01 липня 2022    
Пошук
Головна » Архів » Бюлетені » 2004 рік
06.07.2004

Про результати аналізу ефективності заходів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", щодо управління державним боргом


Київ 2004


Члени Колегії Рахункової палати України:

 

Симоненко В.К.

Голова Рахункової палати

Маліков В.В.

Перший заступник Голови Рахункової палати

Мельничук В.Г.

заступник Голови Рахункової палати

Хропатий Б.Ф.

Секретар Рахункової палати

Вітковська Л.В.

директор департаменту контролю видатків на державне управління

Головань М.М.

директор зведеного департаменту контролю та аналізу бюджетів України

Зіпір А.П.

директор департаменту контролю видатків на промисловість та енергетику

Іваненко Ю.В.

директор департаменту контролю державного боргу та діяльності банківських установ

Невідомий В.І.

директор департаменту контролю видатків на судову владу, оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави

Немировський В.Л.

директор департаменту контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів

Огородник В.С.

директор департаменту контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру

Пилипенко В.П.

директор департаменту контролю за дотриманням законодавства з питань бюджету

Тахтай В.Є.

директор департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах

Фліссак Я.А.

директор департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку

 

Про результати аналізу ефективності заходів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", щодо управління державним боргом / Підготовлено департаментом контролю державного боргу та діяльності банківських установ / - Київ: Рахункова палата України, 2004. - Випуск 11.

 

© Рахункова палата України.
Матеріал офіційний.
При використанні посилання на Рахункову палату обов'язкове.

 

 


ЗМІСТ

 

1. Вступ

2. Аналіз відповідності завдань з управління державним боргом, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", стратегії економічного розвитку та напрямам бюджетної і боргової політики

3. Аналіз фактичного стану виконання заходів щодо управління державним боргом

3.1.  Аналіз виконання заходів щодо управління державним боргом, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"

3.2.   Аналіз виконання заходів щодо управління державним боргом, передбачених Концепцією державної боргової політики на 2001-2004 роки та Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність"

4. Аналіз планування та перевірка витрачання Міністерством фінансів України коштів на управління державним боргом

Висновки

 

 

1. Вступ

Управління державним боргом, як правова та економічна категорія, чинним законодавством України не визначена.

На сьогодні в Україні існує значна кількість нормативно-правових актів, які частково регулюють порядок утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, проте вони не створюють цілісної системи, порядку, форм та методів ефективного управління державним боргом.

Характерними рисами загального масиву нормативно-правових актів, в яких знайшли відображення деякі питання управління державним боргом, є такі: розрізненість, суперечливість, неактуальність та недосконалість.

Єдиним документом, у якому дається визначення управлінню державним боргом , є наказ Міністерства фінансів України від 22 січня 2001 року № 42. Проте цей документ не набув сили нормативно-правового акту, оскільки він не проходив необхідної державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Цим наказом було визначено, що управління державним боргом - це виконання заходів щодо досягнення економії коштів державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу України та поліпшення його структури (включаючи дострокове погашення боргових зобов'язань держав, зменшення ризиків, пов'язаних із борговим навантаженням тощо); проведення заходів з інформаційної та рейтингової підтримки залучення коштів на ринках капіталу; оплата дорадчих послуг з питань управління державним боргом, у тому числі, управління ризиками, випуску та обігу похідних інструментів, впровадження сучасних засобів обробки інформації та зв'язку, створення інформаційно-аналітичної системи управління державним боргом.

Натомість міжнародні та національні наукові дослідження визначають управління державним боргом як комплекс заходів, важелів і шляхів контролю та регулювання державного боргу (внутрішнього і зовнішнього) з метою пошуку надійних джерел його фінансування, а також зменшення і нейтралізації негативних наслідків. Основними напрямами управління державним боргом є: пошук надійних джерел для виплати боргу та раціональне використання зовнішніх запозичень. (Економічна енциклопедія, стор. 738-739).

За визначенням експертів Світового банку ефективне управління державним боргом включає в себе три специфічні взаємопов'язані процеси: вибір придатного виду фінансування, рішення про розміри запозичень і ведення повної та своєчасної звітності про існуючий борг держави.

Таким чином, Міністерство фінансів України при визначенні заходів з управління державним боргом звузило це поняття і залишило поза увагою такі складові управління як вибір джерела фінансування та встановлення його розмірів, раціональне й ефективне використання запозичень, запровадження своєчасної і повної звітності про держаний борг тощо.

Невиправдано значну увагу Міністерство фінансів України приділяє залученню до процесу управління державним боргом іноземних консультаційних і дорадчих фірм та оплаті їх послуг.

Причинами цього є те, що до цього часу в Україні не прийнято спеціальних законів про державний борг та засади управління державним боргом. В результаті, гальмується процес систематизації нормативно-правового середовища засад управління державним боргом, що негативно позначається на реалізації основних напрямів боргової політики.

 

2. Аналіз відповідності завдань з управління державним боргом, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", стратегії економічного розвитку та напрямам бюджетної і боргової політики

Основні напрями боргової політики, у тому числі на 2003 рік, були сформульовані у концептуальних та програмних документах Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Так, у Посланні Президента "Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" визначено, що невідкладними заходами вирішення даного питання є:

  • продовження у 2000-2001 р.р. співпраці з МВФ за програмою розширеного фінансування, а також із Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку. Забезпечення повної прозорості відносин України з міжнародними фінансовими інституціями;

  • законодавча заборона використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат, відмова держави від отримання дорогих короткотермінових кредитів;

  • досягнення домовленості між Урядом і Національним банком щодо перегляду на довгостроковий період умов обслуговування і погашення короткострокових ОВДП, що утримуються НБУ;

  • визначення та реалізація процедур непрямого обміну державних активів на зовнішні боргові зобов'язання;

  • анулювання виданих у 1999 р. гарантій Уряду, під які не отримано кредити або матеріальні цінності. Створення жорсткого режиму забезпечення відшкодування суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед державою, які виникли у зв'язку з виконанням державних гарантійних платежів.

Для цього необхідно: прирівняти зазначені боргові зобов'язання до податкової заборгованості із задіянням відповідних важелів їх стягнення; конвертувати зазначені зобов'язання в іноземну валюту за курсом на дату виконання зобов'язання; ввести відсотки за надання урядових гарантій;

  • перехід на внутрішні запозичення в іноземній валюті у населення (на пред'явника) та у юридичних осіб через їх оформлення надійними цінними паперами. Розміщення зазначених запозичень має здійснюватися на основі рішення Верховної Ради України;

  • забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом, утвердження механізмів, які унеможливлювали б її криміналізацію.

У Посланні Президента "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" зазначено, що вирішального значення набуває дотримання принципу бездефіцитності державного бюджету, необхідність вироблення узгодженої стратегії держави в питаннях зовнішніх запозичень. Необхідність законодавчої заборони використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат. Перебудова відносин з Міжнародним валютним фондом, обмеження їх лише консультативними угодами.

У цьому Посланні знову наголошено на важливості забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом, утвердження механізмів, які б унеможливлювали її криміналізацію.

Постановою Верховної Ради України від 4 липня 2002 року № 32-ІV "Про основні напрями бюджетної політики на 2003" встановлено, що пріоритетними напрямами бюджетної політики на 2003 рік, поряд з іншими, є забезпечення безумовної збалансованості бюджету, послаблення боргового навантаження на державні фінанси та недопущення збільшення, порівняно з 2002 роком, обсягу державного боргу в абсолютній величині.

Питання боргової політики знайшли відображення і в рішеннях Уряду України. Так, Концепцією державної боргової політики на 2001-2004 роки, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2000 № 1483 затверджено завдання державної боргової політики на 2001-2004 роки, зокрема:

  • забезпечення достатнього фінансування потреб держави шляхом визначення оптимальних джерел фінансування;

  • запобігання подальшому збільшенню зовнішнього боргу та зменшення боргового навантаження, оптимізація структури державного боргу;

  • створення ефективної системи управління державним боргом.

Метою цієї Концепції є недопущення безконтрольного збільшення державного боргу і забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади, установ та організацій.

Реалізація завдань цієї Концепції забезпечується:

а) здійсненням заходів щодо забезпечення достатнього фінансування потреб держави шляхом визначення оптимальних джерел фінансування на 2001-2004 роки, які включають:

продовження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями з метою отримання зовнішнього фінансування та проведення реструктуризації боргу перед Паризьким клубом кредиторів;

створення умов для виходу України на зовнішні ринки капіталу з метою здійснення довготермінових запозичень;

організацію роботи, яка спрямована на розвиток внутрішнього ринку капіталу та поступову заміну зовнішнього запозичення внутрішнім;

вирішення питань приватизації майна державних підприємств, у тому числі, із залученням іноземного капіталу, у комплексі з розв'язанням проблеми боргів держави;

б) здійсненням заходів щодо запобігання подальшому збільшенню зовнішнього боргу та зменшення боргового навантаження, які включають:

принцип бездефіцитного бюджету у період до 2004 року. Відсутність дефіциту бюджету означає, що запозичення здійснюються у розмірах, які не перевищують погашення основної суми боргу у відповідному році;

відмовлення від надання державних гарантій за позиками, що надаються шляхом фінансування закупівлі іноземних товарів, за винятком пільгових позик від міжнародних фінансових організацій; активізацію роботу з відшкодування витрат державного бюджету, які виникли внаслідок виконання гарантійних та боргових зобов'язань держави за кредитами, у тому числі, іноземними;

забезпечення прозорості механізмів державного запозичення і обслуговування державного боргу, відображення у державному бюджеті всіх операцій фіскального характеру, що пов'язані із зміною обсягу державного боргу;

відмовлення від залучення короткострокових зовнішніх кредитів для недопущення збільшення їх частки у загальному обсязі державного боргу;

вжиття заходів з удосконалення структури торговельного та платіжного балансу для зменшення додаткової потреби у зовнішньому фінансуванні;

в) здійсненням заходів щодо створення ефективної системи управління державним боргом шляхом:

сприяння прийняттю Верховною Радою України Закону України "Про державний борг України";

створення Фонду управління державним боргом;

удосконалення нормативно-правової бази в сфері боргової політики та організаційної системи управління державним боргом, зокрема, шляхом реґламентації спеціальним законодавчим актом фінансових зобов'язань, які виникли внаслідок надходження в Україну кредитів Міжнародного валютного фонду, та компетенції центральних органів виконавчої влади і Національного банку України в процесі повернення коштів фінансової допомоги Міжнародному валютному фонду згідно з домовленостями про кредитування.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність", що була схвалена постановою Верховної Ради України від 17.04.2003 №729-ІV, визначалися наступні заходи, які необхідно вжити Уряду у сфері боргової політики:

  • оптимізація структури державного боргу, утримання обсягу державного боргу та пов'язаних з ним платежів в економічно безпечних межах, мінімізація витрат на обслуговування державного боргу, здійснення поступового переходу від зовнішніх запозичень до внутрішніх для убезпечення економіки від впливу зовнішніх чинників;

  • безумовне і своєчасне обслуговування зовнішніх та внутрішніх державних боргових зобов'язань;

  • розвиток внутрішнього ринку державних середньо- та довгострокових боргових зобов'язань, створення та використання широкого спектра привабливих, доступних і надійних для всіх інвесторів боргових фінансових інструментів;

  • підвищення ефективності використання кредитів міжнародних фінансових організацій та інституційної розбудови співробітництва з ними.

Програмою визначалося, що Уряд продовжуватиме здійснювати виважену політику щодо надання державних гарантій суб'єктам підприємницької діяльності - кредитопозичальникам відповідно до законодавства.

Таким чином, для всіх наведених вище концептуальних та програмних документів характерним є орієнтація на проведення такої боргової політики, яка б забезпечувала бездефіцитність державного бюджету, недопущення зростання державного боргу, переорієнтацію із зовнішніх запозичень на внутрішні, послаблення боргового навантаження на державні фінанси.

Проте ці основні принципи боргової політики не знайшли свого відображення у Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

Навпаки, у цьому Законі, розробленому Кабінетом Міністрів України, прийнятому Верховною Радою України та підписаному Президентом України, були закладені інші завдання і цілі боргової політики.

Так, Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" був прийнятий з дефіцитом у сумі 2 млрд.34,9 млн. грн., який протягом року було збільшено до 2 млрд. 634,9 млн. гривень.

Вже на стадії формування та затвердження державного бюджету на 2003 рік Уряд та Міністерство фінансів України передбачали зростання загального обсягу державного боргу.

Так, встановлений Законом на 31 грудня 2003 року загальний граничний розмір державного боргу було збільшено, у порівнянні з відповідним показником на 31 грудня 2002 року, майже на 2,5 млрд. гривень. При цьому граничний розмір державного внутрішнього боргу зменшено на 667,2 млн. грн., а граничний розмір державного зовнішнього боргу збільшено на 3 млрд. 262,7 млн. гривень.

По суті, це означало орієнтацію, переважно, на зовнішні запозичення та подальше зростання зовнішньої складової державного боргу.

У липні 2003 року до статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" були внесені зміни, відповідно до яких граничний розмір державного зовнішнього боргу було ще збільшено з 8 млрд. 588,5 млн. дол. США до 8 млрд. 700,97 млн. дол. США.

Таким чином, встановлений на 31 грудня 2003 року загальний граничний розмір державного боргу, з внесеними змінами, було збільшено, у порівнянні з відповідним показником на 31 грудня 2002 року, на 3,2 млрд. гривень.

Аналіз планових показників залучення коштів до державного бюджету та здійснення витрат з погашення державного боргу показує, що передбачалося залучити кредитних ресурсів більше, ніж було потрібно для погашення державного боргу на суму 408,2 млн. гривень.

Після змін, внесених до Закону про Державний бюджет України у липні 2003 року, надходження кредитних зовнішніх ресурсів було збільшено ще на 600 млн. грн., а різниця між залученням коштів та погашенням державного боргу зросла до 1 млрд. 8,2 млн. гривень.

Також, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" передбачалося значне зростання витрат на обслуговування та погашення державного боргу у порівнянні з плановими їх показниками у 2002 році.

Так, протягом 2003 року передбачалося здійснити витрат з погашення та обслуговування державного боргу на суму 11 млрд. 42 млн. грн., що на 434,2 млн. грн. більше, ніж за планом у 2002 році. При цьому планові витрати з погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу у 2003 році перевищували аналогічні витрати 2002 року на 1 млрд. 64,7 млн. гривень.

Передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" витрати з погашення і обслуговування державного боргу перевищували 20 відс. загального обсягу доходів державного бюджету.

Таким чином, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" передбачалися дефіцитність державного бюджету і, відповідно, зростання абсолютного розміру державного боргу, орієнтація переважно на зовнішні запозичення і відповідне зростання економічної залежності від зовнішніх кредиторів, посилення боргового навантаження на державні фінанси.

Саме за такою тактикою, що суперечила стратегічним напрямам боргової політики, і реалізовувалися у 2003 році боргові операції.

 

3. Аналіз фактичного стану виконання заходів щодо управління державним боргом

3.1. Аналіз виконання заходів щодо управління державним боргом, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"

Безпосередньо Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" заходи щодо управління державним боргом визначено у статтях 11, 12, 13, 14, 16, 17, 19 та 22.

У ході проведеного аналізу встановлено наступний стан їх виконання.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" встановлено на 31 грудня 2003 року граничний розмір державного внутрішнього боргу України в сумі 14 млрд. 931 млн. 91 тис. грн. та в сумі 1 млрд. 317 млн. 121,1 тис. дол. США, граничний розмір державного зовнішнього боргу України - в сумі, еквівалентній 8 млрд. 700 млн. 974,8 тис. дол. США.

За поданням Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України у законах України про державний бюджет граничний розмір державного боргу встановлюється тільки для частки державного боргу, яка визначається Міністерством фінансів України як прямий державний борг. При цьому не береться до уваги та частка боргу, що визначається Мінфіном як гарантований державний борг і питома вага якого у загальному державному борзі складає майже 15 відсотків.

Причиною цього є законодавча невизначеність структури державного боргу та методологічних засад його обліку і звітності.

В результаті здійснених протягом 2003 року запозичень та виконання боргових зобов'язань обсяг державного внутрішнього боргу (прямого) станом на 31 грудня 2003 року дорівнював 13 млрд. 501 млн. 551 тис. грн. та 1 млрд. 317 млн. 121,1 тис. дол. США, а зовнішнього державного боргу (прямого) 8 млрд. 554 млн. 769,63 тис. дол. США і не перевищував граничного розміру державного внутрішнього та державного зовнішнього боргу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", з урахуванням внесених змін у бік його збільшення.

Фактичний розмір прямого (визначення Міністерства фінансів України) державного боргу станом на 31 грудня 2003 року становив 66 млрд. 133,5 млн. грн. і збільшився протягом року на 1 млрд. 664,7 млн. гривень. При цьому внутрішній державний борг зменшився на 862,3 млн. грн., а зовнішній збільшився на 2 млрд. 527,1 млн. гривень.

Причинами зростання державного боргу стало зростання його частки (ОЗДП, які деноміновані в євро), через девальвацію гривні до євро (з 5,5329 до 6,6622 або на 20відс.) та перевищення здійснених запозичень для фінансування державного бюджету над витратами з погашення державного боргу.

Так, протягом 2003 року надійшло до державного бюджету кредитних ресурсів у сумі 7 млрд. 135,7 млн. грн., а здійснено безпосереднє погашення державного боргу на суму 6 млрд. 829,9 млн. грн., перевищення запозичень над погашенням складає 305,8 млн. гривень.

Довідково:

з метою порівнянності цих показників витрати з погашення державного боргу 7 млрд. 356,7 млн. грн. скориговані (зменшені) на 526,8 млн. грн. на вартість боргових операцій, здійснених шляхом взаємозаліку та векселями і для яких не використовувалися запозичення (проведення взаємозаліку з Російською Федерацією - 521,5 млн. грн. та 5,3 млн. грн. - різниця між оплатою векселів, пред'явлених БА "Інтербудмонтаж" і ДП "Укроборонсервіс" (193,3 млн. грн.) та погашенням боргу перед Туркменистаном (188,0 млн. гривень).

Незважаючи на те, що державний борг у 2003 році збільшився на 1 млрд. 664,7 млн. грн., він виявився меншим, ніж встановлений загальний його граничний розмір, на 2 млрд.208,9 млн. гривень.

Це свідчить про застосування Міністерством фінансів України недосконалої методології при обчисленні граничних розмірів державного боргу.

 

Статтею 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" встановлено, що державні внутрішні й зовнішні запозичення здійснюються в межах загального обсягу встановлених граничних розмірів державного внутрішнього боргу України та державного зовнішнього боргу України. У разі надходження коштів із внутрішніх (зовнішніх) джерел державного запозичення певного типу у неповному обсязі, допускається зменшення (збільшення) надходжень коштів із зовнішніх (внутрішніх) джерел іншого типу з відповідним перевищенням граничного розміру державного зовнішнього (внутрішнього) боргу України за рахунок перевищення відповідних обсягів запозичень з обов'язковим інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Проведеним аналізом встановлено, що державні внутрішні та зовнішні запозичення у 2003 році здійснено в межах загального обсягу встановлених граничних розмірів державного внутрішнього та державного зовнішнього боргу.

У той же час, аналіз фактичних даних, наведених у таблиці 1, щодо здійснених запозичень, свідчить про їх суттєве відхилення від планових показників, передбачених Державним бюджетом України на 2003 рік.

Дані про здійснення відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" запозичення

Показники Затверджено Верховною Радою України Виконано
26.12.02 09.07.03
Внутрішні запозичення

у т.ч.
1784,2 1784,2 1215,9
  • середньострокові зобов.

  • короткострокові зобов.

486,4

1297,8

486,4

1297,8

659,4

556,5
Зовнішні запозичення 6698,4 7298,4 5919,8
  • довгострокові зобов.
6698,4 7298,4 5919,8
Всього: 8482,6 9082,6 7135,7

 

Таким чином, Міністерством фінансів України отримано шляхом запозичення на внутрішньому та зовнішньому ринках коштів на суму 7 млрд. 135,7 млн. грн., що значно менше, ніж передбачалося Державним бюджетом України.

При цьому, незважаючи на збільшення у липні 2003 року за пропозицією Міністерства їх планового розміру на 600 млн. грн., фактично їх надійшло на 1 млрд.346,9 млн. грн. менше навіть проти попереднього розміру.

Аналіз напрямів використання джерел фінансування державного бюджету, які разом з надходженнями від приватизації державного майна (2 млрд. 174,1 млн. грн.) становили понад 9,6 млрд. грн., свідчить про недоцільність здійснення навіть у таких, значно менших проти плану на 1,6 млрд. грн. розмірах запозичень і, в першу чергу, зовнішніх, у зв'язку з їх неповним використанням.

Так, фактично у 2003 році на фінансування дефіциту державного бюджету та погашення державного боргу використано 8 млрд.674,3 млн. грн., що менше фактичних надходжень для цих цілей на 1 млрд.8,7 млн. грн., у зв'язку з чим ці невикористані кошти збільшили перехідні залишки бюджетних коштів, які зросли на кінець року до 2,2 млрд. гривень.

У залишках невикористаних коштів зовнішні запозичення складають 326 млн. дол. США, протягом року вони зросли на 114 млн. дол. США.

У складі запозичень для фінансування державного бюджету у 2003 році планувалося здійснення державних запозичень для фінансування проектів розвитку у сумі 1млрд. 511,6 млн. грн., у тому числі внутрішніх - 81,2 млн. грн. та зовнішніх - 1 млрд. 430,4 млн. гривень.

Фактично, цих запозичень було здійснено у сумі 265 млн. грн., що становить тільки 17,5 відс. планових передбачень.

Від розміщення середньострокових облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) надійшло коштів у сумі 77,8 млн. грн., які використано на створення потужностей з переробки брухту та відходів дорогоцінних металів.

Для фінансування проектів розвитку із зовнішніх джерел було запозичено 35,2 млн. дол. США (187,2 млн. грн.), що становить лише 13,5 відс. запланованих обсягів.

За рахунок зовнішніх надходжень планувалося фінансування 18 проектів розвитку.

Фактично з цих 18 проектів у 2003 році здійснювалася реалізація 10. По 5 проектах (Експериментальний проект фінансування розвитку села, проект реєстрації прав власності, проект "Україна - розвиток через Інтернет", проект реформування державної статистики, проект "Фонд кредитування муніципального розвитку", проект добудови енергоблоків № 2 Хмельницької та № 4 Рівненської атомних електростанцій) не була завершена навіть підготовча робота. Проект розширення теплопостачання м. Севастополь було анульовано через відмову Севастопольської міської державної адміністрації брати кредит на умовах повернення, а проект контролю за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні не реалізовувався внаслідок ратифікації його Верховною Радою України у кінці року (18.11.2003).

Значне недовиконання запланованих показників внутрішніх запозичень та орієнтація Міністерства фінансів України, переважно, на зовнішні ринки комерційних запозичень, має негативні наслідки для державних фінансів у 2003 році і закладає основу їх консервації на перспективу.

Так, на кінець 2003 року погіршилася структура державного боргу у бік зростання зовнішньої його складової, яка зросла на 1,7 відс. і досягла 73,5 відсотка.

Така ситуація призводить до збільшення відтоку за кордон державних фінансів через експорт процентів за зовнішніми боргами.

У 2003 році видатки з обслуговування зовнішнього державного боргу становили 2,3 млрд. грн. і перевищили видатки з обслуговування внутрішнього державного боргу більше, ніж у 8 разів (279 млн. гривень).

Переважна орієнтація Міністерства фінансів на зовнішні комерційні запозичення, незважаючи на суттєве зменшення у 2003 році, у порівнянні з 2002 роком, їх вартості (з 10,843 відс. до 7,65 відс.) призводить до подорожчання зовнішнього державного боргу.

Так, питома вага найдешевшого зовнішнього боргу перед міжнародними фінансовими організаціями зменшилася з 32,4 відс. до 31,6 відс., перед закордонними органами управління з 21,4 відс. до 20 відс., а найдорожчого - за облігаціями зовнішньої державної позики, навпаки, зросла з 17,7 відс. до 21,6 відс. (на 3,3 млрд. гривень). Дані щодо умов здійснення зовнішніх запозичень наведені у табл. 2.

Порівняльна таблиця основних умов здійснених зовнішніх запозичень (з урахуванням реструктуризації)

Показники Позики міжнародних фінансових організації Позики закордонних органів управління Комерційні позики

(ОЗДП)
Вартість обслуговування менше 3 відс. 3,7-5,8 відс. 7,65-11 відс.
Термін надання (років) 17-20 12 7-10
Пільговий період повернення (років) 3-5 3 Немає

 

Оскільки у 2003 році недоотримані позичкові кошти в рамках Другої системної позики МБРР у сумі 175 млн. дол. США (планувалося отримати 250 млн. дол. США, фактично отримано - 75 млн. дол. США), були практично компенсовані дорожчими більш ніж у два рази зовнішніми комерційними запозиченнями - це закладає підґрунтя для майбутнього збільшення видатків бюджетних коштів, пов'язаних з їх обслуговуванням.

Головною причиною такого стану із запозиченнями є недосконалість чинного законодавства щодо їх регулювання.

Так, законами про Державний бюджет України розміри запозичень обмежуються не потребою погашення державного боргу, а граничними розмірами державного боргу, при цьому Додатком № 2 до Закону України про Державний бюджет України визначається інша сума запозичень, необхідних для фінансування бюджету.

Також у законах про державний бюджет не реалізується норма Бюджетного кодексу України, стаття 16, щодо визначення не тільки межі з державних запозичень, а й умов їх запозичень. Ця норма може бути реалізована шляхом затвердження річних Програм державних запозичень у складі Державного бюджету України.

 

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" встановлено, що у 2003 році надання державних гарантій, гарантій Ради міністрів Автономної Республіки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування, крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету за погодженням з Верховною Радою України, не здійснюється.

Суб'єкти підприємницької діяльності - позичальники іноземних кредитів щодо яких прийняте рішення про надання державних гарантій, при отриманні таких гарантій зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, фінансові показники яких відповідають вимогам, визначеним Національним банком України, та сплачують до Державного бюджету України плату за їх отримання, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перевіркою встановлено, що протягом 2003 року з метою утримання державного боргу в економічно безпечних межах надання державних гарантій, крім гарантій за кредитами, які надавалися міжнародними фінансовими організаціями, не здійснювалося.

Слід зазначити, що чинним законодавством передбачено право надання гарантій Раді міністрів Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, але не визначено механізму державного фінансового контролю за дотриманням чинного законодавства при отриманні цими органами позик та ефективністю їх використання.

Наприклад, у 2003 році тільки Київська міська рада здійснила під гарантії місцевого бюджету зовнішні запозичення на 150 млн. дол. США, внутрішні - на суму 150 млн. грн., шляхом випуску цінних паперів, проте чинним законодавством не передбачений державний фінансовий контроль використання цих коштів.

 

Статтею 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Міністерству фінансів України надано право, з метою економії бюджетних коштів, здійснювати операції з державним боргом України та зобов'язано, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, розробити організаційно-правові засади проведення таких операцій та напрямів використання їх результатів.

На виконання цієї статті лише 7 жовтня 2003 року наказом Міністерства фінансів України № 569 (погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету і зареєстровано в Мін'юсті 22.10.03 за № 961/8282) затверджено організаційно-правові засади здійснення операцій з державним боргом та напрямів використання їх результатів у 2003 році, якими визначено основні положення при проведенні операцій з державним боргом.

Операції з державним боргом - це дії Міністерства фінансів від імені України, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини, пов'язані з державним боргом.

До дій Міністерства фінансів відносяться операції з дострокового викупу облігацій внутрішньої державної позики та операції депонування коштів на рахунках.

Критерієм ефективності операцій з державним боргом є досягнення економії коштів державного бюджету.

У той же час, операції з дострокового викупу облігацій внутрішньої державної позики та депонування коштів на рахунках Міністерством фінансів України не проводилися, оскільки організаційно-правові засади здійснення операцій з державним боргом були затверджені за два місяці до кінця 2003 року, через запізніле погодження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Таким чином, незважаючи на наявність реальної можливості здійснення операцій з дострокового викупу облігацій державних позик у зв'язку із значною економією коштів на витрати з обслуговування і погашення державного боргу, яка становила понад 1,4 млрд. грн., вона, через організаційні недоліки, не була реалізована.

 

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Міністерству фінансів України у 2003 році було надано право реструктурувати прострочену заборгованість станом на 1 січня 2003 року перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками шляхом укладання з юридичними особами-позичальниками відповідних угод у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови укладення угод про реструктурування простроченої заборгованості юридичних осіб за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1070 (через 6,5 місяців після початку бюджетного року).

Всього протягом 2003 року було подано підприємствами-боржниками 9 заяв про реструктурування простроченої заборгованості.

Станом на 31 грудня 2003 року угоди про реструктурування простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, укладено з ВАТ "Текстерно" (814 тис.802,40 дол. США), ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (542 млн. 950 тис. 960 ієн), ВАТ "Нотекс" (550 тис 684,47 євро) та частини заборгованості Української аграрної біржі (22 млн. 92 тис. 528,16 дол. США), всього на загальну суму еквівалентну 28,7 млн. дол. США.

З метою додаткового забезпечення виконання зобов'язань з погашення заборгованості Української аграрної біржі до укладення угод про реструктурування було залучено 50 підприємств виробників сільськогосподарської продукції - одержувачів техніки, яка закуплена за рахунок гарантованих державою кредитів, в якості третьої сторони-поручителя за зобов'язаннями біржі, які солідарно з біржею несуть відповідальність за виконання зобов'язань за угодами. Укладення таких угод дозволяє забезпечити звернення стягнення заборгованості безпосередньо з отримувачів сільськогосподарської техніки.

Фактично цим рішенням було реалізовано пропозиції Рахункової палати, внесені ще у 1999 році, які знайшли відображення у постанові Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 500.

Отже, для розробки та затвердження порядку та умов реструктурування простроченої заборгованості станом на 1 січня 2003 року перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, Мінфіну знадобилося більше, ніж півроку.

Зазначені організаційно-управлінські недоліки мали вплив на те, що до процедури реструктуризації із 58 боржників було залучено тільки 9, з яких укладено угоди - з 4, а набула чинності у 2003 році лише 1 угода.

Реструктуризацією охоплено тільки 1,6 відс. простроченої заборгованості, у той же час, витрати Державного бюджету України на виконання гарантійних зобов'язань за іноземними кредитами у 2003 році склали 114,6 млн. дол. США, у тому числі видатки з обслуговування - 9,8 млн. дол. США.

Незважаючи на такі, дуже повільні, темпи реалізації повноважень щодо реструктурування простроченої заборгованості, їх потенційна ефективність підтверджується достроковими платежами до державного бюджету, здійсненими вже у 2003 році в сумі 0,4 млн. гривень.

 

Статтею 17 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Міністерству фінансів України надано право здійснювати у 2003 році на відкритих аукціонах продаж права вимоги за простроченою більше ніж три роки заборгованістю перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Підготовлений Міністерством фінансів України проект протягом року на засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не розглядався і залишився непогодженим.

За прогнозами Міністерства фінансів України реалізація цих заходів мала забезпечити надходження до Державного бюджету України коштів у сумі від 100 до 160 млн. гривень.

 

Статтею 19 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Міністерству фінансів України дозволено зарахувати вартість сільськогосподарської продукції, поставленої до державного резерву, державних ресурсів у 1993-2002 роках за цінами та на умовах, встановлених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, в погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, у тому числі для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 16.05.2003 за № 735 "Про затвердження Порядку зарахування вартості поставленої сільськогосподарської продукції в рахунок погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії".

Відповідно до Порядку зменшена прострочена заборгованість на загальну суму 28 млн. 851 тис. 101,48 дол. США, у тому числі: Українській аграрній біржі (9 млн.175 тис.210,16 дол. США), корпорації "Украгропромбіржа" (17 млн. 315 тис.82,42 дол. США) та концерну "Украгротехсервіс" (2 млн. 360 тис. 808,9 дол. США).

Оскільки ДАК "Хліб України" відмовилася погодити реєстри зведених актів передачі-приймання сільгосппродукції до державних ресурсів (підтвердження, що в 1997-1998 роках надійшла сільгосппродукція на суму 3 млн. 514,7 тис. дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії), зменшення простроченої заборгованості не проведено і, відповідно, стаття 19 Закону реалізована не в повному обсязі.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" органам державної податкової служби України надано право стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Кабінетом Міністрів України лише було прийнято постанову (31.03.2003 № 414) щодо порядку зарахування до державного бюджету коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва.

Порядок погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками, у зв'язку з розбіжностями між Міністерством фінансів України та Державною податковою адміністрацією України щодо визначення органів стягнення, не затверджено.

До того ж, на відміну від попередніх років, Кабінетом Міністрів України вперше не затверджувався графік відшкодування підприємствами-боржниками витрат державного бюджету, що виникли внаслідок виконання державою кредитних і гарантійних зобов'язань за іноземними кредитами, залученими державою або під державні гарантії.

Аналіз свідчить, що останнім часом робота щодо стягнення з боржників простроченої заборгованості за кредитами, наданими під державні гарантії, активізувалася і стала більш результативною.

На це вплинуло законодавче визначення з 2003 року органом стягнення цієї заборгованості Державну податкову службу України.

Так, якщо у 2000 році було відшкодовано державному бюджету 106,5 млн. грн., то у 2001 році вже 180,4 млн. грн., у 2002 - 214,9 млн. грн., а за 2003 рік - 423,4 млн. грн., що у чотири рази більше, ніж за 2000 рік та у два рази більше, ніж за 2002 рік.

Відшкодування здійснювалося у негрошовій формі:

  • шляхом проведення розрахунків по постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1270 "Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом" у сумі 236,81 млн. грн.;

  • шляхом проведення розрахунків по постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 414 "Про порядок зарахування коштів до державного бюджету у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва" у сумі 13,83 млн. грн.;

  • у грошовій формі - у сумі 172,81 млн. грн. (корпорація "Украгропромбіржа", "Новокриворізький державний ГЗК", АТ "Агросоюз", корпорація "Агродон", Українська аграрна біржа, концерн "Украгротехсервіс").

Крім того, органами Державної податкової служби подано в господарські суди 33 позовні заяви про звернення стягнення заборгованості на майно боржників, з яких станом на 01.01.2004 вже задоволено 8 позовів.

На 29 суб'єктів підприємницької діяльності до господарських судів подані заяви про визнання їх банкрутами, і вже банкрутами визнані 12 боржників. Ліквідовано у зв'язку з банкрутством (загальна сума боргу - 114,2 млн. грн.) 4 підприємства.

Аналіз даних Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та ВАТ "Державного експортно-імпортного банку України" свідчить, що дані про кількість підприємств-боржників перед Державним бюджетом України за одержаними гарантованими іноземними кредитами, суми простроченої заборгованості та розміри відшкодування, не збігаються.

Так, за даними Міністерства фінансів України обліковується 60 підприємств-боржників з загальною сумою простроченої заборгованості 1 млрд. 753 млн. дол. США та з сумою відшкодування 427,2 млн. гривень.

За даними Державної податкової адміністрації обліковується 58 підприємств-боржників з загальною сумою простроченої заборгованості 1 млрд. 753 млн. дол. США (суму заборгованості Державна податкова адміністрація використовує за даними Міністерства фінансів України) та з сумою відшкодування 423,4 млн. гривень.

За даними ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", включаючи ВАТ "Оріана" та ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез", обліковується 54 підприємства-боржники з загальною сумою простроченої заборгованості 1 млрд. 772,8 млн. дол. США та з сумою відшкодування 86,8 млн. дол. США або 462,8 млн. гривень.

Таким чином, протягом 2003 року Міністерством фінансів України було виконано норми статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" щодо додержання граничних розмірів прямого державного боргу, статті 12 стосовно здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, у межах загального обсягу встановлених граничних розмірів державного внутрішнього та державного зовнішнього боргу, і статті 13 щодо утримання від надання державних гарантій, встановлених цим Законом.

Високі темпи розвитку економіки та зростання доходів Державного бюджету України мали позитивний вплив на динаміку показників, що характеризують стан державного боргу. Державний борг у відношенні до ВВП на кінець 2003 року становив близько 30 відс. його обсягу або у два рази нижче від встановленого у Бюджетному кодексі граничного розміру - 60 відсотків.

Зменшилися і є далекими від критичних показників розмір витрат з обслуговування і погашення державного боргу до доходів державного бюджету (18 відс. при загальноприйнятому у світовій практиці критичному розмірі 40 відс.) та видатки з обслуговування державного боргу до надходжень від експорту товарів та послуг (9 відс. при критичних не більше 18 відсотків).

Так, витрати з обслуговування і погашення державного боргу до доходів державного бюджету за 2003 рік склали 18 відс., а видатки з обслуговування державного боргу до надходжень від експорту товарів та послуг - 9 відсотків.

Решту заходів щодо управління державним боргом було реалізовано частково або зовсім не реалізовано.

Зокрема, повноваження щодо дострокового викупу облігацій державних позик та депонування коштів, надані Міністерству фінансів України статтею 14 Закону, у 2003 році не реалізовувалися, такі операції не здійснювалися, а розпочата в цьому напрямі робота завершилася лише розробленням та затвердженням у жовтні 2003 року Організаційно-правових засад операцій з облігаціями тільки внутрішньої державної позики.

До реструктуризації простроченої заборгованості станом на 01.01.2003 перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, згідно з статтею 16, протягом року було залучено лише 9 із 58 боржників, а фактично охоплено цим заходом лише 4 боржники та 1,6 відс. простроченої заборгованості.

Через неузгодження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету розробленого порядку залишилося нереалізованим право Міністерства фінансів України здійснювати у 2003 році на відкритих аукціонах продаж права вимоги за простроченою більше ніж три роки заборгованістю перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі шляхом оформлення цієї заборгованості простими векселями на ім'я Міністерства фінансів України, що було передбачено статтею 17 Закону України про державний бюджет на 2003 рік.

Через відмову ДАК "Хліб України" погодити реєстри зведених актів передачі-приймання сільгосппродукції до державних ресурсів, які підтверджують, що в 1997-1998 роках до державних ресурсів надійшла сільгосппродукція в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії на суму 3 млн. 514,7 тис. дол. США, стаття 19 Закону в повному обсязі не реалізована.

Протягом останніх років робота щодо стягнення з боржників простроченої заборгованості за кредитами, наданими під державні гарантії, активізувалася і стала більш результативною, сума витрат, що була відшкодована державному бюджету за кредитами, отриманими підприємствами - позичальниками під державні гарантії у 2003 році, збільшилася проти 2002 року у два рази.

Проте прострочена заборгованість перед державним бюджетом, яка виникла внаслідок невиконання суб'єктами господарювання зобов'язань за іноземними кредитами, продовжує зростати, зокрема, у 2003 році вона збільшилася ще на 235 млн. дол. США або 1,2 млрд. грн. і досягла 1,75 млрд. дол. США, що дорівнює 9,3 млрд. гривень.

3.2. Аналіз виконання заходів щодо управління державним боргом, передбачених Концепцією державної боргової політики на 2001-2004 роки та Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність"

В результаті аналізу заходів, здійснених Міністерством фінансів України в процесі реалізації напрямів державної боргової політики, встановлено, що в рамках Концепції державної боргової політики на 2001-2004 роки та Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність" відновлено отримання Програмної системної позики від Міжнародного банку реконструкції і розвитку, здійснено реструктуризацію заборгованості членам Паризького клубу кредиторів, позитивно розвивається вихід України на зовнішні ринки капіталу, проте більшість визначених заходів залишилося нереалізованими.

  1. Загальний обсяг державного боргу зріс протягом 2003 року на 1797,3 млн. грн. (339,5 млн. дол. США), при цьому загальний обсяг зовнішнього державного боргу зріс на 2 млрд. 659,6 млн. грн. (500,6 млн. дол. США).

  2. Внутрішній ринок капіталу розвивається вкрай низькими темпами, обсяг залучень зовнішніх кредитних ресурсів у 2003 році майже у п'ять разів перевищував обсяг залучень внутрішніх кредитних ресурсів.

    Питома вага внутрішнього державного боргу в загальному його обсязі становила на кінець 2003 року 26,5 відс., а зовнішнього - 73,5 відс. проти відповідних показників на початок 2003 року 28,2 відс. та 71,8 відсотка.

  3. Затверджено граничний розмір дефіциту державного бюджету у сумі 2 млрд. 634 млн. 925,2 тис. грн., виконано державний бюджет з дефіцитом у сумі 1 млрд. 24 млн. 229,8 тис. гривень.

  4. Фонд управління державним боргом у складі Державного бюджету України протягом 2001-2003 років не створювався. Витрати на управління державним боргом плануються у складі витрат на погашення та обслуговування державного боргу.

  5. Не прийнято Закон України "Про державний борг". Подання законопроекту Урядом не ініціювалося.

  6. Пропозиції щодо розробки законодавчого акту з регламентації фінансових зобов'язань, які виникли внаслідок надходження в Україну кредитів МВФ, Урядом не вносилися.

  7. Продовжує зростати, незважаючи на активізацію роботи з відшкодування витрат, прострочена заборгованість перед державним бюджетом, що виникла внаслідок невиконання суб'єктами господарювання зобов'язань за іноземними кредитами. У 2003 році вона збільшилася ще на 235 млн. дол. США або понад 1,2 млрд. грн. і досягла 1,75 млрд. дол. США, що дорівнює 9,3 млрд. гривень.

Таким чином, незважаючи на утримання Урядом та Мінфіном державного боргу на безпечному у відношенні до валового внутрішнього продукту рівні (згідно з статтею 18 Бюджетного кодексу України величина державного боргу не повинна перевищувати 60 відс. фактичного розміру ВВП), більшість урядових програмних засад боргової політики у 2003 році не було реалізовано.

 

4. Аналіз планування та перевірка витрачання Міністерством фінансів України коштів на управління державним боргом

Ще у 2001 році розпорядженням від 01.03.2001 № 68-р (з грифом "не для друку") Кабінет Міністрів України зобов'язав Міністерство фінансів України та Міністерство юстиції України "подати проект постанови Кабінету Міністрів України про затвердження порядку фінансування витрат на управління державним боргом з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів, передбачуваних у державному бюджеті на управління державним боргом". Це рішення не було виконано.

У серпні 2002 року Кабінет Міністрів України змінив своє попереднє розпорядження і передав право затвердити порядок фінансування витрат на управління державним боргом безпосередньо Міністерству фінансів України (розпорядженням № 499-р (з грифом - "не для друку") ?Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 № 68".

25 жовтня 2002 року Міністр фінансів України Юшко І.О., наказом від 25.10.2002 № 901 (з грифом - "не для друку"), затвердив Порядок фінансування витрат Державного бюджету України на управління державним боргом.

Цим Порядком передбачено наступне:

  • планування витрат на управління державним боргом здійснюється із загального фонду державного бюджету в складі витрат на погашення та обслуговування державного боргу;

  • витрати державного бюджету на управління державним боргом здійснюються відповідно до укладених угод у межах коштів, врахованих на цю мету в державному бюджеті у складі витрат на обслуговування та погашення державного боргу;

  • витрати на управління державним боргом спрямовуються на: інформаційну і рейтингову підтримку; оплату дорадчих, агентських, юридичних та перекладацьких послуг з питань управління державним боргом; впровадження програмних засобів та інформаційно-аналітичних систем управління державним боргом; заходи із дострокового викупу боргових зобов'язань держави, резервування коштів на майбутні платежі та зменшення ризиків, пов'язаних із борговим навантаженням.

За дозволом Уряду Міністерство фінансів України саме для себе визначило порядок витрачання коштів державного бюджету на управління державним боргом (непрозорий), до того ж, зробило це з порушенням вимог щодо обов'язкової реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України.

У зв'язку з цим, під час складання проектів Державного бюджету України, у тому числі й на 2003 рік, витрати на управління державним боргом бюджетними запитами окремо не передбачалися і ці кошти не мали окремого програмно-цільового спрямування.

Бюджетними запитами передбачалося здійснити видатків на обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу у сумі 3 млрд. 765 млн. 194 тис. грн., з них на сплату процентів - 3 млрд. 254 млн. 137,7 тис. грн. або 86 відс. та на дослідження і розробки - 511 млн. 56,3 тис. грн. або 14 відс., а витрати безпосередньо на управління державним боргом не виділялися.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (додаток № 3 "Асигнування Державного бюджету України на 2003 рік") було передбачено видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу (КПКВ 3501170) в сумі 513 млн. 988,3 тис. грн. та зовнішнього (КПКВ 3501180) - 2 млрд. 810 млн.791,3 тис. грн. або всього в сумі 3 млрд. 324 млн. 779,6 тис. грн., що на 440 млн. 414,4 тис. грн. менше, ніж у бюджетних запитах Міністерства фінансів України.

Протягом 2003 року ці бюджетні призначення було зменшено ще на 360 млн. 400 тис. гривень.

Так, 25 травня 2003 року Законом України № 849-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" були внесені зміни, відповідно до яких асигнування на обслуговування державного боргу були зменшені на 287 млн. 200 тис. гривень. При цьому асигнування на обслуговування внутрішнього державного боргу стали дорівнювати 353 млн. 288,3 тис. грн. та зовнішнього державного боргу - 2 млрд. 684 млн. 291,3 тис. гривень .

11 грудня 2003 року Законом України № 1397-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" були внесені зміни, відповідно до яких асигнування на обслуговування державного зовнішнього боргу були зменшені на 70 млн. грн. і стали дорівнювати 2 млрд. 614 млн. 291,3 тис. гривень.

Міністерство фінансів України внесення цих змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" пояснює зменшенням відсоткових ставок за користування кредитами, фактичних курсів валют по відношенню до планових та зниженням ставок доходності за ОВДП та невикористанням коштів, які були заплановані на управління державним боргом.

Крім того, у грудні 2003 року Комітет Верховної Ради України з питань бюджету погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо перерозподілу бюджетних коштів у сумі 3,2 млн. грн. шляхом зменшення видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу (КПКВ 3501170) та спрямування їх на додаткове фінансування за КПКВ 3506010 "Керівництво та управління у сфері фінансового моніторингу та інших програм (КПКВ 3501030, 3501050, 3501120).

Кошторисом Міністерства фінансів України на 2003 рік (затверджено 11.03.2003 заступником Державного секретаря Міністерства фінансів України С.М. Макацарія) передбачено :

за КПКВ 3501170 "обслуговування внутрішнього державного боргу" по КЕКВ 1000 - 513 млн. 988,3 тис. грн., по КЕКВ 1170 - 47 млн. 155,3 тис. грн., по КЕКВ 1200 - 466 млн. 833 тис. грн.;

за КПКВ 3501180 "обслуговування зовнішнього державного боргу" по КЕКВ 1000 - 2 млрд. 810 млн.791,3 тис. грн., по КЕКВ 1170 - 391 млн. 610 тис. грн., по КЕКВ 1200 - 2 млрд. 419 млн. 181,3 тис. гривень.

За даними Департаменту управління державним боргом Міністерства фінансів України обслуговування внутрішнього державного боргу (КПКВ 3501170) становило 513 млн. 988,3 тис. грн., з них: можливі витрати на управління внутрішнім боргом - 47 млн. 155,3 тис. грн. (КЕКВ 1170 Дослідження і розробки, державні програми), виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (КЕКВ 1200) - 466 млн. 833 тис. гривень.

Обслуговування зовнішнього державного боргу (КПКВ 3501180) становило 2 млрд. 810 млн.791,3 тис. грн., у тому числі Дослідження і розробки, державні програми (КЕКВ 1170) - 391 млн. 610 тис. грн., з них: можливі витрати на управління зовнішнім боргом передбачалися в сумі 288 млн. 978,6 тис. грн., виплата процентів (доходів) за зобов'язаннями (КЕКВ 1200) - 2 млрд. 419 млн. 181,3 тис. гривень.

Таким чином, у складі видатків на обслуговування державного боргу Міністерством фінансів України було зарезервовано витрати на його управління у сумі 336 млн. 133,9 тис. грн. або 10,1 відс. цих видатків, але ні в Державному бюджеті України, ні в бюджетних запитах, ні в кошторисах ці витрати окремо не виділялися.

Бюджетні запити та Кошториси витрат з погашення внутрішнього та зовнішнього державного боргу Міністерством фінансів України не складаються, оскільки головний розпорядник цих коштів у Державному бюджеті України не визначається.

Відповідно, позиція Міністерства фінансів України щодо цих витрат полягає у тому, що вони не є витратами бюджетної установи, і надання таким витратам статусу витрат бюджетної установи означає, що заборгованість за державним боргом складатиме кредиторську заборгованість бюджетної установи, а це буде складати небезпеку для держави, оскільки призведе до обмеження та неможливості здійснення Україною запозичень на внутрішніх і зовнішніх ринках капіталу.

У той же час, Мінфіном не береться до уваги, що саме йому, в особі Міністра фінансів України, передано належне державі право на здійснення державних запозичень (стаття 16 Бюджетного кодексу України). Це означає, що Міністерство фінансів України, як позичальник, від імені держави несе повну відповідальність і за повернення запозичених коштів.

Це підтверджується і тим, що згідно з пунктом 5 статті 15 Бюджетного кодексу України, якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений у законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України.

Тобто, саме Міністерство фінансів України є відповідальним за витрачання коштів, призначених як на обслуговування, так і на погашення державного боргу.

Це також передбачено статтею 21 ч. 1 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що "для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів".

Витрати на погашення державного боргу визначені у додатку № 2 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ("Фінансування Державного бюджету України на 2003 рік") у сумі 8 млрд.74,4 млн. грн., у тому числі, на погашення внутрішнього державного боргу - 2 млрд. 486,2 млн. грн. та зовнішнього - 5 млрд. 588,2 млн. гривень.

Згідно з наданими у ході перевірки Міністерством фінансів України додатковими документами з'ясовано, що у складі витрат на погашення державного боргу витрати на його управління передбачалися ним у сумі 656 млрд. 209,2 тис. грн. або 8,1 відсотка.

Таким чином, загальна сума витрат на управління державним боргом у 2003 році була зарезервована Міністерством фінансів України у сумі 985 млн. 333,3 тис. грн., що складало 8,9 відс. всіх витрат на обслуговування і погашення державного боргу.

Перевіркою встановлено, що загальна сума фактичних витрат державного бюджету на управління державним боргом склала у 2003 році 232 млн. 66,8 тис. грн. (43 млн. 519,9 тис. дол. США), що становить 2,4 відс. витрат з погашення і обслуговування державного боргу, тобто, зарезервовані Міністерством фінансів України кошти на управління державним боргом реалізовано менше ніж на чверть - 23,6 відсотка.

Встановлено, що у складі витрат на погашення зовнішнього державного боргу витрати на його управління відображено в сумі 193 млн. 284,3 тис. гривень.

Ці кошти повністю використано на операції з придбання векселів у рахунок погашення державного боргу України перед Туркменистаном.

Результати перевірки цих операцій викладено у Звіті про перевірку витрачання коштів Державного бюджету України на обслуговування і погашення державного боргу перед Туркменистаном, затвердженому Колегією Рахункової палати за № 4-3 від 17.02.2004.

У складі видатків на обслуговування зовнішнього державного боргу видатки на управління державним боргом склали 37 млн. 534,1 тис. грн., а у складі видатків з обслуговування внутрішнього державного боргу вони склали 1 млн. 248,4 тис. грн., а всього - 38 млн. 782,5 тис. грн., у тому числі сплачено витрат за сервісними угодами в сумі, еквівалентній 38 млн. 87,3 тис. грн. та на обслуговування векселів у рахунок проведення операцій з погашення боргу перед Туркменистаном 695,2 тис. гривень.

В результаті проведеного аналізу встановлено, що при виконанні Державного бюджету України у 2003 році:

  • не використано коштів з погашення державного боргу по загальному фонду державного бюджету у сумі 1 млрд. 36 млн. 286,4 тис. грн.; по спеціальному фонду зобов'язання виконано повністю, курсові різниці склали у сумі 17 млн. 677,9 тис. гривень;

  • не використано асигнувань, передбачених на обслуговування державного боргу по загальному фонду державного бюджету на суму 382 млн. 133 тис. грн., по спеціальному фонду операції не проводилися.

Загальна сума невикористаних коштів при виконанні Державного бюджету України у 2003 році по витратах з обслуговування і погашення державного боргу становила 1 млрд. 418 млн. 419,4 тис. гривень.

За визначенням Міністерства фінансів України критерієм ефективності саме цих операцій є досягнення економії коштів державного бюджету.

У той же час, досягнута Міністерством фінансів України економія коштів у процесі виконання державного бюджету в 2003 році по витратах з обслуговування і погашення державного боргу не була наслідком ефективного управління державним боргом, оскільки операції з державним боргом, а саме, операції з дострокового викупу облігацій внутрішньої державної позики та операції депонування коштів на рахунках у 2003 році взагалі не проводилися.

Фактично, ця економія у сумі 1,4 млрд. грн. або 14 відс. всіх витрат з обслуговування і погашення державного боргу утворилася за об'єктивних причин, незалежних від Міністерства фінансів України, зокрема, від зменшення відсоткових ставок за борговими зобов'язаннями, менших фактичних курсів валют по відношенню до планових та від зниження ставок доходності за ОВДП.

В ході перевірки 22 угод, укладених Міністерством фінансів України з 11 іноземними та 7 вітчизняними банками, компаніями, організаціями щодо надання консультаційних, юридичних, фінансових, рейтингових послуг для організації управління державним боргом, встановлено наступне.

В порядку реагування на результати перевірки Рахункової палати витрат Державного бюджету України на обслуговування і погашення державного боргу та на його управління у 2002 році, у березні 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 385 "Про закупівлю послуг, пов'язаних із здійсненням державних зовнішніх запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу", ці операції віднесено до специфічних та наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2003 № 384 затверджено порядок їх закупівлі.

Із 22 діючих у 2003 році угод, безпосередньо у 2003 році укладено п'ять, по яких тендерні процедури закупівлі послуг застосовувалися до двох угод (ЗАТ "Софтлайн", J.Р. Morgan), по інших трьох угодах (з Law Debenture Trust Corporation, Citibank, White & Case) прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 868, із доповненнями від 26.09.2003 № 1499 з визначенням конкретних виконавців здійснення випуску та забезпечення розміщення, обслуговування обігу і погашення ОЗДП 2003 року.

Що стосується раніше укладених угод, то Державне казначейство України, в порядку реагування на матеріали перевірки Рахункової палати з питання планування та здійснення витрат державного бюджету на обслуговування і погашення державного боргу та на його управління у 2002 році, проведеної у березні 2003 року, і посилаючись на недотримання Мінфіном вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" щодо непроведення тендерних процедур по закупівлі послуг рейтингових агентств, недотримання положень листа Мінекономіки від 29.01.2002 № 19-36/136, згідно з якими замовник має щорічно проводити процедури закупівлі, керуючись при цьому наявними бюджетними призначеннями, відмовилось здійснювати платежі рейтинговим агентствам, юридичним консультантам (листи Державного казначейства України від 14.08.2003 № 09-07/961-7223, від 01.09.2003 № 09-07/1018-1631, від 12.09.2003 № 09-07/1078-7967, № 09-07/1079-7968.

Міністерством фінансів України з приводу затримки платежів були підготовлені дві доповідні записки на ім'я Першого заступника Міністра фінансів України Ярошенка Ф.О. від 12.09.2003 № 05230-07/498, від 30.10.2003 № 05230-07/533.

У доповідних записках зазначалося, що несплата рахунків призведе до скасування оглядових візитів аналітиків агентств, запланованих на вересень-жовтень 2003 року, відмови агентств від виконання умов договорів щодо присвоєння суверенного кредитного рейтингу Україні, відкликання раніше наданих рейтингів, погіршення стосунків з провідними міжнародними агентствами, що матиме надзвичайно негативний вплив на інвестиційний імідж України. Відсутність кредитного рейтингу унеможливить здійснення емісії облігацій зовнішньої державної позики у 2003 році та у наступні роки.

Пропонувалося, у виключному порядку, надати доручення Державному казначейству України сплатити рахунки рейтингових агентств до вирішення питання щодо переукладання угод, беручи до уваги, що процедури проведення закупівлі вимагають значного часу. Пропозиція була підтримана Першим заступником Міністра фінансів України Ярошенком Ф.О. та, в обох випадках, доручалося Голові Державного казначейства України Петрашку П.Г. сплатити рахунки рейтингових агентств.

У зв'язку з цим, у 2003 році платежі по трьох рейтингових агентствах: Moody's Investors Service, Fitch Ratings Ltd, Standart & Poor's Ratings здійснені із запізненням (24.09.2003 замість підготовлених документів на оплату 31.07.2003 та 09.09.2003) на загальну суму 139,7 тис. дол. США та 32,991 тис. англ. фунтів стерлінгів.

Незважаючи на таку ситуацію, Міністерство фінансів України тільки у січні 2004 року підготувало запит до Мінекономіки щодо надання роз'яснення про необхідність переукладання договорів з рейтинговими агентствами.

На час проведення перевірки отримана відповідь від Мінекономіки (за підписом директора Департаменту з питань координації державних закупівель та державного замовлення Р.Колишко, лист від 30.01.2004 № 55-36/127), в якому повідомлялося: "Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2003 № 385 послуги, пов'язані із здійсненням державних зовнішніх запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, визначені специфічними, закупівля яких здійснюється у порядку, установленому Мінфіном за погодженням з Мінекономіки. Відповідно до пункту 4.1 Порядку закупівлі послуг, пов'язаних із здійсненням державних зовнішніх запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2003 № 384, договір про закупівлю специфічних послуг може укладатись на весь період надання послуг відповідно до бюджетних призначень на відповідні роки та не потребує щорічного переобрання учасників щодо надання зазначених послуг або переукладання договорів. Що стосується тривалості дії раніше укладених договорів з юридичними радниками та рейтинговими агентствами, то, зважаючи на специфічність послуг, що підтверджуються вищезгаданими нормативно-правовими актами, вказані договори залишаються чинними впродовж встановленого в них терміну дії (з урахуванням можливості пролонгації) та, на думку Мінекономіки, підлягають фінансуванню згідно з передбаченими у договорах умовами".

Вже після отримання цього роз'яснення були сплачені рахунки, виставлені за послуги, надані у 2003 році: Moody's Investors Service - 20 тис. дол. США від 09.02.2004, White & Case - 856,32 тис. дол. США від 18.02.2004., всього на загальну суму 876,32 тис. доларів США.

Всього, в рамках діючих у 2003 році договорів банки, компанії, організації, які надавали консультаційні, юридичні, фінансові, рейтингові послуги для організації управління державним зовнішнім боргом у 2003 році, виставили Міністерству фінансів України рахунки та надали акти виконаних робіт за фактично надані послуги на загальну суму 7 млн. 658,945 тис. дол. США, 45,722 тис. євро, 74,543 тис. англ. фунтів стерлінгів, 2 млн. японських ієн та 1 млн. 635,382 тис. грн., що еквівалентно 43 млн. 490 тис. гривень.

У 2003 році Міністерство фінансів України сплатило цим установам кошти за виконані роботи та послуги в іноземній валюті на загальну суму 6 млн. 853,27 тис. дол. США (36 млн. 545,9 тис. грн.) та 1 млн. 541,382 тис. грн., що в сумі складає 38 млн.87,3 тис. грн. та у 2004 році сплачені рахунки цих установ за послуги, надані ними у 2003 році, на загальну суму 876,32 тис. дол. США (4 млн. 671,22 тис. грн.), а всього - 42 млн. 758,5 тис. гривень.

Не були сплачені рахунки Компанії White & Case на суму 119,56 тис. дол. США (637,5 тис. грн.) через непредставлення документів, які підтверджують виконання робіт та Закритому акціонерному товариству "Софтлайн", на суму 94 тис. грн. за старим договором, оскільки виставлений рахунок було оплачено вже за новим договором, укладеним у листопаді 2003 року, яким розширено перелік робіт, що мають виконуватися в декілька етапів, на суму 94 тис. гривень.

Таким чином, під час складання проектів Державного бюджету України витрати на управління державним боргом бюджетними запитами окремо не передбачалися і ці кошти не мають окремого програмно-цільового спрямування. У зв'язку з цим, вони окремо не виділялися і в кошторисах Міністерства фінансів України.

Бюджетні запити та кошториси витрат на погашення державного боргу, у складі яких також резервуються витрати на управління державним боргом, Мінфіном України взагалі не складаються, оскільки головний розпорядник цих коштів у Державному бюджеті України не визначається.

Всього у складі витрат з обслуговування та погашення державного боргу у 2003 році Міністерством фінансів України було зарезервовано витрат на управління державним боргом у сумі 985 млн. грн., з яких витрачено на ці цілі менше чверті (23,6 відс.) - 232 млн. гривень.

Економія цих коштів не була наслідком ефективного управління державним боргом, оскільки операції з дострокового викупу державних цінних паперів та операції депонування коштів на рахунках у 2003 році взагалі не проводилися.

Відсутність порядку окремого планування, обліку та звітності цих коштів, що мають інше цільове призначення, ніж витрати на обслуговування і погашення державного боргу, свідчить про неврахування Міністерством фінансів України пропозицій Президента України щодо забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом.

Основною причиною цього є необгрунтована передача Кабінетом Міністрів України права визначення порядку здійснення цих витрат безпосередньо їх виконавцю - Міністерству фінансів України.

Несвоєчасне врегулювання Міністерством фінансів України порядку оплати консультативних, юридичних, фінансових та рейтингових послуг для організації управління державним боргом спричинило затримки цих платежів на тривалий час та поставило під загрозу можливості виходу на міжнародні ринки капіталу.

 

Висновки

 

  1. Незважаючи на проголошену Кабінетом Міністрів України та органами виконавчої влади концептуальну спрямованість нормативних документів на економічний розвиток України, з орієнтуванням у 2003 році на поліпшення (врегулювання) питань боргової політики, основні її принципи не знайшли свого відображення у Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

    Законом були закладені норми щодо дефіцитності державного бюджету, зростання абсолютного розміру державного боргу, спрямовані, переважно, на зовнішні запозичення і відповідне зростання економічної залежності від зовнішніх кредиторів, посилення боргового навантаження на державні фінанси.

    В результаті таких недоліків у нормотворенні Державний бюджет України у 2003 році виконано з дефіцитом, державний борг збільшився на 1,8 млрд. грн., у тому числі його зовнішня складова - на 2,7 млрд. грн., здійснені запозичення перевищили розмір боргових зобов'язань, витрати на обслуговування і погашення державного боргу у порівнянні з 2002 роком зросли майже на 1 млрд. грн., при цьому витрати з обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу перевищили аналогічні витрати по внутрішньому державному боргу більш ніж у три рази, у тому числі процентні платежі були більшими у вісім разів.

    Як наслідок, відтік у 2003 році за кордон коштів на виконання зовнішніх боргових зобов'язань (1,5 млрд. дол. США) перевищив надходження в Україну прямих іноземних інвестицій (1,3 млрд. дол. США) майже на 200 млн. дол. США.

  2. Кабінетом Міністрів України та Міністерством фінансів України із 8 статей, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", норми щодо управління державним боргом:

2.1. Повністю реалізовані вимоги лише трьох статей (статті 11, 12, 13) "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

Державний борг та державні запозичення у 2003 році утримувались у встановлених граничних розмірах, нових державних гарантій на запозичення іноземних кредитів не здійснювалося, платежі по боргових зобов'язаннях проведено у повному обсязі та у межах визначених асигнувань.

2.2. Частково реалізовано вимоги трьох статей (статті 16, 19, 22) Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

2.2.1. Надане статтею 16 Закону Міністерству фінансів України право реструктурувати прострочену заборгованість станом на 1 січня 2003 року перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками шляхом укладання угод з юридичними особами-позичальниками, реалізовано Мінфіном частково. Значні затримки з розробки та затвердження відповідних нормативних документів призвели до того, що протягом року було залучено лише 9 із 58 боржників, а реально охоплено лише 4 боржники та 1, 6 відс. простроченої заборгованості. Фактично ж набула чинності у 2003 році лише одна угода.

2.2.2. Передбачені статтею 19 Закону повноваження Кабінету Міністрів України щодо здійснення операцій із зменшення заборгованості перед державним бюджетом підприємств-позичальників за отримані іноземні кредити під державні гарантії у 2003 році також реалізовані частково. Це сталося внаслідок відмови ДАК "Хліб України" погодити реєстри зведених актів передачі-приймання сільгосппродукції до державних ресурсів у 1997-1998 роках. В результаті цього, операції із зменшення заборгованості на суму 3,5 млн. дол. США або понад 18 млн. грн., не проведено.

2.2.3. Незважаючи на активізацію роботи Державної податкової адміністрації України щодо її діяльності із стягнення з боржників простроченої заборгованості за кредитами, наданими під державні гарантії (в рамках статті 22 Закону), така прострочена заборгованість перед Державним бюджетом України продовжувала зростати та у 2003 році збільшилася ще на 235 млн. дол. США або на 1,2 млрд. грн. й досягла 1.75 млрд. дол. США, що дорівнює 9,3 млрд. гривень. Це викликано, зокрема, відсутністю комплексного підходу та існуючими протиріччями між Державною податковою адміністрацією і Міністерством фінансів України щодо вирішення вказаного питання.

2.3. Повністю не реалізовані вимоги двох статей (статті 14, 17) Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

2.3.1. Надане статтею 14 Закону Міністерству фінансів України право здійснювати операції з державним боргом України з метою економії бюджетних коштів, у тому числі щодо дострокового викупу облігацій державних позик та депонування коштів, незважаючи на наявні можливості, не реалізоване.

2.3.2. Передбачене статтею 17 Закону право Міністерства фінансів України здійснювати у 2003 році на відкритих аукціонах продаж вимоги за простроченою більше ніж три роки заборгованістю перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі шляхом оформлення цієї заборгованості простими векселями на ім'я Міністерства фінансів України, залишилося не реалізованим. Це сталося через непогодження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідного порядку. При тому, що за прогнозами Мінфіну, зазначені операції оцінювалися у розмірі від 100 до 160 млн. гривень.

3. Досягнута у 2003 році значна економія витрат з обслуговування і погашення державного боргу, у тому числі на операції з управління ним, не була наслідком ефективного управління державним боргом, оскільки операції з дострокового викупу державних цінних паперів, операції депонування коштів на рахунках та продажу права вимоги за простроченою більше ніж три роки заборгованістю перед державою або під державні гарантії, у 2003 році взагалі не проводилися.

4. Існуюча в Україні ситуація, за якої значна кількість нормативно-правових актів частково регулює порядок утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, не створює цілісної системи порядку, форм та методів ефективного управління державним боргом.

Неприйняття спеціалізованих законів про державний борг та засад управління державним боргом гальмує процес врегулювання нормативно-правового середовища щодо управління державним боргом і негативно позначається на реалізації основних напрямів боргової політики.

5. Кабінет Міністрів України у 2002 році необґрунтовано передав право визначення порядку здійснення витрат на управління державним боргом безпосередньому їх виконавцю - Міністерству фінансів України. Це призвело до того, що Мінфін непрозоро та з порушенням вимог щодо обов'язкової реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України, односторонньо визначив цей порядок.

Тобто, відсутність окремого Порядку планування, обліку та звітності бюджетних коштів на управління державним боргом, невизначеність окремого програмно-цільового спрямування призводить до того, що ці витрати бюджетними запитами Міністерства фінансів України окремо не визначаються і, відповідно, не визначаються у Державному бюджеті України та кошторисах Міністерства фінансів України.

6. Несвоєчасне врегулювання Міністерством фінансів України з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Державним казначейством України порядку оплати консультативних, юридичних, фінансових та рейтингових послуг для організації управління державним боргом спричинило затримки цих платежів на тривалий час.

Так, із запізненням від 14 до 54 днів були здійснені платежі по трьох міжнародних рейтингових агентствах (Moody's Investors Service, Fitch Ratings Ltd, Standart & Poor's Ratings) на загальну суму понад 1 млн. гривень.

 

Відповідно до статей 28, 30 Закону України "Про Рахункову палату" інформацію про результати перевірки направлено Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з відповідними пропозиціями.

Висновок про результати перевірки направлено до Міністерства фінансів України.

 

Про цей сайт | Адміністратор | Лист до редакції
Розробник ЗАТ "Софтлайн", Україна© Рахункова палата України