державних гарантій їх компенсації громадянам за видами зобов'язань держави.

Протягом семи років у складі видатків, передбачених у Державному бюджеті України на погашення знецінених заощаджень, для компенсаційних виплат по страхових внесках кошти передбачалися лише двічі - у 2000 та 2001 роках.

3. Кабінет Міністрів України здійснював розподіл видатків без врахування питомої ваги за видами знецінених заощаджень. В результаті, на погашення таких страхових внесків, які становлять 5,9 відс. суми знецінених заощаджень громадян, було витрачено лише 0,3 відс. коштів, виділених для цих платежів.

4. Кабінет Міністрів України у 2000-2001 роках запровадив механізм використання коштів на погашення заборгованості по знецінених страхових внесках громадян, який не враховував специфіку цих заощаджень. Неврахування специфіки заощаджень, в умовах недостатніх фінансових ресурсів для цих цілей, обмежень щодо розміру компенсаційних виплат по страхових внесках спричинило вкрай несправедливий розподіл коштів серед страхувальників та значне зменшення кількості компенсаційних виплат.

5. Кабінет Міністрів України не забезпечив своєчасне управління та витрачання бюджетних коштів на погашення знецінених страхових внесків. Зазначений процес супроводжувався порушенням чинного законодавства та здійснювався непропорційно.

Несвоєчасне перерахування бюджетних коштів до страхових організацій, а останніми - до страхувальників, у 2000 році позбавило можливості здійснити понад 30 тисяч компенсаційних виплат.

Тривале невикористання НАСК "Оранта" отриманих бюджетних коштів, отримання доходів від їх зберігання на банківських рахунках і використання їх на власні потреби було безпідставним і таким, що не ґрунтувалося на чинному законодавстві.

Відсутність контролю з боку НАСК "Оранта" за здійсненням компенсаційних платежів обласними дирекціями призвело до перевищення ними бюджетних асигнувань на ці цілі та безпідставного віднесення цих перевитрат, у сумі 0,2 млн. грн., на дебіторську заборгованість держави.

Всього в ході перевірки встановлено витрат з порушенням чинного законодавства на суму 0,23 млн. гривень.

6. Кабінет Міністрів України незадовільно здійснює політику щодо поліпшення стану виконання державних гарантій відновлення заощаджень громадян України, у тому числі страхових внесків як за рахунок збільшення бюджетних видатків та їх пропорційного розподілу, такі залучення до вирішення цієї соціальної проблеми позабюджетних коштів.

Незважаючи на суттєве збільшення у Державних бюджетах України на 2002-2003 роки видатків на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, через недосконалість чинного законодавства та необґрунтовані рішення Кабінет міністрів України жодної гривні із виплачених у цей час 1 млрд, грн. не було виділено на погашення знецінених страхових внесків.

Передбачені Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" можливості залучення для проведення компенсаційних виплат позабюджетних джерел їх фінансування, взагалі не використовувалися.

Замість спрямування нарахованих на державний пакет акцій в НАСК "Оранта" дивідендів на компенсацію знецінених страхових внесків, їх значна частка (понад 1 млн. грн.) використана на утримання надалі ліквідованої компанії "Держінвест України".

7. Процедура розподілу державного внутрішнього боргу колишнього СРСР в частині страхових внесків залишилася незавершеною, частка такої заборгованості, що належить Україні, не визначалася і, відповідно, документальне прийняття її на баланс України не здійснювалося.

8. Страхові резерви у сумі 2,6 млрд. рублів, що залишилися в Україні і не були своєчасно повернуті страхувальникам та витрачені на покриття дефіциту бюджету у зв'язку з лібералізацією цін, у складі державного внутрішнього боргу країни не обліковуються.

У зв'язку із неврегульованістю у чинному законодавстві порядку обліку заборгованості по страхових внесках вона не обліковується також і в НАСК "Оранта". Єдиним документальним підтвердженням заборгованості по страхових внесках є тільки особисті рахунки страхувальників (картки картотеки), що зберігаються у відділеннях страхових компаній.

9. Кабінет Міністрів України не забезпечив з 1994 року проведення щорічної інвентаризації залишків знецінених страхових внесків, сплачених страхувальниками та поміщених в установи колишнього Укрдержстраху (правонаступник - НАСК "Оранта"), а також не здійснював фінансування операцій, пов'язаних з організацією та проведенням компенсаційних виплат, у тому числі, на ведення та збереження картотеки страхових внесків із державного бюджету.

 

4. Резюме

 

Перевірка стану погашення заборгованості по знецінених страхових внесках громадян України, розміщених до 2 січня 1992 року в установах колишнього Держстраху СРСР, свідчать про порушення конституційних прав громадян державою щодо права власності на страхові внески та заощадження населення, незалежно від термінів його виникнення.

Якщо виходити із середньої тривалості життя громадян України, з урахуванням того, що з 1997 по 2003 рік погашення заборгованості по знецінених страхових внесках становило лише 0,06 відсотка від загальної суми заборгованості, то ситуація із захистом прав громадян в Україні, відверто кажучи, ганебна, і переважна більшість громадян літнього та значно молодшого віку, при таких темпах її погашення, взагалі не має ніякої можливості навіть у майбутньому отримати свої зароблені кошти.

Політика Уряду у цій сфері вкрай непослідовна. Так, 2,6 млрд. радянських рублів страхових резервів Укрдержстраху не знайшли документального відображення ні в активах, ні в розрахунках (дебіторській заборгованості) у бухгалтерських звітах колишнього Укрдержстраху та його правонаступниці - НАСК "Оранта", за період 1992-2002 років.

Зазначена проблема не була також урегульована окремою міждержавною угодою між правонаступником колишнього СРСР - Росією та Україною.

Ні реальні бюджетні ресурси, ні фінансові ресурси НАСК "Оранта" разом з недосконалою системою фінансування видатків з погашення заборгованості по знецінених страхових внесках та недосконалістю чинного законодавства у цій сфері не дозволяють забезпечити виконання державних гарантій їх компенсації громадянам за зобов'язаннями держави, оскільки протягом семи останніх років у державному бюджеті на це передбачалися кошти лише двічі - у 2000 та 2001 роках.

Ситуація, що склалася у цій сфері вимагає реальних кроків щодо вирішення цієї болючої для мільйонів громадян України проблеми, переважна більшість яких, поряд з цим, втратила ще й свої заощадження та інші кошти розміщені в цінних паперах тощо.

 

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України